Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 січня 2021 р. Справа №200/10558/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали адміністративної справи та заяву представника позивача Алексєєва Олексія Ігоровича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №200/10558/19-а за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2019 по справі №200/10558/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018.
Рішення від 03.10.2019 набрало законної сили, по справі видано виконавчий лист.
05.01.2021 від представника позивача Алексєєва О.І. у відповідності до приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України до Донецького окружного адміністративного суду втретє надійшла заява, в якій він просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у вказаній справі. Підставою для звернення до суду із зазначеною заявою стала, на думку заявника, відсутність з боку Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області вчинення всіх передбачених діючим законодавством дій щодо належного виконання судового рішення і, відповідно, сплати заборгованості з пенсійних виплат.
Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Норми частини першої статті 382 КАС України кореспондуються з положеннями частини шостої статті 246, пункту 4 частини першої статті 322 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» від 13.03.2017 № 3, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Пленум Вищого адміністративного суду України також наголосив, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.
Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі, суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 807/2358/15 (адміністративне провадження № К/9901/45276/18).
Суд також зазначає, що питання щодо встановлення судового контролю по справі № 200/10558/19-а вирішувалося при ухваленні рішення від 03.10.2019, в якому суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт щодо виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи висловлювання представника позивача, викладені у заявах від 22.12.2020 і від 05.01.2021 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає, що при прийнятті судових рішень ним враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (п. 23) та “Серявін та інші проти України” (п. 58), згідно з якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на викладене, зважаючи, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення, та враховуючи, що встановлення зазначеного зобов'язання є правом суду, а не його обов'язком, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України по справі № 200/10558/19-а.
При цьому, суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.
Частиною першою статті 45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності до приписів п. 1 ч. 2 вказаної статті з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Частиною четвертою статті 45 КАС України за судом закріплено обов'язок вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом, зокрема статтею 149 КАС України.
Таким чином, повторні звернення учасника судового процесу із заявами з тих самих підстав і обставин, які вже розглядались судом, можуть мати ознаки зловживання процесуальними правами та бути підставою для постановлення ухвали про застосування штрафу у відповідності до ст. 149 КАС України.
Суд зазначає, що представник позивача вже звертався 30.11.2020 і 22.12.2020 до суду з аналогічними заявами з аналогічних підстав і обставин, які судом розглянуті у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства та за результатами їх розгляду постановлено відповідні ухвали від 03.12.2020 і 28.12.2020.
Крім того, суд зауважує про наявність обов'язку у учасників судового процесу, зокрема представника позивача, при зверненні до суду проявляти повагу до нього, що також стосується і змісту процесуальних документів. Адвокати повинні дотримуватись адвокатської етики. Прояв неповаги до суду є наслідком притягнення до відповідальності, встановленої чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 2, 42, 45, 243, 248, 256, 294, 295, 382 КАС України, -
У задоволенні заяви представника позивача Алексєєва Олексія Ігоровича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/10558/19-а за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.В. Ушенко