18 січня 2021 року Справа № 280/8400/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного провадження
за позовом - ОСОБА_1
до - Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
19 листопада 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не виплати позивачу в звязку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 15592,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після звільнення з військової служби на час прийняття наказу про виключення зі списків особового складу та по теперішній час відповідачем протиправно не було нараховано та не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку із відсутністю фінансування. Посилаючись на бездіяльність відповідача, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 24.11.2020 відкрито провадження по справі №280/8400/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
11.12.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №3361) подано відзив на позовну заяву. Зокрема, зазначено, що начальником речової служби частини із дотриманням вимог чинного законодавства була відпрацьована довідка від 09.12.2019 №110, в якій було вказано речове майно на загальну суму 15592,39 грн. При виплаті даної суми, із врахуванням вимог Податкового кодексу, утримується 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору. Враховуючи, що у відповідності до Закону України «Про Національну гвардію України» головним розпорядником бюджетних коштів є Головне управління Національної гвардії України, речовою службою частини був направлений запит на виділення коштів для виплати позивачу цих коштів. Після надходження на рахунки відповідача коштів із ГУ НГУ буде виплачена компенсація за речове майно. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
В період з 23.04.2013 по 09.12.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу у внутрішній військах МВС України та Національній Гвардії України.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.12.2015 позивач за час проходження військової служби отримав статус учасника бойових дій.
09.12.2019 наказом командира військової частими НОМЕР_1 Національної гвардії України № 290, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.12.2019 та звільнено відповідно до частини 5 пункту 2 підпункту "а" ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2019 № 52 о/с у запас у зв'язку з закінченням строку контракту, без права носіння військової форми одягу.
У відповідь на адвокатський запит від 10.02.2020 № 019 щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане майно за період проходження служби у військовій частині, відповідач повідомив що на час виключення позивача із списків особового складу грошова компенсація по причині не надходження коштів від ГУ НГУ не виплачувалась і додана копія довідки від 09.12.2019 № 110, копія арматурної картки № 1213.
Згідно довідки № 110 від 09.12.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_1 сума грошової компенсації за 24 предмета складає 15592,39 грн.
До теперішнього часу грошова компенсація вартості за неотримане речове майно з боку відповідача не нарахована та не виплачена позивачу.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовної вимоги про виплату грошової компенсації вартості речового майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Як зазначено у п. 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого 10.12.2008 Указом Президента України №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. (…) Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Крім того, відповідно до п.7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Аналізуючи вищевказані правові норми, суд дійшов висновку про те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Виходячи зі змісту вказаних норм, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Як встановлено матеріалами адміністративної справи, 09.12.2019 наказом командира військової частими НОМЕР_1 Національної гвардії України № 290, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.12.2019 та звільнено відповідно до частини 5 пункту 2 підпункту "а" ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2019 № 52 о/с у запас у зв'язку з закінченням строку контракту, без права носіння військової форми одягу.
Представник позивача10.02.2020 звернулась до Відповідача з адвокатським записом, у якому просила розрахувати та ви платити належну йому грошову компенсацію за неотримане речове манно.
У відповідь на адвокатський запит від 10.02.2020 № 019 щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане майно за період проходження служби у військовій частині, відповідач повідомив що на час виключення позивача із списків особового складу грошова компенсація по причині не надходження коштів від ГУ НГУ не виплачувалась і додана копія довідки від 09.12.2019 № 110, копія арматурної картки № 1213.Згідно довідки № 110 від 09.12.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_1 сума грошової компенсації за 24 предмета складає 15592,39 грн.
У вказаній відповіді також повідомлено про те, що у відповідності до Закону України «Про Національну гвардію України» головним розпорядником бюджетних коштів є Головне управління Національної гвардії України, військова частина направила запит для виділення коштів позивачу. Після надходження на рахунки відповідача коштів із ГУ НГУ буде виплачена компенсація за речове майно.
Суд не погоджується з такої позицією відповідача та зазначає.
Як вбачається із змісту довідки від 09.12.2019 № 110 на утримання вартості речового майна на суму 15592,39 грн, підставою для її складання є пункт 18 глави 1 розділу III Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період.
Натомість положеннями наведеного пункту 18 глави 1 розділу III Інструкції з організації речового, забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665, передбачено наступне: У разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили а також у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна (додаток 6).
Виходячи зі змісту вказаних норм, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Вимогами пункту 168.5 етапі 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у , зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та : повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає саме сума 15529,39 грн, оскільки на відповідача як на податкового агента покладено обов'язок спрямування утриманого з грошової компенсації за невидане і речове майно податку виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.
Суд не бере до уваги посилання відповідача про відсутність коштів на такі виплати та зазначає наступне.
Лист відповідача від 07.04.2020 №3/33/27-935 на імя Начальника речової служби Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України було направлено до вищого командування 07.04.2020, тобто після надходження заяви позивача, що підтверджується змістом самого відзиву та копією доданого до відзиву листа. Окрім того, до зазначеного листа відповідачем додані дані про виплату грошової компенсації особовому складу військової частини НОМЕР_1 станом на 01.04.2020, серед яких прізвище позивача відсуне.
З огляду на зазначене випливає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, розрахунок якої повинен здійснити відповідач.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_3 ) до Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 в зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_3 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 15592 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн 39 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 18.01.2021.
Суддя Р.В. Сацький