18 січня 2021 року № 320/2224/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лиска І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особо з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області прийняти рішення та встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни, а також видати посвідчення встановленого зразка.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач на підставі №100 від 02.10.1987 в період з 06.10.1987 р. по 01.11.1987 р. строком на 26 днів було направлено у відрядження в місто Чорнобиль Київської області для обслуговування працівників, зайнятих ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, також є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії. Оскільки за висновком МСЕК йому встановлено 3 групу інвалідності внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС , пов'язаного з обслуговуванням працівників, зайнятих ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, вважає, що має право на встановлення статусу інваліда війни відповідно до п. 1 ч. 2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв'язку з чим звернувся з відповідною заявою до відповідача. Однак, відповідач листом від 13 19.02.2020 р. за № 567 відмовив у встановленні такого статусу та видачі відповідного посвідчення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020р. відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ним правомірно відмовлено у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни встановленого зразка.
Позивачем подано відповідь на відзив в якій останній зазначив, що доводи викладені у відзиві є необґрунтованими.
Відповідач подав до суду заперечення в яких зазначив, що управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та відповідними законодавчими нормами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.08.2019 року, та є інвалідом 3 групи , що підтверджується витягом із Акту огляду МСЕК до довідки Сер. КИО-І №172538 від 03.07.2002 року.
Згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 12.12.2003 року по справі « 2-565/2002 року було встановлено факт, що позивач перебував з 10.10.1987 року по 01.11.1987 року в м. Прип'ять та м. Чорнобилі Київської області , тривалість робочого часу за час цього відрядження становить 19 годин в зоні відчудження, із них 17 годин в м. Прип'ять Київської області на 2 години в м.Чорнобиль Київської області дане рішення набрало законної сили 18.01.2004 року
З 25.06.2002 року позивач перебуває на обліку у Пенсійному фонді міста Сквира та отримує пенсію по інвалідності 3-ї групи.
14 лютого 2020 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області з заявою до відповідача в якій просив надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач листом від 19.02.2020 № 567 відмовив у надані статусу особи з інвалідністю внаслідок війни мотивувавши своє рішення тим, що в поданому пакеті документів наявне лише підтвердження позивача в ліквідації наслідків аварії ЧАЕС у відсутні докази , які б свідчили про залучення до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС, достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно п.9 ч.2 статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії щодо створення належних умов для їх життєзабезпечення визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до вимог статті 4 Закону №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначено статтею 7 Закону №3551-XII.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12.12.2003 року по справі « 2-565/2002 року було встановлено факт, що позивач перебував з 10.10.1987 року по 01.11.1987 року в м. Прип'ять та м. Чорнобилі Київської області , тривалість робочого часу за час цього відрядження становить 19 годин в зоні відчудження, із них 17 годин в м.Прип'ять Київської області на 2 години в м.Чорнобиль Київської області дане рішення набрало законної сили 18.01.2004 року.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Отже, зі змісту вказаної статті Закону вбачається, що підставою для віднесення осіб вільнонайманого складу до інвалідів війни є отримання інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Приписами пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
За правилами пункту 10 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ порядок надання статусу інваліда війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до вимог пункту 16 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), комісія визначає ступінь втрати здоров'я, групу і час настання інвалідності та їх причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою на підставі експертного висновку, визначеного в установленому порядку МОЗ лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, міжвідомчої експертної ради чи постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання з Чорнобильською катастрофою.
Особи, що належать до категорії постраждалих із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, подають, крім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та посвідчення потерпілої дитини серії "Д" та вкладишу до нього для потерпілих дітей-інвалідів при досягненні ними 18 років, відповідний експертний висновок уповноваженого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, міжвідомчої експертної ради чи постанову військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, що призвело до інвалідності, з іншими ядерними аваріями, ядерними випробуваннями або військовими навчаннями із застосуванням ядерної зброї, порушенням правил експлуатації обладнання з радіаційною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин (пункт 17 Положення №1317).
Положеннями пунктом 26 Положення №1317 визначено, що причинами інвалідності можуть бути: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:
- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;
- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;
- одержані в районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;
- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Великої Вітчизняної воєн та в повоєнний період;
- пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;
- пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;
- одержані внаслідок політичних репресій;
- пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;
- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);
захворювання:
- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
- пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що для віднесення особи вільнонайманого складу до інвалідів війни в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ та отримання відповідного посвідчення, законодавець пов'язує настання інвалідності з такою підставою, як поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, про що має бути зазначено у висновку МСЕК.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2018 р. по справі № 806/5085/15.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, в частині шостій статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, де зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо неможливості визнання за позивачем статусу інваліда війни, суд зазначає, що відповідач пов'язує свою відмову із двома обставинами: 1) певними недоліками в оформленні документів щодо проходження військової служби як військовозобов'язаним, 2) формулюванням висновку МСЕК щодо причин інвалідності - а) пов'язано з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС б) виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що подані документи щодо проходження позивачем військової служби, навіть за вказаних відповідачем недоліків в їх оформленні достовірно підтверджують факт призову позивача як військовозобов'язаного та його залучення до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при військовій частині у вказаний період, що підтверджується наданими позивачем документами.
Суд звертає увагу, що у разу сумніву у достовірності вказаних документів відповідач може здійснити запит до органу, який їх видав. Здійснення таких дій входить до компетенції відповідача. За таких обставин суд не погоджується з твердженнями та аргументами відповідача про те, що неналежним чином оформлені документи щодо проходження військової служби позивачем унеможливлюють розгляд його заяви про встановлення вказаного статусу інваліда війни.
Разом з тим, суд звертає увагу, що для визнання за позивачем статусу інваліда війни законодавством передбачено також наявність висновку МСЕК з певним формулюванням.
Зазначене у витягу із акту огляду у МСЕК серії КИО-І № 172538 від 3 липня 2002 р. формулювання - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не містить відомостей про виконання військового обов'язку позивачем і не пов'язує наявне у нього захворювання саме з виконанням військового обов'язку.
Суд звертає увагу, що встановлення такого зв'язку між військовою службою і захворюванням знаходиться поза межами компетенції відповідача і входить до компетенції іншого суб'єкта владних повноважень - МСЕК. Позивач не надав суду відомостей щодо зміни висновку МСЕК щодо причин інвалідності, його перегляду чи щодо його оскарження. Як вбачається з матеріалів справи, такий спосіб захисту своїх прав позивачем перед зверненням до суду з цим позовом не використовувався. Тому відповідачем обґрунтовано зазначено у спірному рішенні про відмову, що дане формулювання причини інвалідності не відповідає вимогам п. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і наказу Мінпраці і Міноборони від 1 грудня 1997 р. № 24/428.
Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для встановлення статусу та видачі позивачу посвідчення інваліда війни, з огляду на те, що надана позивачем довідка МСЕК не містила відомостей про причинно-наслідковий зв'язок між виконанням позивачем обов'язків військової служби та ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, відмовляючи позивачу у встановленні статусу інваліда війни, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність дій, що оскаржувалися позивачем.
Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача на встановлення позивачу статусу інваліда війни зазначеними у позові діями відповідача не порушено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 243-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.