19 січня 2021 року Справа № 280/6559/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене витягом із протоколу від 08.05.2020 №7;
зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видати посвідчення встановленого зразка та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 26.04.2006 по 26.04.2007 він проходив строкову військову службу у Збройних Силах України на 275 артилерійській базі ракет і боєприпасів Міністерства оборони України та залучався до робіт у складі груп розмінування із пошуку та виявлення вибухонебезпечних предметів. Вказані обставини підтверджуються фото- та відеодоказами, показаннями свідків. Водночас відповідач оскаржуваним рішенням відмовив позивачу у наданні статусу учасника бойових дій. Позивач вважає таку відмову протиправною, вказує також, що його не повідомлено про дату засідання відповідної комісії та не запропоновано надати пояснення, допитати свідків, пред'явити фотографії та відеоматеріали, які є у наявності. Посилаючись, зокрема, на норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/6559/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відзиву на позов від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 з 26.04.2006 по 26.04.2007 проходив строкову військову службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія, що підтверджується записами у військовому квитку від 26.04.2006 серії НОМЕР_2 .
Як зазначає позивач у позовній заяві, вказана військова частина розташована поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, та у 2004-2005 роках на її території внаслідок пожеж відбувались вибухи боєприпасів.
Позивач зазначає, що разом з іншими солдатами цілодобово знаходився на території вказаної військової частини в небезпечних для життя і здоров'я умовах; внаслідок вибухів отримав легкі поранення рук та тулубу.
Позивач стверджує, що протягом усього строку служби за вказівкою керівництва безліч разів залучався до робіт у складі груп розмінування із пошуку та виявлення вибухонебезпечних предметів, після чого здійснював очистку місцевості, а саме завантаження вказаних предметів та перевезення, переміщення їх з одного пункту до іншого, тобто виконував функції з проведення піротехнічних робіт, пов'язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів.
02.05.2019 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.
Листом від 28.05.2019 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання статусу учасника бойових дій призупинила свою роботу на підставі розпорядження вищого керівництва та зазначив, що питання первинного встановлення статусу учасника бойових дій розглядається комісією Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України.
Позивач звернувся до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України із заявою від 29.05.2019 щодо надання статусу учасника бойових дій.
Крім того, позивач звертався до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України із запитами від 31.05.2019 та 12.07.2019 щодо підтвердження участі в розмінуванні військової частини НОМЕР_1 та її прилеглої території, розташованої поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області. Згідно архівної довідки від 31.05.2019 №СЗ/1386 відомості щодо залучення особового складу вч НОМЕР_1 , в т.ч. позивача, до розмінування не відображені.
Листом від 11.06.2019 №226/2641 Департамент кадрової політики Міністерства оборони України відмовив позивачу у наданні статусу учасника бойових дій. У листі зазначено, що позивачем подано лише заяву та копію військового квитка, а тому відсутні підстави для надання статусу учасника бойових дій, за наявними документами. У листі зазначено, що позивачем не надано документального підтвердження участі в розмінуванні та запропоновано звернутись із запитом до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі №280/6548/19, яке набрало законної сили 07.08.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Комісії з питань визначення учасників бойових дій Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви від 29.05.2019 ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій та не прийняття рішення за результатами розгляду заяви. Зобов'язано Комісію з питань визначення учасників бойових дій Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2019 про надання статусу учасника бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ та прийняти рішення згідно з Положенням про комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200.
На виконання рішення суду Комісією з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене витягом з протоколу від 08.05.2020 №7, яким, у відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відмовлено у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції на час звернення позивача з заявою про надання статусу учасника бойових дій) учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Наказом Міністерства оборони України від 16.04.2020 № 122 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Положення №122).
Відповідно до п. 1 Положення №122 Комісії створюються: у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони) - з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни.
Підпунктом «а» пункту 6 Положення №122 визначено, що на Комісію Міноборони покладається вирішення питань, зокрема, про визнання учасниками бойових дій відповідно до пунктів 1 - 5, 7 - 18 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У відповідності до вимог пункту 12 Положення №122 комісії зобов'язані:
приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій, учасниками війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку;
розглядати заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання;
робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника;
заслуховувати (за потреби) пояснення осіб, які подали заяви, свідків, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил);
доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок його оскарження;
розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій, учасника війни відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а в разі відсутності підстав, що підтверджуються документами, - повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів чи особисто заявнику з метою подальшого доопрацювання;
проводити засідання Комісії не рідше ніж один раз на місяць (за наявності документів).
Згідно підпункту 3 пункту 13 Положення №122 Комісії приймають рішення про надання особам статусу учасника бойових дій на підставі таких документів:
для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні чи траленні бойових мін:
заява військовослужбовця або клопотання командира (начальника);
копія посвідчення спеціаліста з розмінування;
витяг із наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін);
витяг із наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін);
акт про виконання робіт із розчищення місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін).
Також пунктом 13 Положення №122 передбачено, що за відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених в абзаці першому цього підпункту, та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
За правилами пункту 15 Положення №122, крім документів, зазначених у пунктах 13 - 14 цього Положення, підставами для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни можуть бути такі документи: оригінали довідок відповідного періоду, підписані й завірені печаткою; партизанський квиток; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака "За розмінування"; грамоти, фотографії (оригінали); газетні матеріали періоду, який потребує підтвердження; історичні довідки, документи та інші архівні матеріали; документи потрібного періоду, де зазначено прізвище, ім'я, по батькові заявника; документи, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інші документи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про участь у бойових діях.
Рішення Комісії оформлюється протоколом. (п. 20 Положення №122).
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом досліджено витяг з протоколу Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України від 08.05.2020 №7, яким, у відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відмовлено у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та встановлено, що таке рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Так, наполягаючи на тому, що він брав участь у роботах з розмінування місцевості поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 посилається на фото- та відеодокази (зокрема. але не виключно - сюжет телеканалу «1+1» під назвою «15 років тому пролунали вибухи у Новобогданівці - хронологія подій й наслідки»), а також на показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , допитаних Комунарським районним судом м. Запоріжжя в ході розгляду справи №333/4490/19.
Так, в ухвалі Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2020 у справі №333/4490/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Запорізький обласний військовий комісаріат, Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення зазначено, серед іншого, що: «…Допитаний свідком ОСОБА_2 пояснив суду, що він у період 2002-2009 р.р. по контракту проходив службу на посаді командира роти забезпечення у військовій частині в/ч НОМЕР_1 , що розташовувалася поблизу АДРЕСА_2 . Починаючи з 2004 року на території вказаної військової частини було декілька вибухів. У серпні 2006 року також були вибухи. ОСОБА_1 у той час проходив строкову військову службу та перебував на посаді водія чергового тягача. Після вибуху у 2006 році почалися роботи по розмінуванню. Під час добових нарядів ОСОБА_1 постійно залучався до розмінування і в його обов'язки входило забезпечення перевозки металобрухту та вибухових снарядів зі спеціалістами. Завдання по розмінуванню заявнику надавав безпосередньо старший автомобіля. Проте, жодні документи щодо залучення ОСОБА_1 до розмінування не складалися командиром військової частини.
Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у період 2006-2007 р.р. у військовій частині в/ч НОМЕР_1 , розташованій поблизу АДРЕСА_2 . На той час він також проходив контракту військову службу у вказаній частині на посаді начальника контрольно-технічного пункту. ОСОБА_1 перебував на посаді водія чергового тягача, тому з останнім він кожного дня спілкувався по роботі, так як в його обов'язки входило перевірка технічного стану автомобілів, які виїжджають з гаража та складання відповідних шляхових листів. Під час перевірки ОСОБА_1 був біля автомобіля, після того, як він давав дозвіл на виїзд заявник виконував завдання командирів військової частини. У серпні 2006 року на території військової частини в/ч НОМЕР_1 відбувся черговий вибух, після чого впродовж 2-3 місяців щоденно вибухали снаряди, які розліталися на відстань, приблизно 10-11 км. Після закінчення вибухів, розмінуванням території займалися військовослужбовці їх військової частини та придані сили. ОСОБА_1 був водієм тягача, фактично єдиного автомобіля, який займався вивозом снарядів та металобрухту до місця утилізації. Саме сапери визначали, які фрагменти снарядів везти і куди саме. У вказаному тягачі перед кабіною водія був насипаний пісок, для того, щоб у разі вибуху у кузові, осколки не дістали водія. Після декількох вибухів військова частина в/ч НОМЕР_1 була розформована та архівні документи вивезені з її території…».
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що заявником окрім заяви та копії військового квитка, яким підтверджується проходження ним військової служби в військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія, жодного офіційного документа, яким підтверджується його участь в розмінуванні, не надано.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач при прийнятті спірного рішення робив запити до відповідних архівних установ та заслуховував пояснення позивача, свідків, досліджував інші докази особистої участі заявника в бойових діях в даному випадку фото- та відеодокази).
Запит відповідача до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №226/1982 стосовно інформації про зазначення ОСОБА_1 у наказах командира військової частини НОМЕР_1 за період з 26.04.2006 по 26.04.2007 щодо його призначення до груп розмінування, щодо організації очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, у актах з проведення розмінування місцевості, датовано 18.05.2020, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, вказаний запит містить обмежене коло запитуваної інформації, оскільки відповідач не позбавлений права з'ясувати, за яким транспортним засобом, як водій, був закріплений позивач; чи залучався вказаний транспортний засіб до робіт із розмінування місцевості тощо.
Звідси, відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого пунктом 12 Положення №122, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене витягом із протоколу від 08.05.2020 №7 підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видати посвідчення встановленого зразка та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій» слід зазначити наступне.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем на підтвердження того, що він дійсно брав участь у роботах з розмінування місцевості поблизу с. Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області надано фото- та відеодокази, а також ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2020 у справі №333/4490/19, в якій відображено показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили що ОСОБА_1 залучався до розмінування, проте жодні документи щодо його залучення до вказаних робіт не складалися командиром військової частини.
Однак, відсутність у позивача можливості надати відповідачу документи (як то витяг із наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін); витяг із наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін); акт про виконання робіт із розчищення місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін) з незалежних від нього причин, не може слугувати підставою для позбавлення особи права на встановлення статусу учасника бойових дій.
У справі, що розглядається, повноваження щодо встановлення статусу учасника бойових дій регламентовано Законом № 3551-XII та Положенням №122, якими визначені умови, за яких орган відмовляє у встановленні такого статусу.
Таким чином, у разі, якщо зазначені умови відсутні, орган повинен установити такий статус заявнику та видати посвідчення учасника бойових дій у порядку, визначеному Інструкцією про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 16.04.2020 №122.
Так, пунктами 2, 3 Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 16.04.2020 №122 передбачено, що підставою для видачі посвідчення учасника бойових дій, нагрудного знака та листів талонів є рішення (витяг з протоколу) комісій Міноборони, Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), Адміністрації ДССТ, військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , командувань видів Збройних Сил України, оперативних командувань "Північ", " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", " ОСОБА_4 " та " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (далі - оперативні командування) з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісії) або рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Посвідчення учасника бойових дій, нагрудні знаки та листи талонів видаються: військовослужбовцям Збройних Сил України, які проходять військову службу в Міноборони, військових частинах, військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях безпосереднього підпорядкування Міноборони, - структурним підрозділом служби персоналу апарату Міноборони.
Суд звертає увагу на те, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків та дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Виходячи з наведеного, та ураховуючи протиправність спірного рішення відповідача, суд доходить висновку, що зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видати посвідчення встановленого зразка та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій» забезпечить ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача та сприятиме остаточному вирішенню спору між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене витягом із протоколу від 08.05.2020 №7.
3. Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) статусу учасника бойових дій у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видати посвідчення встановленого зразка та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».
4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 19.01.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко