номер провадження справи 4/183/20
18.01.2021 Справа № 908/2901/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44), представник позивача адвокат Капля Аліна Степанівна, (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, корп. «Б», офіс 470)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП», (69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, буд. 1А)
про стягнення 14313,76 грн.
12.11.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № 10467/АК/СБ від 29.10.2020 (вх. № 3133/08-07/20 від 12.11.2020) Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП», м. Запоріжжя про стягнення 14313,76 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 12.11.2020 справу № 908/2901/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2901/20 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/183/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 15, 16, 22, 512, 514, 993, 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК України, положеннях Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позов пред'явлений позивачем з наступних підстав: 18.04.2018 між ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № К-092359, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 . 01.02.2019 о 09:35 годині в м. Запоріжжі на мосту ім. Преображенського (в бік по вул. Доблесній) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_1 ) та транспортного засобу «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 (власник транспортного засобу ТОВ «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП»). Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 , що зафіксовано в довідці № 3019032621442617 про ДТП та акті огляду пошкодженого ТЗ з фото додатками. Постановою Хоритицького районного суду міста Запоріжжям від 05.03.2019 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_3 . При цьому, як зазначено в постанові Хоритицького районного суду міста Запоріжжя від 05.03.2019 ЕУН № 337/450/19 ОСОБА_3 працює водієм ТОВ «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП». Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 190000203341 від 15.02.2019 на суму 42705,60 грн. На підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № К-092359 від 18.04.2018 внаслідок настання страхової події позивачем власнику автомобіля ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування для відновлення автомобіля «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 в розмірі 42705,60 грн. Таким чином, позивач відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 ЦК України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як особи, винної в ДТП, на момент ДТП була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» згідно полісу АМ/6428237, позивач 25.03.2019 звернувся до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» із заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 42705,60 грн. № 190000203341. 24.04.2019 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» листом за вих. № 19/04/24-13 проінформувало позивача про здійснення виплати по даній страховій справі у розмірі 28391,84 грн. (за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу та франшизи у розмірі 2000,00 грн.). Таким чином, невідшкодованою залишилася сума 14313,76 грн. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно ст. 998 ЦК України виплата страховиком страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором. Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатись відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язані, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування н є боржником у деліктному зобов'язанні. За приписами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З наведеного слідує, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Позивач двічі звертався до відповідача з претензіями (вих. № 10467 від 09.12.2019 і вих. 3 10467/АК від 27.07.2020) про відшкодування збитків в розмірі 14313,76 грн. в порядку регресу, які відповідачем залишені без задоволення. В зв'язку з викладеним, на підставі ст. 1194 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача суму різниці між фактичним розміром шкоди, завданої власнику автомобіля «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 , та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 14313,76 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.11.2020 у справі № 908/2901/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 07.12.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 17.12.2020 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 30.12.2020 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2020 у справі № 908/2901/20 відповідачу продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 15.12.2020.
Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву б/н і б/д (вх. № 24332/08-08/20 від 11.12.2020), в якому ТОВ «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП» проти позову заперечило з підстав, викладених у вказаному відзиві. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що у нього відсутній обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну внаслідок ДТП оскільки відповідач вважає, що у спірних правовідносинах обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Так, цивільно-правова відповідальність ТОВ «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП» застрахована в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» 16.10.2018 на період з 17.10.2018 по 16.04.2019, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 100000,00 грн., франшиза - 2000,00 грн. (згідно з Полісом № АМ/642837 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди, завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Таким чином, саме ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» є зобов'язаною особою за відшкодування завданої шкоди у межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Заперечуючи проти позову відповідач також вказує на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» проведено страхове відшкодування ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за мінусом фізичного зносу. До позовної заяви не долучено жодних доказів того, чи проведено таке страхове відшкодування ПрАТ «СК «ЮНІВЕС». Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що водій ОСОБА_3 під час здійснення 01.12.2019 ДТП заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків на ТОВ«СІЧ АЛЬЯНС ГРУП». На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2020 у справі № 908/2901/20 позивачу продовжено процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву до 23.12.2020.
Позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 10467-1/АК/КК від 18.12.2020 (вх. № 25365/08-08/20 від 23.12.2020), в якій позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що до позовної заяви не надано доказів того, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» перерахувало страхове відшкодування позивачу, проте таке твердження є необґрунтованим. Так, 25.03.2019 позивач звернувся до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» із заявою (претензією) про виплату страхованого відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 42705,60 грн. № 190000203341. 24.04.2019 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» листом за вих. № 19/04/24-13 проінформувало позивача про здійснення виплати по даній страховій справі у розмірі 28391,84 грн. (за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу та франшизи у розмірі 2000,00 грн.). Платіжним дорученням № 34840 від 26.04.2019 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» перерахувало позивачу кошти по регресу № 1900000203341 (що відповідає номеру страхової справи та номеру страхового акту по даному страховому випадку) в сумі 28391,84 грн. Також позивач вважає безпідставними доводи відповідача, що у спірних правовідносинах обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС». Зокрема, розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України). Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «"Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вимога позивача (страховика потерпілої особи) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла особа) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Також позивач просить суд врахувати, що постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя у справі № 337/450/19 від 05.03.2019 встановлено, що ОСОБА_3 працює водієм в ТОВ «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП». Даний факт також наведений у відповіді від Національної поліції України з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо страхового випадку, який стався 01.02.2019, в якій вказується, що ДТП скоєно водієм юридичної особи, який має право керування транспортним засобом, а власником транспортного засобу вказано ТОВ «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП». Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 17.12.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 18.01.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 18.04.2018 між Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № К092359 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вигодонабувачем за Договором визначено ОСОБА_1 .
01.02.2019 о 09 год. 35 хв. в місті Запоріжжі на мосту ім. Преображенського (в бік по вул. Доблесній) сталася ДТП за участю автомобіля «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_1 ) та транспортного засобу «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , а саме: водій та транспортного засобу «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 не вибрав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 , який отримав механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п., п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05.03.2019 у справі ЄУН № 337/450/19, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вичиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивачем до матеріалів справи надано копії акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 01.02.2019 з фото додатками та ремонтну калькуляцію, згідно з якими вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП склала 54497,28 грн.
На підставі страхового акта № 190000203341 від 15.02.2019, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом огляду, та повідомлення страхувальника про настання страхового випадку і виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом виплати ОСОБА_1 коштів у сумі 42705,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № ЗР014009 від 19.02.2019.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що до позивача перейшло в межах суми 42705,60 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 05.03.2019 у справі ЄУН № 337/450/19 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 , водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_3 , на час скоєння ДТП зазначена особа перебувала у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП» (відповідачем у справі).
Наведеним спростовуються доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів того, що водій ОСОБА_3 під час здійснення 01.12.2019 ДТП заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків на ТОВ«СІЧ АЛЬЯНС ГРУП».
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п., п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 , встановлена в судовому порядку.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 (власник ТОВ «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП»), на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЮНІВЕС» згідно полісу № АМ/6428237 цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000,00 грн., франшизи - 2000,00 грн.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначається, що 25.03.2019 позивач звернувся до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» із заявою (претензією) за вих. № 190000203341 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 42705,60 грн.
24.04.2019 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» листом за вих. № 19/04/24-13 проінформувало позивача про здійснення виплати по даній страховій справі у розмірі 28391,84 грн. (за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу (0,70) та франшизи у розмірі 2000,00 грн.).
Платіжним дорученням № 34840 від 26.04.2019 ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» перерахувало позивачу кошти по регресу № 1900000203341 (що відповідає номеру страхової справи та номеру страхового акту по даному страховому випадку) в сумі 28391,84 грн.
Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. (ч. 2 ст. 14 ЦК України)
За приписами ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону)
За таких обставин, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (ПрАТ «СК «ЮНІВЕС») на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, (позивач) реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення до страховика (ПрАТ «СК «ЮНІВЕС»), в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі, а саме в розмірі 42705,60 грн. перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 .
В свою чергу, як встановлено судом, цивільну відповідальність власника автомобіля «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 застраховано ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» за полісом № АМ/6428237, і відповідно саме ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 .
Матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», як особа зобов'язана відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 здійснило страхове відшкодування позивачу, до якого перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 в результаті ДТП, в розмірі 28391,84 грн. (згідно заяви (претензії) за вих. № 190000203341 від 25.03.2019 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу (0,70) та франшизи у розмірі 2000,00 грн.)
Враховуючи, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування за комплексним Договором добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № К092359 від 18.04.2018 в результаті ДТП склали 42705,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР014009 від 19.02.2019, позивач не отримав повного відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому за змістом статті 1194 ЦК України відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а не різниця між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником автомобіля «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 , та був їм на момент скоєння ДТП, доказів іншого матеріали справи не містять.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, у більшості випадків різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), обов'язок по сплаті якої покладено ст. 1194 ЦК України на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, утворюється внаслідок того, що страхові компанії (страховики за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності) вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнта зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.
За приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Водночас, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або ж заперечення.
Відповідач належними та допустимими доказами в розумінні ст., ст. 77, 78 ГПК України не спростував того факту, що в момент скоєння ДТП ОСОБА_3 керував зареєстрованим за відповідачем транспортним засобом «Богдан А-091» д.р.н. НОМЕР_2 не під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
09.12.2019 і 27.07.2020 позивач звертався до відповідача з претензіями відповідно за вих. № 10467 і вих. 3 10467/АК про регресні вимоги на суму 14313,76 грн.
Відповідачем вказані претензії залишена без задоволення.
Станом на час вирішення справи відповідач доказів відшкодування позивачу 14313,76 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суду не надав.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Chevrolet Aveo» д.р.н. НОМЕР_1 завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та/або позивача, тому позовні вимоги позивача у розмірі 14313,76 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи відповідача, що у спірних правовідносинах обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», суд визнає безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно положень чинного законодавства розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Разом із тим, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «"Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вимога позивача (страховика потерпілої особи) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла особа) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП», м. Запоріжжя про стягнення 14313,76 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЧ АЛЬЯНС ГРУП», (69041, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, буд. 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 40318176) на користь Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 24175269) 14313 (чотирнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 76 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 18» січня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.