18 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/4550/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинець Д.В.,
при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,
за участю сторін:
представника позивача - Дубровська О.М.,
представника відповідача - третя особа - Плиска А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Плиска Андрій Степанович державний виконавець Ужгородського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) (пл. Шандора Петефі, буд. 14, оф. 57, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Плиска Андрій Степанович державний виконавець Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - третя особа), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано - Франківськ) щодо не зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» та зобов'язати Ужгородський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано- Франківськ) зняти арешт з рахунку № № НОМЕР_2 , відкритого в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк»; 2) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 грудня 2020 р. ОСОБА_1 з смс -повідомлення публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» стало відомо, що її зарплатна картка заблокована для видачі коштів. 10 грудня 2020 р. представником позивача було подано до державного виконавця довідку ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» та арештований, разом з іншими рахунками відповідно до постанови державного виконавця від 11 листопада 2020 p., є зарплатним та на нього, крім зарплати зараховуються соціальні виплати. 21 грудня 2020 р. державний виконавець повідомив про те, що арешт з рахунку знятий не буде, оскільки він накладений на підставі податкової вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу. Зазначає, що відповідачем не були дотримані вимоги, передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту з частини коштів на рахунку боржника ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що відбулося звернення стягнення на кошти, звернення на яке заборонено законом.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що рахунки, на які зараховується соціальні виплати, заробітна плата нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, вказані рахунки є звичайними поточними рахунками, що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунків. Звертає увагу, що законодавчими положеннями обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом. Водночас, визначено обов'язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. У зв'язку з прийняттям AT КБ «Приватбанк» постанови про арешт коштів боржника у ВП № 59056583, рахунок, на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача - третя особа в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні в Ужгородському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження АСВП № 59056583 по примусовому виконанні вимоги № Ф-27213-17 У виданої 11.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Закарпатській області заборгованості в розмірі 15819,54 грн.
Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 59056583 по примусовому виконанні вимоги № Ф-27213-17 У виданої 11.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Закарпатській області заборгованості в розмірі 15819,54 грн.
11.11.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника за № 59056583, яку надіслано на виконання до зазначених у постанові банківських установ. У даній постанові зазначено, що накладається арешт на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках в АБ «Укргазбанк» МФО 320478, AT «А-Банк» МФО 307770, AT «Альфа-Банк» МФ0300346, AT КБ «ПриватБанк» МФО 305299, AT «Комінвестбанк» МФО 312248, АТ«ОТП Банк» МФО 300528, AT «Ощадбанк» МФО 300465, AT «Райффайзен БанкАваль» МФО 300335, AT «Таскомбанк» МФО 339500, AT «Укрексімбанк» МФ0322313, AT «УкрСиббанк» МФО 351005, AT «Універсал Банк» МФО 322001, ПАТ АБ «Південний» МФО 328209, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
07.12.2020 року позивачу з смс-повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» стало відомо, що її зарплатна картка заблокована для видачі коштів.
10.12.2020 року представником позивача було подано до державного виконавця довідку ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що рахунок відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» та арештований, разом з іншими рахунками відповідно до постанови державного виконавця від 11 листопада 2020 p., є зарплатним та на нього, крім зарплати зараховуються соціальні виплати.
21.12.2020 року державний виконавець повідомив представника позивача про те, що арешт з рахунку знятий не буде.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановленні аналогічні положення щодо заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин другої, третьої статті 52 Закону № 1404-VIII виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з вимог статті 56 Закону № 1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3).
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом (ч. 10).
Пунктом 8 розділу VІІІ Порядок звернення стягнення на майно боржника Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
З аналізу цих норм видно, що виконавець уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника при примусовому виконанні відповідного виконавчого документа.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, постановою державного виконавця від 11.11.2020 р. про арешт коштів боржника виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належить боржнику. Також зазначено суму коштів, в межах якої накладено арешт.
Тобто, накладаючи арешт на кошти позивача, державний виконавець діяв на підставі та в межах своїх повноважень передбачених законом.
Частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Що стосується доводів про спеціальний режим використання рахунку суд вважає, що матеріали справи не містять даних щодо повідомлення відповідача та отримання ним документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII.
Главою 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22) передбачено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3, 9.6 якої виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).
Банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.
Судом встановлено, що банківська установа на виконання вимог постанови про накладення арешту на кошти боржника, зупинила видаткові операції позивача, що підтверджено листом банку від 03.12.2020 р. про накладення арешту на рахунок позивача.
Разом з тим, позивач долучила до матеріалів справи виписку по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «Приватбанк» на її ім'я, згідно з якою за період з 16.01.2020 р. по 08.12.2020 р. на вказаний рахунок зараховувалась виплата соціального фонду (соц. виплата) та заробітна плата, проте позивач не надала доказів того, що вказаний рахунок має спеціальний режим використання, і, що на такий не можуть зараховуватись інші кошти, окрім соціальної виплати.
Правовідносини щодо реалізації права розпоряджатися коштами, розміщеними на банківських рахунках за своєю правовою природою є правовідносинами банківського вкладу, до яких застосовуються положення про договір банківського рахунка, визначені частиною 3 статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦКУ за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно пункту 6.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженоїпостановою Правління Національного банку України 12.11.2003 за № 492,суб'єкт господарювання для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) має право відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. У разі не укладення такого договору використовується звичайний поточний рахунок юридичної особи. (п. 6.7).
Пунктом 5.1 Інструкції встановлено, що за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Таким чином, рахунок позивача, відкритий у АТ КБ «Приватбанк» може використовуватись для переказу (отримання) коштів від інших осіб, отримання готівки та виконання інших операцій, доступних в меню банкомата та касах відділень банків, для купівлі товарів та послуг з оплатою через електронні термінали, для здійснення операцій за допомогою інтернет-банкінгу, що скаржником належними та допустимими доказами не спростовано.
Разом з тим, суд зазначає, що виконавець відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII наділений правом, а не обов'язком самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Таким чином, суд вважає, що позовна вимога в частині визнання протиправної бездіяльності Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано - Франківськ) щодо не зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано- Франківськ) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання зняти частково арешт, накладений на кошти позивача, а саме: з коштів які надходять їй на рахунок № НОМЕР_2 , як соціальні виплати та заробітна плата.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі наведеного та керуючись ст. 77, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Плиска Андрій Степанович державний виконавець Ужгородського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) (пл. Шандора Петефі, буд. 14, оф. 57, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Ужгородський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано - Франківськ) зняти частково арешт, накладений на кошти ОСОБА_1 , а саме: з коштів які надходять їй на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» як соціальні виплати та заробітна плата.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) сплачений відповідно до квитанції від 22.12.2020 року № 63898.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець