ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2021Справа № 910/16092/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текс-3000"
про стягнення 2 500,00 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Державна установа "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України" (далі - позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТЕКС-3000" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 2 500,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 10.04.2020 року між ним та відповідачем було укладено договір № 7/04-1, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ТЕКС-3000" зобов'язалося продати, а позивач, у свою чергу, прийняти та оплатити погоджений між сторонами товар - захисні маски. У зв'язку з поставкою відповідачем товару неналежно якості (вартість якого, з урахуванням ПДВ - 2 500,00 грн., була оплачена позивачем 13.04.2020 року), останній було повернуто постачальнику для здійснення його заміни. Відповідно до видаткової накладної № РН-0000951 від 28.04.2020 відповідачем поставлено позивачу інший товар загальною вартістю 15 000,00 грн., проте вже без ПДВ. Враховуючи те, що такими діями відповідач, на думку позивача, всупереч умовам укладеного між сторонами договору фактично збільшив ціну одиниці товару не збільшуючи кількості цього товару, чим завдав покупцю збитків у розмірі 2 500,00 грн. (що складають неповернуту позивачу в добровільному порядку суму ПДВ), позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2020 позовну заяву Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України" було залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
02.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про усунення недоліків.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/16092/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що товар за видатковою накладною № РН-0000951 від 28.04.2020 був поставлений за згодою позивача, і така поставка була здійснена під час дії встановленого законом режиму звільнення від оподаткування ПДВ по даним товарам.
25.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача № 1952-08/01-4 від 25.11.2020 на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що у разі поставки відповідачем товару належної якості була б відсутня необхідність у його заміні, а відтак така поставка була б здійснена 10.04.2020 року, коли на означену господарську операцію розповсюджувався режим звільнення від оподаткування.
10.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Текс-3000" навело додаткові аргументи на спростування позовних вимог.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
10.04.2020 року між Державною установою "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Текс-3000" було укладено договір № 7/04-1 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався продати, а позивач, у свою чергу, прийняти та оплатити товар (засоби індивідуального захисту) відповідно до видаткової накладної (далі - Товар), зазначений у специфікації (Додаток № 1) до цього Договору, що є невід'ємною його частиною.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) Товару, що постачається відповідно до умов цього Договору, визначаються в специфікації та накладною, які є невід'ємною частиною цього Договору.
У матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія специфікації до наведеного правочину, якою передбачено назву товару - маска захисна, кількість - 1000 шт., ціна без ПДВ - 12,50 грн., сума без ПДВ - 12 500,00 грн., ПДВ - 2 500,00 грн., всього з ПДВ - 15 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.3 Договору код та назва предмету закупівлі згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 33140000-3 Медичні матеріали.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору ціна на Товар встановлена в національній валюті України. Загальна сума Договору складає 15 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2 500,00 грн.
Ціни зазначені з урахуванням ПДВ (пункт 3.6 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 року.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідач згідно з видатковою накладною № РН-0000802 від 07.04.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 15 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 2 500,00 грн.), який у повному обсязі був оплачений позивачем 13.04.2020 року.
Проте означений товар відповідно до накладної на повернення від покупця № 1 від 23.04.2020 було повернуто позивачем постачальнику. У позовній заяві Державна установа "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України" вказувала на те, що такий товар було повернуто відповідачу, у зв'язку з його неналежною якістю.
Слід зазначити, що за умовами пункту 5.2 Договору в разі невідповідності Товару вимогам, раніше заявленим покупцем, продавець зобов'язаний усунути недоліки за свій рахунок протягом 10 днів.
Зважаючи на вказані положення, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ТЕКС-3000" було замінено означений товар та відповідно до видаткової накладної № РН-0000951 від 28.04.2020 поставлено позивачеві маски трьохшарові (упак. 50 шт.) в кількості 20 одиниць за ціною (без ПДВ) 750,00 грн. на загальну суму з ПДВ - 15 000,00 грн. (ПДВ - 0,00 грн.).
У той же час з матеріалів справи вбачається, що листом № 923-08/04 від 19.06.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій просив здійснити заміну видаткової накладної № РН-0000951 від 28.04.2020 в частині відображення податку на додану вартість та повернути суму ПДВ у розмірі 2 500,00 грн., сплачену в складі вартості придбаного товару.
В обґрунтування цієї претензії позивач посилався на те, що не включення до вартості товару цієї суми ПДВ змінює умови пункту 3.6 укладеного між сторонами Договору № 7/04-1 від 10.04.2020.
Проте спірна сума грошових коштів відповідачем у добровільному порядку повернута покупцеві не була, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Державна установа "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України" посилалася на те, що шляхом заміни товару неналежної якості та поставки іншого товару за видатковою накладною № РН-0000951 від 28.04.2020 на загальну суму з ПДВ - 15 000,00 грн. (ПДВ - 0,00 грн.), відповідачем всупереч умовам укладеного між сторонами Договору фактично збільшено ціну одиниці товару, не збільшуючи у той же час кількості цього товару, чим завдано покупцю збитків у розмірі 2 500,00 грн. (що складають неповернуту позивачу в добровільному порядку суму ПДВ).
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з приписами частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 3 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, у відповідності до статті 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, а також причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням (неналежним виконанням) зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У той же час позивачем у встановленому законом порядку не було доведено суду належними і допустимими доказами наявності у відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача та збитками, а також вини відповідача.
Слід також зазначити наступне.
За умовами пункту 71 Підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 "Про затвердження переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість" (з подальшими змінами) затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість. До наведеного переліку включено, зокрема, медичні маски, респіратори FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змінними фільтрами, повнолицьові маски/напівмаски, респіратори, маски, оснащені легкозмінними після використання фільтрувальними або абсорбувальними елементами-фільтрами.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що на момент підписання між сторонами видаткової накладної № РН-0000951 від 28.04.2020 господарська операція, зафіксована у вказаному товаророзпорядчому документі, на законодавчому рівні була звільнена від оподаткування податком на додану вартість, що фактично було відображено у самій накладній (зазначено, що ПДВ становить 0,00 грн.).
Слід також зазначити, що наведена видаткова накладна № РН-0000951 від 28.04.2020 підписана уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень чи заперечень, зокрема, щодо якості і вартості товару, порядку ціноутворення та розміру ПДВ, товар фактично передано позивачеві, що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи.
Крім того, вартість товару, вказана у цій накладній, а саме: 15 000,00 грн., не перевищує загальної суми укладеного між сторонами Договору, яка також становить 15 000,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач не надав господарському суду належних доказів та не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Відтак, у задоволенні позову Державної установи "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоров'я України" слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 19.01.2021 року.
Суддя В.С. Ломака