18 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/4420/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно якого просив суд: 1.Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в зарахуванні мені, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до страхового стажу період трудової діяльності з 29.09.1982 р. по 27.01.1990р..2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на підприємстві "Свалявський завод продтоварів" з 29.09.1982р. по 27.01.1990р. та здійснити перерахунок призначеної мені, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з врахуванням стажу роботи на підприємстві "Свалявський завод продтоварів" з 29.09.1982р. по 27.01.1990 р. з дати звернення за призначенням пенсії.3.Стягнути з відповідача на мою користь понесені судові витрати по справі у сумі 840,80 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що досягнувши пенсійного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою17.04.2018 року про призначення пенсії за віком. В червні 2018 року управлінням Фонду позивачу призначено пенсію за віком. Однак, при призначенні пенсії до загального стажу роботи не зараховано період роботи в Свалявському заводі продтоварів (ТОВ «Імперіал») з 29.09.1982 по 27.01.1990р. , який посадовим особами управління, не вдалося перевірити, бо дана організація відсутня за вказаною юридичною адресою та не з'ясовано її фактичне місце знаходження. 30 вересня 2019 року позивач надіслав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області в якій ініціював питання зарахованого стажу роботи в Свалявському заводі продтоварів та здійснення перерахунку пенсії. Листом від 17.10.2019 року №668/П-99-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області надало відповідь згідно якої зазначено, що не має підстав для такого перерахунку. Зокрема, у даному листі підтверджується, що запис про роботу в Свалявському заводі продтоварів з 29.09.1982 по 27.01.1990р. зроблений на дублікаті трудової книжки, і на думку посадових осіб пенсійного фонду, записи на титульній сторінці про ім'я та по батькові написано чорнилом іншого кольорі (чи відтінку), ніж інші записи зроблені на цій сторінці. Зважаючи на це, факт належності трудової книжки позивачу було підтверджено довідками про підтвердження трудового стажу роботи в порядку, передбаченому постановою КМУ №637 від 12.08.1993р., однак не взята до уваги довідка від 12.02.2018 року №1, в якій відсутні відомості на підставі яких документів видана довідка. Для підтвердження трудової діяльності надіслано запит до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області, так як реєстрація правонаступника проведена у м. Київ, а за попереднім місцем знаходження підприємства Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області не змогло перевірити дані довідки від 12.02.2018 року №1, бо наявні телефони не відповідають, лист направлений на адресу ТОВ «Імперіал» повернувся за відсутністю адресата за вказаною адресою.
Позивач вважає, прийняте відповідачем рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу період трудової діяльності з 29.09.1982 р. по 27.01.1990р. та відповідно перерахунку пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, воно не відповідає вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ним порушено право позивача на належний соціальний захист, що передбачено ст. 46 Конституції України, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що до стажу роботи невраховано період роботи у Свалявському заводі продтоварів з 29.09.1982 року по 27.01.1990 рік, оскільки позивачем, запис в трудовій книзі не був підтверджений в Порядку передбаченому Постановою КМУ № 637. Зокрема зазначила, що позивачем не додано уточнюючі довідки про підтвердження стажу, а тому відсутні підстави для зарахування вищевказаного періоду роботи до трудового стажу. Крім цього, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що трудова книжка серії НОМЕР_2 оформлена з порушенням Інструкції № 58, а саме: в першу чергу це дублікат, дата якої заповнена 2005 роком; зазначене на титульній сторінці ім'я та по батькові особи написане чорнилом, іншого кольору (чи відтінку), ніж інші записи, зроблені на цій сторінці. ОСОБА_1 періоди стажу роботи , які записані в трудовій книжці підтвердив довідками про підтвердження трудового стажу роботи в Порядку передбаченому Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 р, окрім довідки за № 1 від 12.02.2018 року, виданої TОB «Імперіал», в якій відсутні відомості на підставі яких документів видана довідка, що не відповідає вимогам Порядку передбаченому Постановою КМУ № 637.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної справи, 17.04. 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою встановленого зразка для призначення пенсії за віком та відповідно додав до такої необхідні документи.
В червні 2018 року управлінням Фонду позивачу призначено пенсію за віком. Однак, при призначенні пенсії до загального стажу роботи не зараховано період роботи в Свалявському заводі продтоварів (ТОВ «Імперіал») з 29.09.1982 по 27.01.1990р., який посадовим особами управління, не вдалося перевірити, бо дана організація відсутня за вказаною юридичною адресою та не з'ясовано її фактичне місце знаходження.
30 вересня 2019 року позивач надіслав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області в якій просив зарахувати стаж роботи в Свалявському заводі продтоварів та здійснення перерахунку пенсії.
Листом від 17.10.2019 року №668/П-99-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області надало відповідь згідно якої зазначено, що не має підстав для такого перерахунку. Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за захистом свого, як він вважає порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Стаття 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Про те що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і саме вона підтверджує стаж роботи працівника визначено і ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При розгляді даної справи судом встановлено, що позивач з 29.09.1982р. по 27.01.1990р. працював на підприємстві "Свалявський завод продтоварів" і саме цей періоди є спірним та таким, який позивач просить відповідно врахувати для перерахунку йому пенсії по віку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності зі ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Однак, відповідачем при призначенні пенсії позивачу за віком не булог враховано спірний період роботи.
З такими висновками відповідача суд не погоджується та відповідно відхиляє такі з огляду на наступне.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Як вбачається із записів наявних в трудовій книжці ОСОБА_1 такий з 29.09.1982р. по 27.01.1990р. працював на підприємстві "Свалявський завод продтоварів" на посаді провідника вагонів, що відповідно підтверджується записами трудової книжки 8-9(а.с. 8 -зворот).
Суд вказує на те, що записи у трудовій книжці позивача дефектів не мають та чітко містять відомості щодо роботу позивача на підприємстві "Свалявський завод продтоварів" за спірний період. А надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.
В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на призначення відповідної пенсії.
Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення (перерахунку) пенсії за віком, у зв'язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки яка є основним документом необхідним для його підтвердження.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні правові позиції щодо наявності трудового стажу, який підтверджується трудовою книжкою наявні в Постановах ВС КАС від 06.03.2019 року у справі №242/3019/17, від 21.03.2019 року у справі №227/4564/16-а, від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 28.08.2018 року у справі№175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.
Отже у зв'язку із не врахуванням не зарахованих відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 ,. до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком, відповідачем порушено право позивача на перерахунок такої пенсії, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
В даному випадку судом встановлено безпідставне не включення відповідачем до страхового стажу вищевказаного періоду роботи позивача на відповідному підприємстві у зв'язку з чим суд приходить до висновку що є достатньо підстав для визнання дії відповідача щодо відмови в зарахуванні позивачу в загальний трудовий стаж періоду його роботи протиправними тому з метою захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального трудового стажу період його роботи, які були предметом оскарження в даній адміністративній справі.
Щодо позовної вимоги позивача про здійснення перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням стажу роботи на підприємстві "Свалявський завод продтоварів" з 29.09.1982р. по 27.01.1990 р. з дати звернення за призначенням пенсії, то така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішення питань що призначення (перерахунок) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням стажу роботи на підприємстві "Свалявський завод продтоварів" з 29.09.1982р. по 27.01.1990 р. з дати звернення за призначенням пенсії, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо перерахунку пенсії, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для перерахунку пенсії за віком.
В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення, перерахунку пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії від 30.09.2020 року, з врахуванням до трудового стажу періодів роботи, які викладенні у даному рішенні суду, а саме - з 29.09.1982 по 27.01.1990р.
З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення даного адміністративного позову в даному випадку в силу вимог ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді слати судового збору в сумі 840, 80 грн..
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до страхового стажу період трудової діяльності з 29.09.1982 р. по 27.01.1990р..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу період його роботи з 29.09.1982р. по 27.01.1990р. на підприємстві "Свалявський завод продтоварів".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ - 20453063) повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) з врахуванням періоду його роботи з 29.09.1982р. по 27.01.1990р. на підприємстві "Свалявський завод продтоварів", а також з врахуванням позиції суду, яка зазначена судом в мотивувальній частині рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді слати судового збору в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. вісімдесят коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору