Справа № 279/5832/20
Номер рядка звіту 67
Провадження № 2/279/320/21
"18" січня 2021 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в м.Коростень в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей,
Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В даний час їх син ОСОБА_5 навчається на першому курсі Житомирського агроекологічного коледжа на контрактній основі, а молодший син ОСОБА_6 активно займається вільною боротьбою, часто їздить на змагання та має досягнення в цьому напрямку, у зв'язку з чим несе додаткові витрати на утримання дітей, половину з яких, а саме 5152,64 грн. просить стягнути з відповідача.
Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, оскільки надані позивачем докази не свідчать про понесення останньою витрат на навчання старшого сина та про заняття молодшого сина вільною боротьбою. Будь-яких витрат, що пов'язані з особливими обставинами в позові не зазначено.
Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що сторони мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (неповнолітнього на час подання позову) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
У правовій позиції постанови Верховного Суду України по справі №6-1489цс17 від 13.09.2017 року зроблено висновок, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Такий висновок підтверджено і Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 р. в справі №666/5055/15-ц.
Згідно положень статті 185 СК України батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати можуть фінансуватися наперед або покриватись після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Навчання дитини є розвитком її здібностей, спрямованим на здобуття певної професійної освіти, тому витрати, понесені на здобуття такої освіти та пов'язані з цим витрати, понесені на оплату житла за місцем знаходження навчального закладу, є додатковими витратами.
За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем представлено докази того, що нею понесені витрати на оплату навчання дитини сторін (сина ОСОБА_5 ) в сумі 1000 грн. та проживання в гуртожитку у сумі 2500 грн..
Враховуючи, що згідно представлених суду платіжних документів щодо оплати проживання в гуртожитку платником в них вказано не позивача, а ОСОБА_3 , суд вважає, що позивачем не представлено належних доказів того, що такі витрати понесенні безпосередньо нею.
До того ж позивачем не надано доказів на підтвердення того, що неповнолітній син сторін ОСОБА_6 відвідує секцію з вільної боротьби, коли саме та де відбувались змагання, а тому долучені до позовної заяви копії проїзних документів не свідчать про понесення позивачем додаткових витрат пов'язаних з проїздом дитини на змагання; товарні чеки на придбання одягу не підтверджують його придбання саме для заняття вільною боротьбою.
Враховуючи матеріальне становище сторін та виходячи з принципу рівності прав та обов'язків батьків, передбаченого нормами Сімейного Кодексу України, суд вважає, що відповідно до Закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина, тому з відповідача підлягає стягненню 50% витрат понесених на навчання сина ОСОБА_5 , які підтверджено належними доказами, що становить 500 гривень.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.185 Сімейного Кодексу України, суд -
Позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дітей задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) гривень понесених додаткових витрат на навчання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 81,55 гривень.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Невмержицька О.А.