18 січня 2021 року № 320/2218/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.08.2018 №Ф-277496-50-У.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно винесено спірну вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску, з огляду на наявність у позивача законодавчо встановленої пільги по сплаті єдиного внеску, так як позивач є пенсіонером та отримує пенсію за інвалідністю, відповідно, звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за себе.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що позивач не є пенсіонером за віком в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону України №2464, оскільки не відповідає критеріям, визначеним спеціальним законодавством, а відтак є платником ЄСВ та законом не звільнений від його сплати.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 28.03.1997 та зареєстрована як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 21.02.2005.
Позивач являється інвалідом 2-ї групи по зору з дитинства, що підтверджується довідкою серії ВТЄ-24 №086424 від 09.01.1991 та отримує соціальну допомогу.
03.10.2018 позивач отримала вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.08.2018 №Ф-277496-50.
Не погоджуючись з нею позивач оскаржила її в адміністративному порядку та рішення про результат розгляду скарги №17757/л/99-99-11-02-02-25 податкова вимогу від 24.08.2018 №Ф-277496-50 скасовано та вважати її такою як відкликаною.
В подальшому позивач 12.12.2018 отримала повторно вимогу ГУ ДФС у Київській області від 24.08.2018 №Ф-277496-50-У. Позивачем знову подано скаргу до ДФС України та рішенням №3874/6/99-99-11-05-02-25 визначено, що «вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.08.2018 №Ф-277496-50-У не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку».
Вважаючи протиправною спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась з позовом до суду про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).
Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Судом встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець в періоди з 28.03.1997.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, (у редакції, що діяла до 01.01.2018) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.01.2018 частину четвертої статті 4 Закону №2464-VI викладено у новій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, за умови отримання такими особами пенсії за віком або наявності у таких осіб інвалідності, або досягнення ними віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.
Зазначений висновок підтверджується сталою практикою Верховного Суду України у аналогічних правовідносинах (наприклад, справи №21-90а15, №21-59а14, №21-56а15, №822/4655/14), а також правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у справах №1640/2837/18, №805/2195/17-а,
Як встановлено судом, з позивач є інвалідом про зору з дитинства та отримує соціальні виплати, що підтверджується відповідними документами які наявні в матеріалах справи.
Відтак, за висновком суду, позивач, є фізичною особою-підприємцем та є інвалідом про зору з дитинства, отримує соціальні виплати, має пільги щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI.
За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга).
Оскільки, всупереч наведеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду належних та переконливих доказів на підтвердження виникнення у позивача недоїмки по єдиному внеску, щодо якої винесено спірну вимогу, до призначення їй пенсії за віком, суд дійшов висновку, що зазначену недоїмку по єдиному внеску нараховано контролюючим органом за період, коли позивач була вже звільнена від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI.
Відтак, з огляду на вказану обставину, вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 24.08.2018 №Ф-277496-50У є протиправною та підлягає скасуванню, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстав для його повернення відсутні. Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.08.2018 №Ф-277496-50У.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.