ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2020Справа № 910/12369/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"
про стягнення заборгованості в розмірі 3 237 538,59 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 02.12.2020,
У серпні 2020 року Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - позивач, Компанія) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості в розмірі 3 237 538,59 грн, з якої 2 892 000,00 грн сума основного боргу, 202 347,25 інфляційні втрати та 143 191,34 грн три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов'язків щодо повної оплати поставленого товару згідно договору поставки товару № USE-20.4-246-Д-18 від 09.11.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.09.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/12369/20, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.09.2020 та встановив строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.
Судове засідання 30.09.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці.
Ухвалою від 01.10.2020 підготовче засідання у справі призначено на 11.11.2020.
05.10.2020 до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позов.
03.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 11.11.2020 прибув представник позивача та надав пояснення.
За наслідками підготовчого засідання 11.11.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.12.2020.
У призначене судове засідання з'явився представник позивача та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив.
Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" 09 листопада 2018 року укладено договір поставки № USE-20.4-246-Д-18 (далі - договір).
За умовами укладеного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача кулемети КМ-7,62 калібру 7,62 мм без стволів (далі - "вироби") за найменуванням, цінами та у кількості 50 штук відповідно до додатку № 1 до договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити ціну виробів (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору ціна виробів, що поставляються за договором, складає 2 410 000,00 гривень, крім того ПДВ - 482 000,00 гривень, разом - 2 892 000,00 гривень.
Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору відповідач зобов'язався 100% ціни виробів перерахувати на розрахунковий рахунок позивача прямим банківським переказом у якості попередньої оплати протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору сторонами.
За фактом поставки виробів складається та підписується сторонами акт приймання-передачі виробів (пункт 6.3 договору).
Згідно з пунктом 6.4 договору відповідним чином складений і підписаний акт приймання-передачі виробів є підтвердженням виконання позивачем обов'язку за договором.
Позивач 15 листопада 2018 року направив відповідачу супровідним листом від 15 листопада 2018 року № USE-20.4-12755 рахунок-фактуру від 14 листопада 2018 року № 408 на суму 2 892 000,00 гривень попередньої оплати за договором.
На виконання умов договору, 16 січня 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв вироби у кількості 50 штук за ціною та найменуванням відповідно до додатку № 1 до договору. Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі виробів від 16 січня 2019 року.
Відповідач не виконав свого обов'язку із перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 2 892 000,00 гривень за вироби у кількості 50 штук.
Керуючись пунктом 10.1 договору позивач 24 грудня 2019 року звернувся до відповідача із листом від 24 грудня 2019 року № USE-20.4-15278, у якому вказав на порушення відповідачем підпункту 5.1.1 пункту 5.1 договору в частині перерахування 100% ціни виробів, поставлених за договором, та вимагав перерахування 100% ціни виробів відповідно. Зазначений вище лист позивача відповідач залишив без відповіді та без задоволення, що зумовило звернення із даним позовом до суду, в межах якого позивач просить суд стягнути з Товариства 2 892 000,00 грн сума основного боргу, 202 347,25 інфляційні втрати та 143 191,34 грн три проценти річних.
Відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що поставка товару мала бути здійснена на умовах авансування, однак Компанія здійснила поставку без попередньої оплати та письмового погодження дати дострокової поставки, у зв'язку із чим нарахування компенсаційних втрат у межах даного спору є безпідставним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктами 6.3, 6.4 договору встановлено, що за фактом поставки виробів сторонами складається та підписується акт приймання-передачі виробів, який є підтвердженням виконання позивачем зобов'язань за договором щодо поставки виробів.
Факт виконання позивачем свого обов'язку за договором щодо поставки виробів за найменуванням, цінами та у кількості 50 штук підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання-передачі від 16.01.2019.
Отже, доводи відповідача про те, що позивач здійснив поставку товару достроково без письмового узгодженнями сторонами строку поставки, що було порушенням умов договору на момент початку його виконання, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач фактично та за власним волевиявленням прийняв поставлені позивачем вироби за договором, на підтвердження чого підписав акт приймання-передачі від 16.01.2019, що є письмовим підтвердженням прийняття відповідачем виконання позивачем зобов'язання за договором з поставки виробів та одночасно письмовим узгодженням сторонами дострокової поставки виробів за договором.
Крім того, згідно з п. 4.1 договору ціна виробів, що поставляються за договором, складає 2 410 000,00 грн., крім того ПДВ - 482 000,00 грн., разом - 2 892 000,00 грн.
Відповідно до пп. 5.1.1 п. 5.1 договору відповідач зобов'язався перерахувати 100 % ціни виробів на розрахунковий рахунок позивача прямим банківським переказом у якості попередньої оплати протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору сторонами.
Зважаючи на те, що відповідач не сплатив кошти у сумі 2 892 000,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору сторонами, тобто у строк, встановлений договором, відповідач не виконав свій обов'язок щодо оплати поставлених позивачем виробів у строки, передбачені договором, і відповідно прострочення виконання зобов'язання щодо перерахування 100 % ціни виробів відбулося з 11.12.2018, а не з 21.08.2020 - дня отримання відповідачем позовної заяви, як необґрунтовано зазначено відповідачем у його відзиві на позовну заяву.
При цьому фактичні умови договору, про які сторони домовились і які сторони зафіксували письмово в тексті договору, не дають підстав для доводів відповідача про те, що факт дострокової поставки виробів за договором міг вплинути на строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати позивачу виробів за договором. Строк виконання відповідачем вищевказаного грошового зобов'язання за договором є чітко визначеним, а саме - протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору сторонами. Усі подальші дії сторін щодо поставки виробів за договором не могли змінити і не змінили вказаний строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 2 892 000,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 143 191,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 202 347,25 грн за період з 11.12.2018 по 04.08.2020.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає три проценти річних у розмірі 143 191,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 159 370,20 грн, за розрахунком суду.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, позовні вимоги Компанії, є обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню частково з урахуванням перерахунку суду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення заборгованості в розмірі 3 237 538,59 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 26; ідентифікаційний код 14312364) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 36; ідентифікаційний код 21655998) 2 892 000,00 грн (два мільйони вісімсот дев'яносто дві тисячі гривень 00 копійок) основного боргу, 143 191,34 грн (сто сорок три тисячі сто дев'яносто одну гривню 34 копійки) три проценти річних, 159 370,20 грн (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста сімдесят гривень 20 копійок) інфляційних втрат та 47 918,42 грн (сорок сім тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень 42 копійок) судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06.01.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ