вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2511/20
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 6, код 20077720)
до
приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» (07400, Київська обл., м. Бровари вул. Порошкова, буд. 2, код 01273711) в особі житлово-експлуатаційної служби приватного акціонерного товариства «Броварський ЗЗК» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 12-А, код 25896693)
про стягнення 3899,53 гривень
31.08.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - НАК «Нафтогаз»/позивач) про стягнення з приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» (далі по тексту - Товариство/відповідач) 3899,53 гривень заборгованості з яких: 3098,23 гривень пеня, 681,57 гривень 3% річних, 119,73 гривень інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 14.09.2017 № 2112/1718-ТЕ-17, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 390161,02 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для нарахування та вимог про стягнення 3098,23 гривень пені, 681,57 гривень 3% річних та 119,73 гривень інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2511/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд 04.09.2020 на належну адресу місцезнаходження відповідача та на адресу відокремленого підрозділу житлово-експлуатаційної служби приватного акціонерного товариства «Броварський ЗЗК», які відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надіслав копії ухвал від 02.09.2020 про відкриття провадження у справі № 911/2511/20.
Судом встановлено, що згідно відомостей АТ «Укрпошта», розміщених на офіційному сайті (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), поштове відправлення за номером 0103274743232, яким суд скеровував Товариству копію ухвали від 02.09.2020 у справі № 911/2511/20, було вручено - 09.09.2020.
Між тим, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відокремленим підрозділом житлово-експлуатаційної служби приватного акціонерного товариства «Броварський ЗЗК» копії ухвали про відкриття провадження від 02.09.2020 у справі № 911/2511/20.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, при цьому правом на подання відзиву на позов не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.09.2017 НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та Житлово-експлуатаційною службою приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2112/1718-ТЕ-17 (далі по тексту - договір), згідно умов якого:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1., 1.2.);
- постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 94,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2017 року - 9,0; у листопаді 2017 року - 17,0; у грудні 2017 року - 17,0; у січні 2018 року - 17,0; у лютому 2018 року - 17,0; у березні 2018 року - 17,0 (пункт 2.1.);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.7.);
- ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 4942,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 гривень (пункт 5.2);
- загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункт 5.4.);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1.);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2.).
Додатковою угодою від 11.01.2018 № 1 сторони погодили внести зміни до пунктів 3.4., 6.1., 8.2., 11.3. договору, виклавши такі пункти в редакції, зазначеній в додатковій угоді.
Зокрема сторони погодили абзац третій п. 6.1., п.п. 8.2., 8.3. договору викласти в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 6.1.). У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (п. 8.2.). Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (п. 8.3.)».
Так, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 390161,02 гривень, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі газу, а саме:
- від 31.10.2017 за жовтень на суму 26746,10 гривень;
- від 30.11.2017 за листопад на суму 59422,61 гривень;
- від 31.12.2017 за грудень на суму 70530,25 гривень;
- від 31.01.2018 за січень на суму 81353,23 гривень;
- від 28.02.2018 за лютий на суму 75381,31 гривень;
- 31.03.2018 за березень на суму 76727,52 гривень.
Як стверджує позивач та підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача за період з 23.11.2017 по 28.09.2018 та довідкою по операціях по підприємству «ЖЕС ПрАТ Броварський ЗЗК» за період з вересня 2017 року по лютий 2020 року, оплата за спожитий газ здійснювалась відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору та фактично остаточний розрахунок здійснено в повному обсязі 28.09.2018.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого газу, стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду та, відповідно, застосувати до відповідача відповідальність, встановлену чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов'язань за договором.
З огляду на що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3098,23 гривень пені, 681,57 гривень 3% річних, 119,73 гривень інфляційних втрат нарахованих за загальний період з 26.01.2018 по 27.09.2018.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Приписами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у відповідності до п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач за отриманий природний газ у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року розрахувався несвоєчасно чим допустив прострочення. А, отже, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений п. 6.1 договору, відповідач допустив порушення зобов'язання.
Крім того, судом встановлено, що частина розрахунків споживачем була здійснена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ.
Вказані вище обставини в перебігу розгляду справи відповідачем не спростовані та не заперечувались.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 3098,23 гривень пені, 681,57 гривень 3% річних та 119,73 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Водночас, з наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що позивач врахувавши, що частина розрахунків споживачем була здійснена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 не здійснював нарахування не здійснював нарахування пені на такі оплати.
Суд зазначає, що споживачем за договором постачання природного газу № 2112/1718-ТЕ-17 є відокремлений підрозділ Товариства - Житлово-експлуатаційна служба.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Згідно відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що Житлово-експлуатаційна служба є відокремленим підрозділом ПрАТ «Броварський ЗЗК» і не є юридичною особою, а отже не може бути відповідачем у даній справі.
Стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (абз. 2 п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені та додаткових нарахувань не надав, доводи позивача не спростував.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором та по суті відповідачем не спростований.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
А саме суд приймає рішення про стягнення з приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» в особі відокремленого підрозділу житлово-експлуатаційної служби приватного акціонерного товариства «Броварський ЗЗК» на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3098,23 гривень пені, 681,57 гривень 3% річних та 119,73 гривень інфляційних втрат.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» (07400, Київська обл., м. Бровари вул. Порошкова, буд. 2, код 01273711) в особі відокремленого підрозділу житлово-експлуатаційної служби приватного акціонерного товариства «Броварський ЗЗК» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 12-А, код 25896693) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 3098,23 гривень пені, 681,57 гривень 3% річних, 119,73 гривень інфляційних втрат та 2102,00 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2021.
Суддя Р.М. Колесник