16 січня 2021 року о/об 09 год. 40 хв.Справа № 280/2921/20 Провадження №ПР/280/29/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новиковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії позивачу - протиправною; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу викладене в листах відповідача від 23.02.2020; 3) зобов'язати відповідача провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 на вказаний ним банківський рахунок відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Представник позивача у позові зазначив, що ОСОБА_1 громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи № НОМЕР_2 , видане органом МВС в м.Холоні 10.10.1999, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий органом 0800, 26.09.1996. По досягненні пенсійного віку та наявності 39 років страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась до виїзду за кордон. Перед виїздом за кордон позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_2 . 13.09.1999 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Починаючи з 1999 року і станом на сьогоднішній день, позивач призначеної по закону пенсії не отримує. 13.03.2020 представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, надіслав безпосередньо до відповідача нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву позивача про поновлення пенсії та нотаріально посвідчені копії документів. 27.03.2020 був отриманий лист відповідача №0800-0216-8/11366 від 23.03.2020, у відповідності до якого, позивачу було відмовлено у поновленні пенсії на підставі: що відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем буцім-то не дозволяє відповідачу поновити пенсію позивачу; що у позивача відсутня реєстрація на території України за знаходженням відповідача та що буцім-то це, достатня підстава для відмови йому у поновленні пенсії; що буцім-то, пенсійна справа позивача не була передана до УПФУ і її відсутність унеможливлює поновлення пенсії; що буцім-то документ, що посвідчує особу позивача не відповідає подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону про пенсії, затвердженого Постановою Правління ПФ України №22-1 від 25.11.2005. Представник позивача вважає дії відповідача щодо незаконної відмови в поновленні виплати пенсії неправомірними.
Представник позивача просив позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до п.2.9 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846) (надалі за текстом відзиву - Порядок) особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), але згідно з п.1 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ, документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Відповідно до п.2 «Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 за №719-V, паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетину ним державного кордону України та перебування за кордоном. На момент звернення позивача термін дії паспорта для виїзду за кордон № НОМЕР_3 виданий 26.09.1996 сплив 26.09.2016, тобто є недійсним. Позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю та на день подання заяви про поновлення виплати пенсії за віком знаходиться на території іншої держави, тобто не виконуються умови п.1.1, п.2.1, п.2.9 Порядку, а саме представник звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії за віком позивачу до органу не за місцем проживання (реєстрації) та не надав документа, що підтверджує особу - громадянина України. На теперішній час відсутня Угода щодо пенсійного забезпечення громадян між Урядами України та Ізраїлю, тому розглядати питання щодо призначення пенсії за віком позивачу за іншими нормативними актами немає підстав. Згідно наданих позивачем документів не виконуються умови, зокрема, ст.ст.47, 57 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 1.7, 2.22, 2.23, 2.9 Порядку, а саме: не надано документи, які підтверджують особу, яка звертається за поновленням пенсії, її вік та місце проживание (реєстрації) в Україні. Враховуючи, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивача, копію якого надано позивачем до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, закінчився, а іншого документу, що посвідчує особу позивача, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», та інших необхідних документів разом із заявою про призначення пенсії не надано, відповідачем обгрунтовано відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Оскільки, позивачу сума пенсії не нарахована та не виплачена за минулий час вона не є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача. Відповідач вважає, що відсутні підстави для компенсації втрати частини доходу.
Відповідач проти позову заперечував.
Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009 по 29.10.2019 - залишино без розгляду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 позов задоволено частково: визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 30.10.2019 на вказаний нею банківський рахунок відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 апеляційну скаргу представника позивача задоволено: ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі №280/2921/20 - скасовано та направлено справу у цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 залишено без змін.
Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у частині визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009 по 29.10.2019.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
До 13.09.1999 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала призначену з 12.12.1996 пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю (протилежного відповідачем не доведено).
Призначення пенсії підтверджується пенсійним Посвідченням виданим Управлінням праці і соцзабезпечення населення в м.Мелітополі Запорізької області (а.с.127-130).
Згідно копій аркушів Трудової книжки позивача його звільнено 03.05.1999 з Мелітопольського кожно-венерологічного диспансеру (т.1, а.с.131-139).
Позивач через уповноваженого представника 03.03.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії (т.1, а.с.140-170).
За вказаною заявою представника позивача 23.03.2020 (за вих.№0800-0216-8/11366) ГУ ПФУ в Запорізькій області направлено відповідь про відмову в поновленні виплати пенсії, в якій зазначено: «… На даний час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області не перебуває і пенсію не отримує. Починаючи з 01.01.2004 пенсійне забезпечення громадян України здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон-1058). З часу набрання чинності Закону-1058 (з 01.01.2004) ОСОБА_1 за призначенням (поновленням) пенсії в м.Мелітополі не зверталась. Інформації про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 (вид пенсії, строки її отримання, наявність відповідних документів (копій) про вік та стаж тощо), до вибуття на постійне місце проживання в Ізраїль, на даний час ми не маємо. За попередніми даними її архівна пенсійна справа знаходиться в міжрайонному відомчому архіві Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в смт.Михайлівка Запорізької області. Запит (службову записку) щодо витребування архівної пенсійної справи ОСОБА_1 направлено до вищезазначеного архіву за нашим вихідним від 20.03.2020 (орієнтовний час надходження відповіді (архівної справи) складає в межах календарного місяця). … Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (Вами надано копію посвідчення особи ОСОБА_1 , виданого відділенням МВС в м.Холоні Ізраїль 10.10.1999). Згідно наданих Вами документів (інформації), гр. ОСОБА_1 у 1999 році виїхала на постійне проживання до Ізраїлю і на день подання заяви про поновлення виплати пенсії (12.01.2020) вона постійно проживає на території іншої держави (Ізраїль), тобто не виконуються умови, зокрема, статей 47, 51 Закону-1058, пунктів 1.7, 2.22, 2.23, 2.9 Порядку, а саме: не надано документи, які підтверджують особу, яка звертається за поновленням пенсі, її вік та місце проживання (реєстрації) в Україні. Таким чином, законних підстав для поновлення пенсії гр. ОСОБА_1 , на даний час, немає. У зв'язку з відсутністю Угоди між Урядами України та Ізраїлю щодо пенсійного забезпечення громадян, підстав для розгляду питання поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 за іншими нормативними (законодавчими) актами також немає. Враховуючи зазначене, питання (прийняття остаточного рішення) щодо поновлення пенсії ОСОБА_1 може бути розглянуте після отримання нами її архівної пенсійної справи та надання до Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) відповідної заяви про призначення (поновлення) виплати пенсії (Додаток №3 до Порядку) з усіма необхідними для цього документами, згідно вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.1, 2.8, 2.9 Порядку. До відома - всі надані Вами, разом із зверненням, копії документів будуть залучені до архівної пенсійної справи ОСОБА_1 (після отримання справи із архіву). …» (т.1, а.с.114-116).
Позивач не погодившись з відмовою органу Пенсійного фонду України у поновленні пенсії за віком, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи по суті переданий на розгляд публічно-правовий спір суд з урахуванням зазначеного вище виходить з наступного.
Суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені положення Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009.
Також, у Рішенні Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з 07.10.2009 - дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу (07.10.2009) територіальні органи Пенсійного фонду України мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Згідно матеріалів справи, суд вважає, що позивачу має бути поновлена виплата пенсії за віком з 07.10.2009.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно з ч.2 ст.46 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Позивачем не доведено нарахування йому після 13.09.1999 пенсії за віком, відтак і підстави для компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.51 Рішення Європейського суд з прав людини від 07.11.2013 по справі «Пічкур проти України» (Заява №10441/06) зазначено: «51.Суд вважає, що цю справу слід відрізняти від вищезазначеного рішення у справі "Карсон та інші проти Сполученого Королівства" (Carson and Offers v. United Kingdom), у якому відмінність у поводженні, що оскаржувалася, стосувалася відсутності індексації існуючих пенсій для тих, хто проживає в інших державах, при тому, що ніхто не ставив під сумнів право заявника на отримання пенсії як таке. Проте у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Суд доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії».
Також, у п.54 Рішення Європейського суд з прав людини від 07.11.2013 по справі «Пічкур проти України» (Заява №10441/06) зазначено: «54.Вищезазначених міркувань Суду достатньо для висновку про те, що різниця у поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу».
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України №1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.
Отже, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
За наведених обставин, оскільки позивач з 13.09.1999 виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, а йому пенсія була припинена в період проживання за кордоном, то, враховуючи той факт, що на даний час ОСОБА_1 не втратила громадянство України, вона має право на поновлення її виплати.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пенсії з огляду на те, що до заяви не долучено документів про зареєстроване місце проживання на території України, виходячи з зазначеного вище та наступного.
У п.1.5 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого 25.11.2005 Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 за №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2005 за №1566/11846 (надалі - «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зазначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії. Заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Заяву до органу, що призначає пенсію, про запит пенсійної справи особи, яка потребує опіки (піклування), якій опікуна (піклувальника) не призначено і яка перебуває на довготривалому лікуванні у закладі охорони здоров'я, подає адміністрація цього закладу. Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації). Адміністрація виправного закладу, де пенсіонер відбуває покарання, надсилає органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням цього закладу повідомлення про прибуття засудженого до закладу та довідку цього закладу із зазначенням реквізитів для перерахування пенсії.
Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо). При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності. Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання (п.2.8 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»»).
Як зазначено у п.2.9 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Для дітей, які не мають паспорта, документом, який засвідчує вік, є свідоцтво про народження. До заяви: опікуна (піклувальника) додається копія рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування або відповідне рішення суду; батьків-вихователів додається угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу; патронатного вихователя додається копія договору про патронат. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Відповідно до п.2.22 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
При цьому, як зазначено у п.2.23 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Враховуючи наведене, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.
Волевиявлення позивача щодо поновлення виплати пенсії оформлено ним письмово з наданням відповідних документів.
Згідно з ч.2 ст.42 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.47 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Як передбачено п.1.3 «Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні», затвердженої 23.04.1999 постановою правління Пенсійного фонду України №4-5 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.05.2015 №10-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за №413/3706, переказування пенсій за кордон здійснюється Пенсійним фондом України (далі - Фонд) через публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - уповноважений банк), якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку провести дії по здійсненню перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 по 29.10.2019 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача у частині визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009 по 29.10.2019 підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись: ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 263 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) у частині визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009 по 29.10.2019 - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 (Держава Ізраіль, АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 07.10.2009 по 29.10.2019 - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) провести виплати пенсії ОСОБА_1 (Держава Ізраіль, АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 07.10.2009 по 29.10.2019 на вказаний нею банківський рахунок відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації.
В іншій частині позову - відмовити.
У стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 16.01.2021.
Суддя О.О. Прасов