ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" січня 2021 р. справа № 300/2832/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про скасування рішення № 0138955333 від 28.08.2020, -
Комунальне підприємство "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади (надалі - позивач, КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги") 19.10.2020 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про скасування рішення № 0138955333 від 28.08.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення № 0138955333 від 28.08.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 21240,38 грн, оскільки позивач на виконання вимог законодавства повністю сплатило єдиний внесок за грудень 2019 року в розмірі 104 812,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 480 від 30.12.2019 за реквізитами: № UA508999980000037197201020909, відкритий в ГУ ДПС Івано-Франківській області ЄДРПОУ 43142559 МФО 899998. Проте, 10.01.2020 відповідач протиправно повернув позивачу сплачений єдиний внесок за грудень 2019 року, що підтверджується банківською випискою, з підстав уточнення реквізитів отримувача 37197201020909 ОВВ, ГУ ДПС ВІФО *;101;42096899, ЄСВ на заробітну плату за грудень 2019 року. Так, на думку представника позивача, нові рахунки для зарахування єдиного внеску введені після сплати підприємством єдиного внеску, а саме з 01 січня 2020 року, а тому підприємство сплатило єдиний внесок за правильними реквізитами. Крім того, позивач зазначає, що єдиний внесок сплачений на невідповідний рахунок може бути повернутий тільки у випадку подання платником податків відповідної заяви в ГУ ДПС, а не за самовільним рішення працівника ГУ ДПС. При цьому представник позивача звертає увагу, що недоїмка щодо сплати єдиного внеску, яка виникла з вини працівника ГУ ДПС, була погашена Підприємством за рахунок єдиного внеску за січень 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 22 січня 2020 року. Відтак, на думку представника позивача, допущена підприємством помилка в реквізитах, не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк, оскільки страхові кошти в подальшому в будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я ДПС в казначействі. В зв'язку із наведеним позивач вважає, що оскаржуване рішення № 0138955333 від 28.08.2020 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.45-46).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.11.2020. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нарахувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки не пізніше 20 числа наступного місяця. Зазначає, що доводи позовної заяви щодо виникнення недоїмки 20.01.2020 у зв'язку із зарахуванням коштів згідно платіжного доручення від 30.12.2019 №480 з вини відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки на сайті Національного банку України: 02 квітня 2019 року розміщено оголошення про те, що дні роботи системи електронних платежів в 2019 році переносяться з 30 грудня на 21 грудня, з 31 грудня на 28 грудня; 06 грудня 2019 року розміщено оголошення про те, що платежі до Державної казначейської служби України будуть здійснюватись до 13 години 28 грудня 2019 року, перший робочий день у звичайному режимі - 03 січня 2020 року (особливості роботи банків в кінці звітного року не є виключенням 2019 року, такі особливості повторюються кожного року), а тому у платіжному дорученні від 30.12.19 №480 дата валютування (відмітка банку) - проведено банком 03.01.2020. Відтак, з урахуванням того, що платіжне доручення від 30.12.19 №480 опрацьоване банком 03.01.2020 року, а рахунки змінено з 01.01.2020 року, зазначена у платіжному дорученні сума не була зарахована на особовий рахунок позивача, а повернута органом державного казначейства, Крім того, представник відповідача звертає увагу, що кошти не були зараховані до бюджету, а повернуті платнику на рахунок 10.01.2020, а позивач, усвідомлюючи що термін сплати 20 січня 2020 року, не вжив заходів для сплати у встановлений термін, оскільки оплату здійснено тільки 22 січня 2020 року. Відтак, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.50-53).
Представник позивача, 18.11.2020 подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що вимоги щодо відмови в задоволенні позову, викладені у відзиві на позов є безпідставними, оскільки, жодний нормативно-правовий акт не встановлює для платника податків обов'язок сплатити податки до 13 години 28 грудня 2019 року, а наведений регламент роботи СЕП НБУ визначає тільки порядок роботи банківської системи. При цьому, у разі закриття рахунку зарахування коштів на такий рахунок є технічно неможливим, проте на момент здійснення оплати сума коштів була списана з рахунку позивача та зарахована на рахунок отримувача, а процедура переказу була завершена. Крім того, штрафна санкція нарахована за здійснений повторний платіж ЄСВ 22.01.2020, однак, законодавством не встановлено строки для сплати єдиного соціального внеску повторно. В зв'язку із наведеним, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.63-67).
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Комунальне підприємство "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади зареєстроване в якості юридичної особи, номер державної реєстрації 11121020000001472 (а.с.).
Відповідно до поданого звіту за жовтень 2019 року, позивач задекларував до сплати суму ЄСВ у розмірі 121219,78 грн., термін сплати 20.11.2019 року (а.с.56).
З огляду на наявність переплати станом на 20.11.2019 у сумі 121050,95 грн, сума недоїмки склала 168,83, яка погашена 22.11.2019. На вказану суму недоїмки оскаржуваним рішенням відповідача нараховано штрафну санкцію 33,77 грн та пеню - 0,34 грн.
Позовна заява не містить обґрунтувань щодо неправомірності рішення відповідача № 0138955333 від 28.08.2020 в цій частині виникнення недоїмки у листопаді 2019 року.
Згідно поданого позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2019 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 131942,32 грн).
Відповідно до даних картки особового рахунку КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" станом на 20.01.2020 рахувалась переплата у сумі 26960,78 грн(а.с. 55).
Відтак, КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" сплатило єдиний внесок за грудень 2019 року в розмірі 104 812,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 480 від 30.12.2019 за реквізитами: № UA508999980000037197201020909, одержувач ГУ ДПС Івано-Франківській області ЄДРПОУ 43142559, банк одержувача - казначейство України (ЕАП) у м. Київ, призначення платежу: *;101;42096899; єдиний соціальний внесок нарахований на заробітну плату за грудень 2019 (а.с.21).
Однак, з урахуванням того, що платіжне доручення № 480 від 30.12.2019 опрацьоване банком 03.01.2020, а рахунки змінено з 01.01.2020 року, зазначена у платіжному дорученні сума не була зарахована на особовий рахунок позивача, а повернута 10.01.2020 органом державного казначейства, з відміткою "Повернення док 480 від 30/12/2019 року. Уточніть реквізити отримувача 37197201020909 ОВВ, ГУ ДПС ВІФО *;101;42096899, ССВ на заробітну плату за грудень 2019 року", що підтверджується випискою за період з 10.01.2020 по 10.01.2020 (а.с.22).
В подальшому, недоїмка щодо сплати єдиного внеску, була погашена позивачем за рахунок єдиного внеску за січень 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 22 січня 2020 року, що не заперечується сторонами (а.с.24).
28.08.2020 Надвірнянське управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийняло рішення за № 0138955333 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) єдиного внеску за період з 21.11.2019 до 22.01.2010 в сумі 21240,38 грн, з яких штраф у розмірі 21030,08 грн та пеня в розмірі 210,30 грн, на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.9).
При цьому, штрафна санкція в розмірі 20996,31 грн та пеня у сумі 209,96 грн нараховані за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску за грудень 2019.
Не погодившись з вищенаведеним рішенням позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на рішення № 0138955333 від 28.08.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в зв'язку з тим, що підстав для застосування фінансових санкцій у ГУ ДПС в Івано-Франківській області не було, оскільки позивачем вчасно і в повній мірі сплачено кошти єдиного соціального внеску 30.12.2019, а недоїмка щодо сплати ЄСВ за грудень 2020 року виникла з вини відповідача (а.с.10-15).
Рішенням ДПС України від 02.10.2020 №29300/6/99-00-08-06-01-06 "Про результати розгляду скарги" вирішено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 . № 0138955333 ГУ ДПС в Івано-Франківській області залишиш без змін, а скаргу КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади від 09.09.2020 № 223 - без задоволення (а.с. 16-18).
Не погоджуючись із позицією контролюючого органу та винесеним рішенням № 0138955333 від 28.08.2020 позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернувся із позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).
Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з підпунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Частиною 5 статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлений статтею статті 9 Закону № 2464-VI. Так, згідно з частиною 5 статті 9 Закону № 2464-VІ сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Відповідно до частини 7 статті 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно з частиною 10 статті 9 Закону № 2464-VІ днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-VІ).
З огляду на зміст вказаних положень Закону № 2464-VІ, суд звертає увагу на те, що роботодавці несуть обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що нараховується за календарний місяць та сплачується не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, у разі наявності у платника єдиного внеску несплаченої суми недоїмки, штрафів та пені, контролюючий орган здійснює зарахування сплаченого єдиного внеску в порядку календарної черговості їх виникнення. Водночас, у разі несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску, платник єдиного внеску притягається до фінансової відповідальності у вигляді штрафу, а на суму несвоєчасно сплаченого єдиного внеску нараховується пеня.
Питання підстав та порядку притягнення платника єдиного внеску до фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску регламентовано статтею 25 Закону № 2464-VІ.
Так, згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 2464-VІ рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частин 2-3 статті 25 Закону № 2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частиною 6 статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно з частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 2 частини 11 Закону № 2464-VІ податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до частини 13 статті 25 Закону № 2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Згідно з частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Частиною 15 статті 25 Закону № 2464-VІ суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Суд зазначає, що згідно даних картки особового рахунку платника єдиного внеску за листопад-грудень 2019 року та січень 2019 року, у зв'язку із несвоєчасною сплатою єдиного внеску, у позивача наявна недоїмка в розмірі 168,85 грн у листопаді 2019 року та 104981,55 грн у січні 2020 року (а.с.54-55).
У зв'язку із вищенаведеними обставинами, у відповідача були правові підстави, які передбачені частиною 10 та пунктом 2 частини 11 Закону № 2464-VІ для нарахування штрафу в розмірі 20% своєчасно не сплачених сум єдиного внеску та для нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу за період за листопад-грудень 2019 року та січень 2019 року.
Крім того, позивач в позовній заяві не оспорює правильність розрахунку штрафних санкцій та пені в рішенні № 0138955333 від 28.08.2020.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в межах його повноважень та у спосіб, що передбачені частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 12, частинами 10, 13, пунктом 2 частини 11, абзацу 1 частини 14 статті 25 Закону № 2464-VІ.
Щодо доводів представника позивача про те, що відповідач, при прийнятті рішення не врахував відсутність вини комунального підприємства "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" у вчиненні правопорушення, оскільки позивач вчиняв всі залежні від нього дії щодо своєчасного та в повному обсязі сплати єдиного внеску, а недоїмка з єдиного внеску виникла з вини працівника ГУ ДПС Івано-Франківській області, суд зазначає наступне.
Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 №2456-VІ визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Статтею 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 №54 (далі - Положення №54), у відповідності до пункту 1 розділу ІІ якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна фіскальна служба України та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - головні управління ДФС) відкривають в Казначействі небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
Відповідно до пункту 12 Порядку взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної фіскальної служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом МФУ від 18.07.2016 №621 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), довідник адміністративно-територіальних одиниць України (додаток 9) в електронному вигляді надається Казначейством ДФС. У разі виникнення змін у довіднику адміністративно-територіальних одиниць України Казначейство протягом тижня з дня виникнення зазначених змін надає ДФС оновлений файл довідника адміністративно-територіальних одиниць України. Інформація про перелік територіальних органів ДФС (код, найменування, розташування (адреса), код за ЄДРПОУ) розміщується на офіційному веб-сайті ДФС під заголовком «Для банківських установ: Довідник SPR_REG.DBF та опис його структури».
Водночас, у відповідності до частини шостої статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
За змістом пунктів 1-3 розділу ІІІ Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДФС.
Страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДФС, наприкінці операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Казначейством на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719 ДФС на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.
Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків.
Як визначено пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відповідно до пункту 3.1. постанови Національного Банку України від 21.01.2004 №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (далі - Інструкція №22), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.
Пунктом 3.7. Інструкції №22 регламентовано, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Пунктом 2.24. Інструкції №22 встановлено, що списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.
Водночас, пунктом 2.3 Інструкції №22 встановлено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Суд зазначає, що на сайті Національного банку України 02 квітня 2019 року було розміщено оголошення про те, що дні роботи системи електронних платежів в 2019 році переносяться з 30 грудня на 21 грудня, з 31 грудня на 28 грудня, а 06 грудня 2019 року розміщено оголошення про те, що платежі до Державної казначейської служби України будуть здійснюватись до 13 години 28 грудня 2019 року, перший робочий день у звичайному режимі - 03 січня 2020 року (особливості роботи банків в кінці звітного року не є виключенням 2019 року, такі особливості повторюються кожного року) (а.с.58-59).
На офіційному сайті Державної казначейської служби України 02.01.2020 розміщено інформацію про те, що з 01.01.2020 вводяться в дію рахунки для зарахування податків, зборів, платежів до державного і місцевих бюджетів, відкриті відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 №1203 (із змінами та доповненнями) (https://www.treasury.gov.ua/ua/news/do-uvagi-platnikiv-podatkiv201219).
З огляду на вищезазначене, суд вважає безпідставними доводи позивача, що сплачений підприємством єдиний внесок 30 грудня 2019 року за грудень 2019 року в бюджет України відбувся у строки, встановленні чинним законодавством України та знаходився в державному бюджеті України у період з 30 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року, оскільки у платіжному дорученні від 30.12.2019 №480 дата валютування (відмітка банку) - проведено банком 03.01.2020, при цьому з 01.01.2020 було змінено рахунки, а тому зазначена у платіжному дорученні сума не була зарахована до бюджету та підставно повернута органом державного казначейства.
Відтак, з огляду на дату валютування(03.01.2020) та дату зміни рахунку(01.01.2020) на для сплати єдиного внеску, кошти сплачені згідно платіжного доручення від 30.12.19 №480 не були зараховані до бюджету, а повернуті платнику на рахунок 10 січня 2020 року. При цьому позивач не вживав заходів у період з 03.01.2020 по 10.01.2020 щодо спрямування коштів за належністю.
Водночас, суд звертає увагу на те, що повернення коштів 10.01.2020 не позбавило можливості позивача сплатити єдиний внесок за грудень 2019, оскільки термін такої сплати не сплив, а тривав до 20.01.2020. Однак жодних обґрунтувань щодо неможливості сплати єдиного внеску за грудень 2019 на новий рахунок, який запроваджено з 01.01.2020, у період з 10.01.2020 по 20.01.2020 мотиви позову не містять. Зазначений період на думку суду був достатній для вчинення позивачем дій щодо сплати єдиного внеску на належний рахунок.
Отож, позивач усвідомлюючи що термін сплати єдиного внеску за грудень 2019 року спливає 20 січня 2020 року, не вжив необхідних заходів та не сплатив єдиний внесок в бюджет у строки, встановленні чинним законодавством України, в зв'язку із чим, недоїмка щодо сплати єдиного внеску, була погашена позивачем платіжним дорученням № 6 від 22 січня 2020 року (а.с.6)
Також суд звертає увагу позивача, що предметом даного спору є рішення відповідача № 0138955333 від 28.08.2020, а не дії щодо повернення коштів 10.01.2020 на рахунок позивача.
Таким чином, внаслідок несвоєчасної сплати єдиного внеску до платника застосовується штраф та нараховується пеня згідно з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а розрахунок фінансової санкції проводиться на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Відтак, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, якими підтверджено несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого ГУ ДПС в Івано-Франківській області рішення № 0138955333 від 28.08.2020, яким до комунального підприємства "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади за несвоєчасну сплату ЄСВ застосовано штраф у розмірі 21030,08 грн та нараховано пеню у розмірі 210,30 грн.
Щодо посилання сторони позивача на судову практику Верховного Суду по справах №№ 760/6097/16-а, 805/3665/16-а, 820/3561/16, то така стосується обстави, коли кошти, хоч на невірний рахунок але були зараховані до бюджету та не повертались, а платник в подальшому вживав заходів для спрямування коштів на вірний рахунок, що свідчить про відмінність таких справ від цієї та неможливість їх застосування судом.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - комунальне підприємство "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади (код ЄДРПОУ 42096899, вул. Січових Стрільців, 3, смт. Делятин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78442);
відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.