ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2021Справа № 910/11300/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ"
до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"
про стягнення 5 328,60 грн.,
без виклику учасників справи.
ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" про відшкодування збитків у розмірі 5 328,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним як страховиком транспортного засобу "FORD MONDEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 27 060 грн., внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія, якого було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. При цьому відповідач, отримавши вимогу позивача про виплату страхового відшкодування, фактично виплатив лише 19 231,40 грн. страхового відшкодування, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення у судовому порядку суму залишку страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона повністю заперечує проти позовних вимог, посилаючись на власний розрахунок суми страхового відшкодування, а також на той коефіцієнт фізичного зносу, який було визначено фахівцем технічного відділу відповідача.
17.08.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона зазначали про необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача.
24.09.2020 та 01.10.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких сторона наполягає на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 18.01.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
16.02.2019 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу "FORD MONDEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
10.01.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "FORD MONDEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "HONDA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 (особу якого в подальшому визнано винною у скоєнні ДТП та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2020 у справі № 755/1015/20).
Внаслідок даної ДТП було пошкоджено транспортний засіб "FORD MONDEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем (що підтверджується протоколом огляду ТЗ, фотододатками, в яких зафіксовано механічні пошкодження ТЗ, ремонтною калькуляцією, висновком суб'єкта оціночної діяльності).
Страховим актом № СТ/20/0017 від 12.02.2020 затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 27 060,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту фактично було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 27 060,00 грн. згідно платіжного доручення № 6518 від 12.02.2012 на рахунок ФОП Гандзюк О.Д. (суб'єкт, який проводив фактичний відновлювальний ремонт) транспортного засобу.
Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи, якою є ОСОБА_3 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2020 у справі № 755/1015/20.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "HONDA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована відповідачем, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/156094835.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/7449/17 від 05 червня 2018 року.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався на адресу відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування на суму 27 060,00 грн., проте відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в порядку суброгації лише частково, на суму 19 231,40 грн. (згідно платіжного доручення № 16690 від 08.05.2020).
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно відомостей з Централізованої бази даних МТСБУ, полісом ЕР/156094835 визначено ліміт за шкоду майну у розмірі 130 000 грн., при цьому розмір франшизи складає 2500 грн.
Відтак, позивачем під час обчислення ціни позову правомірно вирахувано франшизу у розмірі 2500 грн. від заявленої до стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування, внаслідок чого, сума основної заборгованості у даному спорі склала 5 328,60 грн. (27 060 - 19 231,40 - 2 500).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, зокрема, зазначає, що пред'явлення позивачем вимога про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу, є неправомірним, через що просить відмовити у задоволенні позову повністю.
З приводу заперечень відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством , включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
При цьому слід враховувати, що спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 по справі № 910/6094/17.
Так, розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. (далі - Методика).
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395 (далі - Методика). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 по справі № 753/21177/16-ц.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №20-D/71/1 від 18.06.2020, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "FORD MONDEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, склала 30 491,76 грн.
Судом встановлено, що наданий позивачем висновок склав експерт - Яремчук В.В. При цьому, висновок містить підпис вказаного оцінювача, який також скріплений його печаткою. У матеріалах справи наявні копія свідоцтва експерта, відтак жодних об'єктивних підстав вважати наданий позивачем висновок неналежним або недопустимим доказом розрахунку матеріального збитку у суду відсутні.
Натомість, зі змісту вказаного висновку вбачається, що експертом визначено вартість матеріального збитку, якого було завдано виключно внаслідок пошкоджень при спірній ДТП, про що безпосередньо вказано у звіті. При цьому обчислення здійснювалося саме з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Таким чином, заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими та не приймаються судом в якості підстави для відмови у позові.
Окремо судом враховані доводи позивача в частині того, що під час реального відновлення транспортного засобу застосовувалися запасні частині, які попередньо були у використанні. Відтак, застосування до таких запасних частин коефіцієнту фізичного зносу (який було самостійно обчислено відповідачем) є безпідставним та необґрунтованим.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб "FORD MONDEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було відновлено після наслідків ДТП, і фактична вартість такого відновлення склала 27 060,00 грн. Суд зазначає, що саме вказана сума є реальними збитками, які були завдані винною у ДТП особою.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
6 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства СК Країна , дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму , що витрачена на відновлення ТЗ , а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Таким чином, у страховика у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи (постанова Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17).
Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, у суду відсутні правові підстави для того, щоб не приймати надані позивачем докази понесення витрат на виплату страхового відшкодування (в тому числі експертного висновку щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, а також надані стороною платіжні документи) в якості належних, достовірних та допустимих доказу реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП. Також судом враховано, що загальна сума, яка була затверджена страховим актом № СТ/20/0017 від 12.02.2020 та фактично виплачена позивачем на користь страхувальника (27 060,00 грн.) є меншою, ніж сума відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яка зазначена у експертному висновку (30 491,76 грн.), що жодним чином не порушує прав відповідача в цій частині та не перевищує лімітів відповідальності, встановлених страховим полісом.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, з огляду на приписи вищезазначених норм законодавства, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 5 328,60 грн. (сума заподіяного збитку, з урахуванням часткової виплати, яка була здійснена відповідачем та з вирахуванням франшизи) є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (Україна, 01011, місто Київ, ВУЛИЦЯ РИБАЛЬСЬКА, будинок 22, ідентифікаційний код 30968986) на користь ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АЛЬФА-ГАРАНТ" (Україна, 01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 328,60 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2021.
Суддя І.В. Приходько