19 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/4259/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Дору Ю.Ю.
при секретарі судових засідань - Завидняк А.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Розман С.Ю.;
представник відповідача 1 - Ярошевського Д.А.;
представник відповідача 2 - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталія Ласловича про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталія Ласловича згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправними і скасувати постанови приватних виконавців виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича від 30 вересня 2020 року про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні №63166758 та Зейкана Віталія Ласловича від 18 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63666403. 2.Стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката.
Ухвалою суду від 16.12.2020 року судом відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича від 30.09.20 року відкрито виконавче провадження №63166758 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тячівським районним судом Закарпатської області 23 липня 2020 року у справі №307/2380/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» заборгованості за кредитним договором в розмірі 26 221,41 доларів США.
17 листопада 2020 року виконавцем на підставі довідки Товариства про відсутність заборгованості позивача перед Товариством прийнято постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. При цьому, у даній постанові виконавець дійшов помилкового висновку, що рішення суду про стягнення коштів виконано позивачем у повному обсязі.
Наступного дня, а саме 18 листопада 2020 року іншим приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Зейканом Віталієм Ласловичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63666403 з примусового виконання виконавчого документу - постанови від 30.09.20, винесеної виконавцем у виконавчому провадженні №63166758, про стягнення з позивача на користь виконавця основної винагороди у розмірі 2 622,14 доларів США.
Позивач, не погодившись із прийнятими приватними виконавцями постановами, оскаржив такі в судовому порядку, оскільки такі прийняті з порушенням норм чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач 1 - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що ним 17 листопада 2020 року у відповідності до п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 631667758 з примусового виконання виконавчого листа № 307/2380/14-ц виданого 23 серпня 2020 року Тячівським районним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» (згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області виданої 19.09.2018 року за виконавчим листом в справі № 307/2380/14-ц замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА») заборгованість за кредитним договором № 0021/08/26-КЕ від 13 червня 2008 року в розмірі 26 221,41 доларів CША, з яких заборгованість за кредитом - 24 178,58 доларів США та заборгованість за відсотками - 2042,83 доларів США.
Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчим провадженням № 63166758 видана 30 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» , Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому правових підстав для скасування такої в судовому порядку немає.
Відповідач 2 - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталій Ласлович , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду даної справи в дане судове засідання не з'явився, однак скористався наданими йому правом надання відзиву на позовну заяву, згідно якого проти задоволення даного адміністративного позову заперечив в судовому засіданні, яке мало місце 23.12.2020 року, при цьому додатково пояснивши, що 18 листопада 2020 року до нього, приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталія Ласловича надійшла заява від приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Постанови про стягнення основної винагороди за виконавчим провадженням № 63166758 виданої 30 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем. 18 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталієм Ласловичем у відповідності статей 3,4,24,25,26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63666403 з примусового виконання Постанови про стягнення основної винагороди за виконавчим провадженням № 63166758 виданої 30 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича основної винагороди в сумі 2622,14 дол. США. Отже, відповідач 2 в даному випадку діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а саме Законом України «Про виконавче провадження» , Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому правових підстав для скасування постанови Зейкана Віталія Ласловича від 18 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63666403 в судовому порядку немає.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи заяви по суті спору та письмові докази, врахував пояснення представників сторін, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.
30 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» та ОСОБА_3 укладено договір №13431937 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, за яким з Позивача на користь Товариства було стягнено заборгованість у розмірі 26 221,41 доларів США(а.с. 13-15).
У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» та ОСОБА_3 складено і підписано акти приймання -передачі прав вимоги та документів за таким договором(а.с.16-17).
З огляду на ці обставини Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» надало Виконавцю довідку про відсутність заборгованості Позивача перед ним (Товариством), тобто не у зв'язку з виконанням судового рішення Позивачем, а у зв'язку з уступкою прав вимоги іншій особі та відсутністю через це саме у Товариства будь-яких вимог до Позивача як майнового, так і немайнового характеру(а.с.8).
17 листопада 2020 року виконавцем на підставі довідки Товариства про відсутність заборгованості позивача перед Товариством прийнято постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. При цьому, у даній постанові виконавець дійшов помилкового висновку, що рішення суду про стягнення коштів виконано позивачем у повному обсязі. Отже, рішення суду про стягнення з Позивача коштів за кредитним договором залишається невиконаним.
18 листопада 2020 року іншим приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Зейканом Віталієм Ласловичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63666403 з примусового виконання виконавчого документу - постанови від 30.09.20, винесеної виконавцем у виконавчому провадженні №63166758, про стягнення з позивача на користь виконавця основної винагороди у розмірі 2 622,14 доларів США.
Позивач, не погодившись із прийнятими приватними виконавцями постановами, оскаржив такі в судовому порядку, оскільки такі прийняті з порушенням норм чинного законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктами 9, 10 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
Згідно зі статтею 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1.виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2. авансового внеску стягувача; 3. стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Тобто, мета виконавчого провадження полягає в примусовому виконанні рішень.
Частиною 3 статті 45 Закону №1404-VIII передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Відповідно до частин 1-3 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Пунктом 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643, визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Частинами 6-7 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Суд наголошує, що частинами 4 та 5 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині 4 цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм слід зробити висновок про те, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру здійснюється вже після завершення виконавчого провадження.
Аналізуючи наведене вище, суд приходить висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов'язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Тобто за своїм призначенням винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Зважаючи на вищевикладені судом обставини, а також те, що приватний виконавець, приймаючи 17 листопада 2020 року на підставі довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» про відсутність заборгованості позивача перед Товариством прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження не пересвідчився, що рішення суду про стягнення коштів виконано позивачем у повному обсязі.
Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 №512/5 (далі - Інструкція), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Тобто, відповідно до вказаного пункту, у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця, тим самим законодавець підтверджує, що основна винагорода стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.
Як зазначено вище, заборгованість з боржника (позивача) не стягувалась у зв'язку з поданням заяви представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» про відсутність заборгованості позивача перед Товариством, а відтак відсутні підстави для стягнення з позивача на користь приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича основної винагороди у виконавчому провадженні №63166758 згідно постанови від 30 вересня 2020 року, у зв'язку із чим, вищезазначена постанова підлягає визнанню протиправною та відповідно скасуванню.
Оскільки постанова Зейкана Віталія Ласловича від 18 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63666403 прийнята на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича від 30 вересня 2020 року про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні №63166758 і є похідною від такої, то така також відповідно підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Суд зауважує, що у разі стягнення суми основної винагороди відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, що свідчить про протиправність спірної постанови.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2019 року у справі №824/172/18-а.
Крім цього суд звертає увагу відповідачів і на те, що урахуванням викладених вище норм законодавства і тотожних обставин справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.20 року у справі №2540/3203/18 дійшла правового висновку, відповідно до якого при стягненні виконавчого збору (основної винагороди) без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення з боржника виконавчого збору (основної винагороди) без реального виконання рішення суду. Відтак, Велика Палата Верховного Суду визнала, що у виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку Закарпатського окружного адміністративного суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачі, як суб'єкт владних повноважень, покладеного на них обов'язку доказування правомірності прийняття оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частини 3 цієї статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатомРозман С.Ю. укладений договір №28 від 30.11.2020 про надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 1.1 даного договору судом встановлено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає зобов'язання по наданню правничої допомоги у справі по визнанню протиправними і скасуванню постанов приватних виконавців виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 30.09.20 про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні №63166758 та Зейкана В.Л. від 18.11.20 про відкриття виконавчого провадження №63666403. Правнича допомога полягає у наданні консультацій, вивченні документів і матеріалів судової справи, перегляді законодавчої бази і вивченні судової практики, підготовці документів правового характеру (відзиву на позовну заяву, інші заяви по суті справи та з процесуальних питань, клопотань, запитів, скарг на судові рішення тощо) і представництві інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій при розгляді даних справ та у виконавчих провадженнях по виконанню рішень у них.
Відповідно до опису робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги №28 від 30.11.2020 сторони домовились, що вартість виконаних робіт згідно умов договору становить 15000 гривень.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 гривень, яку йому надавав адвокат Розман С.Ю .. Вартість оплати правової допомоги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №17 від 01.12.2020 року на суму 15000грн.
Разом з тим, згідно п.2.2 договору Оплата правничої допомоги здійснюється протягом десяти днів з дня підписання сторонами цього Договору відповідного розрахунку шляхом сплати коштів готівкою безпосередньо Адвокату, про що Адвокат повинен видати Клієнту квитанцію.
Натомість в матеріалах справи відсутній розрахунок наданих послуг, а міститься опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за укладеним договором №28 від 30.11.2020 року.
Зважаючи на вищевикладені обставини, а також досліджені докази, судом встановлено, що зазначені позивачем в договорі документи не відповідають документам долученим на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.
Враховуючи зазначене, суд констатує, що матеріалами справи не підтверджено понесення часових та матеріальних витрат на здійснення правової допомоги, з огляду на що витрати у розмірі 15000,00 грн. не враховуються судом при обрахунку витрат позивача на правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням викладеного, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, а також враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягають стягненню витрати щодо сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича (вул. Садова, буд. 25А, оф. 8,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600,ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ), Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкан Віталія Ласловича (вул. Садова, буд. 25-А, офіс 7,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича (вул. Садова, буд. 25А, оф. 8,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600,ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) від 30 вересня 2020 року про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні №63166758 .
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкана Віталія Ласловича (вул. Садова, буд. 25-А, офіс 7,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600) від 18 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63666403.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок асигнувань Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича (вул. Садова, буд. 25А, оф. 8,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600,ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) та Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкана Віталія Ласловича (вул. Садова, буд. 25-А, офіс 7,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок), що сплачений згідно квитанцій №84890 від 01.122020 року на суму 840,80 грн. та №6206003 від 13.01.2021 року на суму 840,80 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
СуддяЮ.Ю.Дору