19 січня 2021 року справа №320/4412/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" з позовом до Київська митниця Держмитслужби в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000010/2 від 06.03.2020 року;
- зобов'язати Київську митницю Державної митної служби України (код ЄДРП0У 43337359) здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA100020/2020/018505 від 06.03.2020 року за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією №UA100020/2020/018505 від 06.03.2020 року, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував та дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, про що було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/018505 від 06.03.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00110.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову додаткову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Ухвалою суду від 01.06.2020 в зазначеній справі відкрито загальне позовне провадження.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
07.03.2017року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАЯДО» (Позивач, Покупець за контрактом) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYІ ANONIM SIRKETI (Пластикона, будівельна промислова анонімна компанія "АДОПЕН") (Республіка Туреччина, Продавець на контрактом, надалі за текстом - АДОГІЕП) укладено контракт міжнародної поставки №11 (падалі за текстом - Контракт №11).
За умовами Контракту №11 «Продавець продає, а Покупець купує Товар згідно інвойсів.»(п.1.1).
Відповідно до п.4.1. Контракту №11 Ціпа на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.
Товар за Контрактом №11 - профіль ПВХв асортименті; захисна плівка і плівка для ламінування для ПВХ профілів; фурнітура віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировина для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічна оснастка і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітна рекламна продукція (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастка і фурнітура, призначена для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції.
Відповідно п.3.1. Контракту №11 Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».
На виконання умов Контракту №11 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме вінілову підлогу та канцелярські товари на загальну суму 29 636,07 доларів США, згідно інвойсів №Y082020010000057 від 14.02.2020р., №Y002020010000005 від 14.02.2020р..
Вищезазначений товар надійшов від Продавця (АДОПЕН) за Контрактом №11 на умовах СIF Одеса, згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010».
З метою митного оформлення вищевказаного Товару, 04.03.2020року Позивачем через свого представника Т0В «ВОТУМ ЛОГІСТИК ЛТД» (Договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015року) подано електронну митну декларацію за № UA100020/2020/018018. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) на суму 29 636,07 Доларів США, в тому числі за кодами УКТ ЗЕД:
- Товар №1: 3918 10 10 90 (покриття пластмасові для підлоги (вінілова підлога) - на суму 28 429,07 Доларів США (6,9577 доларів США/м.кв.);
- Товар №2: 4820 10 30 00 (канцелярські товари з паперу) - па суму 1 207,00 доларів США (3,7719 доларів /кг.).
Однак, Відповідачем було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000010/2 від 06.03.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00110.
Із спірного рішення слідує, що: "під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що підтверджується наступними обставинами.
Відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.03.2017 № 1 1 (далі - Контракт) передбачено, що умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. В поданих інвойсах від 14.02.2020 № Y082020010000057, від 14.02.2020 № Y002020010000005 умови поставки товару визначені CIF-Одесса.
Відповідно до положень Інкотермс -2010 міжнародний торговий термін CIF "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.
Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого порту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки таким чином товару.
Однак, за умовами CIF на продавця також покладається обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Страхування за такої умови поставки повинне покривати, як мінімум, передбачену контрактом (договором) ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинне бути здійснено у валюті контракту. Окрім того, страховий поліс має супроводжувати товар та разом з коносаментом передаватись декларанту.
Декларантом не надано страхового полісу, та/або іншого документу, який підтверджує вартість страхування, як це передбачено вимогами частини 2 статті 53 Кодексу.
Також, пунктом 4.3 Контракту передбачено, що до ціни товару включено вартість тари, пакування та маркування. Включення інших витрат до ціни товару Договором не передбачено. Таким чином така складова митної вартості як страхування не включена до ціни та не додана до митної вартості відповідно до декларації митної вартості.
В той же час, відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів.
Таким чином, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов'язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до названого місця призначення.".
Не погоджуючись з рішенням Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/018505 від 06.03.2020, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини 3 статті 53 МК України).
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Стаття 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року» передбачає що, якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.
Позивач, скориставшись положеннями статті 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року», ст.55 МК України, з метою вирішення питання остаточного визначення митної вартості задекларованих товарів, оформило у митному відношенні товари на підставі ч.7 ст.55 МК України. При цьому до державного бюджету після митного оформлення були перераховані митні платежі, розраховані відповідно до митної вартості, визначеної підприємством, а різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, у якості гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу, до остаточного прийняття митницею рішення щодо визначеної підприємством митної вартості залишилась на спеціальному рахунку митного органу у якості передплати митних платежів.
Судом встановлено, що Поставка імпортованого Позивачем товару, про що Відповідач не заперечує, відбулася на умовах CIF - Одеса, що відповідає умовам пункту 3.1. Контракту від 07.03.2017 року №ll, укладеного між позивачем та компанією АДОПЕН.
П. 4.3. Контракту зазначено: В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування.
П.5.4. Контракту: У випадку неможливості своєчасної оплати послуг транспортній компанії за міжнародне перевезення Покупцем, допускається оплата Продавцем, який в свою чергу виставляє рахунок Покупцю. Покупець повинен оплатити дані рахунки в термін дії Контракту.
П. 3.1. Контракту передбачено Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».
Відповідно до Вступу офіційних правил тлумачення Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 Правили Інкотермс здебільшого описують завдання, витрати та ризики, пов'язані з поставкою товару від продавців до покупців. Обране правило Інкотермс має відповідати товару, виду транспорту та насамперед наміру сторін покласти на продавця чи покупця додаткові обов'язки, наприклад обов'язок з організації перевезення чи страхування товару. Правила Інкотермс дійсно зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов'язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін. Згідно з правилами Інкотермс Перевезення оплачено до (СРТ), Перевезення та страхування оплачено до (СІР), Вартість і фрахт (CFR) та Вартість, страхування та фрахт (CIF), назване місце відрізняється від місця поставки. Відповідно до цих чотирьох правил Інкотермс, назване місце це місце призначення, до якого оплачується перевезення Продавцем.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.З, В.З умов поставки CIF за Інкотермс 2010).
Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.
Понесені продавцем витрати у зв'язку з виконанням договорів транспортування та страхування у випадку поставки товару на умовах CІF сплачуються покупцем (п. Б.6 умови поставки CIF за Інкотермс 2010) та включаються до вартості товару, у зв'язку з чим повторно до митної вартості не додаються. За таких обставин, вимоги Відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Відповідачем, на цій підставі є необгрунтованим.
При цьому, не зазначення в умовах зовнішньоекономічного контракту про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціпи товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2019року по справі N9821/829/18.
Таким чином, Відповідач дійшов до хибного висновку, що у випадку поставки на умовах СSF Одеса та не передбачення у Контракті №11 про зарахування витрат на транспортування та страхування до ціпи товару, зазначеної у інвойсі, вказані витрати повинні бути включені додатково до митної вартості товару. Вказані витрати у випадку поставки на умовах СІF в будь-якому випадку включені у фактурну вартість товарів, не зважаючи на умови Контракту №11 щодо цього, та додаткового до митної вартості товарів не включаються.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81047461), від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 80168941) та постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, встановлено, що документи, зазначені у статті 53 МК України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.
Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, на підставі якого контролюючий орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд також дослідив правомірність застосування митницею шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає таке.
Матеріали справи свідчать та судом встановлено, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 19.12.2019 № UА100020/2019/418483, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17), від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про одночасне зобов'язання митного органу здійснити митне оформлення декларованої партії товару за спірною митною декларацією, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, суд зазначає наступне.
Визначаючи заявлений спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за спірною митною декларацією, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, позивач вказує, що такий спосіб відновлює порушені права позивача, є ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що декларанту позивача повідомлено його право на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, передбачені розділом Х МК України, а також про право оскаржити рішення про коригування митної вартості до органу вищого рівня або до суду.
Відповідно до ч.5 ст.255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 4 МК України вільний обіг - це обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку митних органів України.
Частиною 3 статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право з поміж-іншого на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.
Вказані обставини сторонами не заперечуються. Таким чином у спірних правовідносинах митне оформлення товару завершено.
Отже, на думку суду завершення митного оформлення на момент ухвалення судом рішення у справі є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за спірною митною декларацією, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України.
При цьому суд також наголошує на тому, що захисту в адміністративному судочинстві підлягає порушене право, в даному випадку належним та достатнім способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №19219 від 13.05.2020.
Враховуючи те, що судом задоволено одну вимогу із заявлених двох, таким чином половина сплаченої суми підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000010/2 від 06.03.2020 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд.38) судовий збір у сумі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.