"18" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3251/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглянувши справу №916/3251/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" /ЄДРПОУ 40555913, адреса - 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24-а, адреса листування - 04212, м. Київ, а/с 2, e-mail: oplachlo@gmail.com/
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса /ЄДРПОУ 08038284, адреса - 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13/
про стягнення 211 751,51 грн.
13.11.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3364/20/ до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про стягнення заборгованості за договором № 26 від 01.04.2019 року у розмірі 211 751,51 грн., з яких: 199 282,79 грн. - боргу, 7 865,29 грн. - 3 % річних, 4 603,43 грн. - інфляційних втрат; судового збору на суму 3 176,27 грн. та витрат на правничу допомогу - 6 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 26 від 01.04.2019 року з оплати послуг з прочищення зовнішніх мереж каналізації військового містечка - послуги з чищення каналізаційних колекторів.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 216, 218, 230 ГК України.
У позовній заяві позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження
Ухвалою суду від 18.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3251/20; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.11.2020 року отримана відповідачем 25.11.2020 року, що вбачається із повернутого на адресу суду 27.11.2020 року /вх. № 51873/20/ рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6511912906040.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2020 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/3251/20, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
08.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача /вх. № 32723/20/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що за спірним договором не можливо здійснювати зобов'язання у поточному 2020 році. Зобов'язання за попередні періоди погашенню за рахунок бюджетних коштів не підлягають, так як відповідна заборгованість не являється бюджетною, у зв'язку із її відсутністю на обліку у Головному управлінні станом на 01.01.2020 року. Відповідач вважає недоцільним посилання позивача на ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки до даних правовідносин, на думку відповідача, підлягають застосуванню положення ст.ст. 230-231 ГК України. Відповідач зазначає, що строк нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним та минув строк позовної давності у відповідності до ст. 258 ЦК України.
Відповідач також вважає надмірним розмір заявленої позивачем правничої допомоги. Відповідач зазначає, що зазначений позов не є складним з огляду на зміст та складання, а також укладаючи договір про надання правничої допомоги ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" добровільно погодився із зазначеною вартістю послуг адвоката Оплачко В.В., що не може бути підставою для стягнення витрат на правничу допомогу з КЕВ м. Одеси у розмірі 6000,00 грн. Відповідач відмічає, що оскільки КЕВ м. Одеси фінансується виключно з державного бюджету України, в залежності від асигнувань з якого здійснюються виплати за цільовим призначенням через Державну казначейську службу України, а тому стягнення з КЕВ м. Одеса судових витрат в розмірі 6 000,00 грн. призведе до зменшення відповідних видатків на забезпечення функціонування діяльності військових формувань Міністерства оборони України, питання з чого є одним з найпріоритетніших на сьогоднішній день.
21.12.2020 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив /вх. № 33988/20/, в якій позивач вказує, що доводи відповідача не спростовують позовних вимог. Позивач вважає, що відповідачем не доведено, що розмір витрат на правову допомогу є надмірним та/або завищеним.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 01.04.2019 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (замовник) та Товариством обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" (виконавець), укладено договір №27, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуги з прочищення зовнішніх мереж каналізації військового містечка Чорморське-3, за адресою: Одеська обл., Лиманський р., смт. Чорноморське, згідно ДК 021:2015 9047000-2 - послуги з чищення каналізаційних колекторів.
Суд зазначає, що у тексті позовної заяви ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" зазначає про укладений із відповідачем договір № 26 від 01.04.2019 року, однак у додатках до позову вказує та надає саме договір № 27 від 01.04.2019 року. У відзиві відповідач також наводить пояснення стосовно договору № 27 від 01.04.2019 року. У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що предметом даної справи є стягнення заборгованості саме за договором № 27 від 01.04.2019 року, що не заперечується сторонами.
Згідно з п. 2.1. договору загальна сума вартості послуги згідно даного договору визначається згідно дефектного акту та кошторисної документації на послуги, які є невід'ємною частиною договору і становить: 199 282,79 грн., в т.ч ПДВ 33 213,80 грн.
Відповідно до п. 2.2. договору замовник зобов'язується прийняти і оплатити цю послугу в повному обсязі згідно з актом надання послуг.
Умовами п.п. 3.2.2, 3.2.3. п. 3.2. договору замовник зобов'язаний прийняти надані послуги згідно з актом надання послуг. Своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані послуги, шляхом перерахування обумовленої суми на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно з п. 4.1. договору надання послуги "Виконавцем" вважається здійсненим з моменту підписання акту надання послуг.
Відповідно до п. 4.2. договору у разі виникнення розбіжностей замовник протягом 3-х днів з дня отримання акту надання послуг зобов'язаний направити виконавцю мотивовану відмову від приймання робіт.
Пунктом 5.1. договору встановлено, за невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачені законами України та цим договором.
Умовами п. 6.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань, якщо таке невиконання викликане обставинами, що не залежать від волі сторін і знаходяться поза їхньою компетенцією, а саме: стихійними лихами, техногенними аваріям, воєнними діями, страйками, рішенням державних органів влади (управління) вищестоящих організацій, що тягнуть неможливість реалізації договору.
Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 року, але в частині фінансових зобов'язань до повного виконання.
Додатками договору №27 від 01.04.2019 року є дефектний акт та кошторисна документація.
Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №27 від 01.04.2019 року позивач надав відповідачу послуги з прочищення зовнішніх мереж каналізації на суму 199 282,79 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання виконаних послуг за червень 2019 року за формою КБ-2в, який підписаний сторонами 28.06.2020 року, та довідкою про вартість виконаних послуг та витрат за формою №КБ-3, яка підписана сторонами 28.06.2020 року.
Нездійснення відповідачем оплати вартості наданих послуг стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору №27 від 01.04.2019 року по наданню послуг з прочищення зовнішніх мереж каналізації та поданих позивачем доказів (акту приймання виконаних робіт з додатками) позивач надав передбачені договором послуги загальною вартістю 199 282,79 грн., що підтверджується актом приймання виконаних послуг за формою КБ-2в та довідкою про вартість виконаних послуг та витрат за формою №КБ-3, які підписані сторонами 28.06.2020 року. Вказана обставина у ході розгляду справи не заперечувалась відповідачем.
У п.3.2.3. укладеного між сторонами договору встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані послуги, шляхом перерахування обумовленої суми на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Господарський суд на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України враховує висновок щодо застосування норм права, який викладений у Постанові Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №910/10958/19.
Судом встановлено, що із позовом до суду про стягнення вартості наданих позивачем послуг останній звернувся 10.11.2020 року про що свідчить наявний у справі поштовий конверт, в якому судом одержано позов.
Отже, строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг сплинув 17.11.2020 року (включно).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Між тим, надані позивачем послуги із прочищення зовнішніх мереж каналізації вартістю 199 282,79 грн. не оплачені відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в у сумі 199 282,79 грн. суд вважає обґрунтованими і правомірними, у зв'язку із чим задовольняються господарським судом.
Господарський суд критично оцінює доводи відповідача стосовно відсутності бюджетних асигнувань на 2020 рік для фінансування оплати робіт за Договором №27 від 01.04.2019 року, з огляду на правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №916/1345/18 згідно з якою Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, та яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд виходить з наступного.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, згідно якого позивач нарахував за період з 26.09.2019 року по 21.10.2020 року 3 % річних у розмірі 7 865,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 603,43 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Між тим, як вище встановлено господарським судом, строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг сплинув 17.11.2020 року, а тому саме з 18.11.2020 року у позивача виникло право щодо нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних.
Однак, розрахунок 3% річних та інфляційних, який наданий до суду позивачем, свідчить, що вказані нарахування здійснені останнім за період з 29.06.2019 року по 21.10.2020 року, що не відповідає встановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача в оплаті основного боргу з 18.11.2020 року.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, з огляду на такі засади господарського судочинства, встановлені вимогами ч.1 ст.14 ГПК України, як диспозитивність, господарський суд позбавлений можливості встановлення іншого періоду нарахування 3% річних та інфляційних, ніж той, що зазначено самим позивачем.
Таким чином, враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси 3 % річних у розмірі 7 865,29 грн. та інфляційних збитків у розмірі 4 603,43 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6 000 грн., господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом досліджено надані позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу:
1) договір про надання правової допомоги (Адвокатських послуг) №1106/25-ЕС від 21.10.2020 року;
2) платіжне доручення №414 від 05.11.2020 року, згідно з яким позивачем здійснено оплату 6000 грн. згідно рахунку №45 від 21.10.2020 року без ПДВ;
3) ордер серії КС №816979 виданий адвокатом Оплачко В.О. 10.11.2020 року, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2213/10 від 27.03.2003 року.
Згідно п. 1.11 договору про надання правової допомоги (Адвокатських послуг) №1106/25-ЕС від 21.10.2020 року, який укладений між адвокатом Оплачко В.О. (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" (замовник) та згідно з яким, виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу (адвокатські послуги) щодо стягнення заборгованості за виконані роботи (надані послуги) з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса за договором № 27 від 01.04.2019 року та представництва інтересів замовника в якості позивача в Господарському суді Одеської області, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 1.2. договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт здачі-приймання наданих послуг, який підписується сторонами протягом 3 (трьох) діб.
Згідно п. 3.1 договору замовник зобов'язується своєчасно надавати виконавцеві всі необхідні пояснення, інформацію та документи, необхідні для виконання даного договору.
Умовами розділу 4 договору встановлено, що за надані послуги замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 6 000 грн. без ПДВ. Замовник сплачує виконавцеві плату у вигляді авансу. Розрахунок наданих послуг складається з:
- опрацювання матеріалів, підготовка та подача позовної заяви до суду - 4 000 грн.;
- супровід справи в суді, незалежно від кількості судових засідань; підготовка та подача необхідних процесуальних документів - 2000 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору замовник здійснює прийняття наданих послуг, шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг.
Згідно з п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності 21 жовтня 2020 року.
Отже, як встановлено господарським судом на підставі укладеного між позивачем і адвокатом договору про надання правової допомоги належним і допустимим доказом, який свідчить про надання позивачу послуг із правової допомоги є підписаний позивачем і адвокатом акт здачі-приймання наданих послуг.
Між тим, позивачем не надано до суду такого акту здачі-приймання наданих послуг. При цьому суд зауважує, що наявні у справі позовна заява та відповідь на відзив самі по собі не засвідчують факт надання таких послуг адвокатом позивача за відсутністю відповідного акту здачі-приймання наданих послуг, який підписується сторонами відповідного договору.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача.
Стосовно вимог стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 3176,27 грн., що вбачається із платіжного доручення № 415 від 05.11.2020 року.
Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", судовий збір у розмірі 2989,19 грн. /94,11 % задоволених вимог/ підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса /ЄДРПОУ 08038284, адреса - 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" /ЄДРПОУ 40555913, адреса - 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24-а, адреса листування - 04212, м. Київ, а/с 2, e-mail: oplachlo@gmail.com/ заборгованість за договором № 27 від 01.04.2019 року у розмірі 199 282,79 грн. /сто дев'яносто дев'ять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 79 копійок/.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса /ЄДРПОУ 08038284, адреса - 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" /ЄДРПОУ 40555913, адреса - 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24-а, адреса листування - 04212, м. Київ, а/с 2, e-mail: oplachlo@gmail.com/ судові витрати у розмірі 2 989,19 грн. /дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 19 копійок/.
4. В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 18 січня 2021 р.
Суддя Н.Д. Петренко