13 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5158/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Міністерства оборони України, проспект Повітрянофлотський,6, м. Київ,03168
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1)визнати протиправним та скасувати рішення/протокол комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 19.06.2020 р. №86, затверджений Міністром оборони України 20.06.2020 р., в частині п.25 щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якого 10.01.2020 р. звільнено з військової служби та 04.05.2020 р. під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, що сталась 24.12.2019 (довідка МСЕК серія 12ААА№008073 від 04.05.2020);
2) зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення йому ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якого 10.01.2020 р. звільнено з військової служби та 04.05.2020 р. під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, що сталась 24.12.2019 (довідка МСЕК серія 12ААА№008073 від 04.05.2020) - одноразової грошової допомоги, у відповідності до вимог ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги зазначена у протоколі № 86 від 19.06.2020 р., на думку позивача, є протиправною.
Ухвалою суду від 13.11.2020 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного (письмового) провадження (а.с.29-30).
Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.
Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. Так, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки інвалідність ОСОБА_1 , як особи яка проходила строкову службу, встановлена пізніше трьох місяців після звільнення зі служби. Вказує, що у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону України №2011-ХІІ, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовців строкової військової служби не виникає.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та, згідно ст.ст.257,263КАС України, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до контракту про проходження військової служби у Збройних силах України, підписаного між позивачем та командиром військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з 10.07.2019 року проходив військову службу водієм зенітно-артилерійського взводу військової частини НОМЕР_1 Міноборони України, з терміном служби - 6 місяців (а.с.10-11).
10.01.2020 року за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2020 року №10 позивач був звільнений з військової служби у запас, в зв'язку з закінченням терміну вказаного контракту (а.с.12).
Відповідно до довідки від 24.01.2020 року №27 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підтверджено, що 24.12.2019 р. молодший сержант ОСОБА_1 ,1975 р.н., отримав пошкодження під час виконання службових обов'язків в зон ООС Донецької області, захищаючи Батьківщину (а.с.13).
Згідно з протоколом засідання 18 регіональної ВЛК з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.03.2020 р., встановлено, що : «Травма молодшого сержанта запасу ОСОБА_1 ,1975 р.н., : «Пошкодження капсульно-зв'язкового апарату міжфлангового суглобу І пальця лівої стопи (24.12.2019)», що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 24.01.2020 р. №27 видано командиром військової частини НОМЕР_1 , …. медичними та іншими документами, травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини» (а.с.15).
В подальшому, з метою визначення втрати у позивача професійної працездатності у відсоткову значенні, його попередньо направлено ЛКК (ЛКК КНП «Доборовеличківська ЦРЛ») на проходження відповідної комісії для обстеження (а.с.16-17).
Судом встановлено, що до Кіровоградської обласної МСЕК документи від ЛКК КНП «Добровеличківська ЦРЛ» надійшли 21.04.2020 року, що підтверджено листом від 16.09.2020 року за №1279 (а.с.21).
В подальшому, Кіровоградська обласна МСЕК, на підставі отриманих від ЛКК КНП «Добровеличківська ЦРЛ» медичних документів про обстеження позивача, встановила ОСОБА_1 ступінь втрати працездатності - 10 %, про що видано відповідну довідку серії 12ААА №008073 від 04.05.2020 року, з зазначенням дати страхового випадку - « 11.03.2020» (а.с.22).
19.06.2020 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, винесено рішення, оформлене протоколом, п.25 якого відмовлено в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, в зв'язку з тим, що «заявник звільнений з служби 10.01.2020 р., а 04.05.2020 р. встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад 3 - місячний термін після звільнення зі служби» (а.с.23).
Вважаючи рішення комісії протиправним, необґрунтованим, та таким що порушує встановлені законодавством його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про національну поліцію" від 20.08.2015 №580-VIII, Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
При цьому правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з статтею 41 цього Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
Частиною 8 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби.
Відповідно до пункту другого Порядку №975 та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд України неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону №2011-ХІІ, висловивши правовий висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.
Так, посилання відповідача на те, що вказаний висновок не може бути застосований до особи, яка проходила строкову військову службу, є необґрунтованим, оскільки з аналізу наведених норм Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону №2011-ХІІ, в тому числі й частини шостої, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 по справі №228/349/17 та від 10.04.2019 по справі №822/220/18.
Відповідно до пункту 12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 13 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Частиною 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Згідно з п. 2 Порядку №975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як вже встановлено судом, ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 отримав первинно 04.05.2020 р., раніше одноразова грошова допомога не призначалася.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності, без встановлення інвалідності, яка виникла у зв'язку із проходженням військової служби.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність у позивача захворювання пов'язаного із проходженням ним військової служби, яке стало підставою для втрати ним працездатності, без встановлення групи інвалідності.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дій чи бездіяльності, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що відповідачем не доведено в ході розгляду справи правомірності відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, і підстави для такої відмови відсутні, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зауважує те, що дослідженню у цій справі підлягала саме законність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, відтак, суд не надає оцінку щодо наявності (відсутності) права позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Виходячи з наведеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення згідно до Порядку №975.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору (а.с.9).
Доказів понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення/протокол комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 19.06.2020 р. №86, затверджений Міністром оборони України 20.06.2020 р., в частині п.25 щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), якого 10.01.2020 р. звільнено з військової служби та 04.05.2020 р. під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, що сталась 24.12.2019 (довідка МСЕК серія 12ААА№008073 від 04.05.2020).
Зобов'язати Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питань виплати одноразової грошової допомоги, згідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині даного рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2021 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко