16 січня 2021 року Справа № 280/9195/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви
Національної академії внутрішніх справи
до ОСОБА_1
про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням в навчальному закладі
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національної академії внутрішніх справ (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вартість витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 40 743, 81 грн.
Ухвалою судді від 21.12.2020 позовну заяву у справі залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено;
- уточненого позову в якому зазначити повну адресу відповідача;
- докази направлення уточненого позову з доданими до нього документами на адресу відповідача.
11.01.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків. Так до суду надано уточнений позов в якому зазначено повну адресу відповідача.
Разом з тим, до суду надано пояснення згідно якого позивач не погоджується з висновками суду, викладеними в ухвалі від 21.12.2020 щодо пропуску строку звернення до суду встановленого ч. 5 статі 122 КАС України. Зазначає, що вказані вимоги не можуть застосовуватися до позову оскільки він стосується порушення відповідачем умов договору на підготовку фахівця, та відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі (договірних зобов'язань), а отже жодним чином не стосується прийняття відповідача на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Так з посиланням на ч 2 ст. 122 КАС України, вважає, що строк на звернення до адміністративного суду становить шість місяців та починається з дня отримання ухвали Запорізького апеляційного суду від 11.08.2020, тобто з 25.08.2020.
Розглядаючи пояснення позивача щодо строку звернення до адміністративного суду, суддя зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".
Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Судом із матеріалів справи встановлено, що відповідач навчався в НАВС з 01.09.2010 по 15.03.2014.
Крім того, як зазначає позивач, ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 06.03.2020 провадження в справі за позовом НАВС до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі закрито у зв'язку з тим, що справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Не погодившись з зазначеною ухвалою, НАВС оскаржила її у Запорізькому апеляційному суді, який постановою від 11.08.2020 залишив ухвалу без змін.
При цьому позивач звернувся Запорізького окружного адміністративного суду лише 10 грудня 2020 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин зобов'язаний враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі № 821/284/19-а касаційна інстанція дійшла висновку, що спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Суд зауважує, що правовідносини, викладені у позовній заяві з аналогічними до правовідносин викладених у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі № 821/284/19-а.
Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19 та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19.
За таких обставин, суд зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 про залишення позовної заяви без руху, що перешкоджає відкриттю провадження у справі, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статі 122 КАС України при цьому позивачем не подано до суду зави про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, за правилами пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві зокрема у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За правилами частини 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня ї надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне на повернути позовну заяву позивачу.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 241, 246, 248 КАС України, суд -
Позовну заяву Національної академії внутрішніх справи до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням в навчальному закладі- повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена.
Суддя Н.В. Стрельнікова