61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
про залишення позовної заяви без руху
18.01.2021 Справа № 905/84/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши матеріали
позовної заяви Керівника Маріупольської міської прокуратури №1, м. Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі позивача, Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область
до Приватного підприємства «Маріуполь», м. Маріуполь, Донецька область
про зобов'язання повернути земельну ділянку,
Керівник Маріупольської міської прокуратури №1, м. Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі позивача, Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Маріуполь», м. Маріуполь, Донецька область, про зобов'язання повернути на користь територіальної громади м. Маріуполя земельну ділянку площею 0,8420га з кадастровим номером 1412336300:01:010:0493, яка розташована у Центральному районі м. Маріуполя по вул. Куїнджи, 88.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
По-перше, відповідно до ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок позивача, особи, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, за приписами п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України додаються до позовної заяви.
В якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками позивачем надано фіскальні чеки від 31.12.2020.
Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фіскальні чеки є розрахунковими документами, які підтверджують факт надання послуг поштового зв'язку. Разом з тим, з наданих позивачем фіскальних чеків не вбачається направлення саме позивачу та відповідачу поданої позовної заяви і доданих до неї документів за переліком. Тобто зазначені фіскальні чеки не можуть бути розцінені судом в якості належних доказів у підтвердження відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу відповідно до вимог п.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України.
Дійшовши такого висновку, суд вважає за необхідне зазначити, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, зокрема, є опис вкладення у цінний лист, заповнений згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 05 березня 2009 №270.
Як встановлено судом, в додатках до позовної заяви вказано докази направлення позовної заяви та доданих матеріалів до неї сторонам з описом вкладення, проте вказаного документу не виявлено при огляді стану позовної заяви, про що складено акт від 13.01.2021.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що матеріали позову не містять документів, які підтверджують відправлення позивачу та відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, що є порушенням вимог п.1 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України.
По-друге, відповідно до п.2 ч.1 .164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок та правові засади справляння судового збору, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Таким чином, сума судового збору за подання позову майнового характеру визначається, виходячи з ціни позову.
Як встановлено судом, прокурор звернувся до суду з позовом про зобов'язання Приватного підприємства «Маріуполь» повернути на користь територіальної громади м.Маріуполя в особі Маріупольської міської ради Донецької області земельну ділянку загальною площею 0,8420га вартістю 16590851,84грн з кадастровим номером 1412336300:01:010:0493, яка розташована у Центральному районі м. Маріуполя по вул.Куїнджи, 88, за актом-прийому передачі. В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що Приватне підприємство «Маріуполь» використовує земельну ділянку загальною площею 0,8420га з кадастровим номером 1412336300:01:010:0493, надану на підставі державного акту на право постійного користування землею II-ДН №004124 від 16.11.2000, не за цільовим призначенням.
Суд не погоджується з посиланням прокурора стосовно немайнового характеру позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки даний спір пов'язаний з оспорюванням права постійного користування відповідачем земельною ділянкою.
Право користування земельною ділянкою є «майном» у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадає під її захист (справа «Стрейч проти Сполученого Королівства», рішення від 24.06.2003; справа «Рисовський проти України», рішення від 20.10.2011).
Отже об'єктом оспорювання є благо, що підлягає грошовій оцінці. При цьому у даному випадку мають місце вимоги щодо повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях, спір не випливає з орендних правовідносин, а повернення земельної ділянки не є наслідком припинення договору оренди.
Згідно з п.2 ч.1 ст.163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
В матеріалах позовної заяви наявний лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 29.04.2020 №284/105-20, який містить інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1412336300:01:010:0493 станом на 01.01.2020, яка складає 16590851,84грн.
Враховуючи ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» майновий характер позову, ціна якого визначається вартістю майна, належною сумою судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову, який містить вимогу майнового характеру є 248862,78грн (16590851,84грн х 1,5%).
Виходячи з того, матеріали позову містять докази сплати судового збору у сумі 2102,00грн, сплаченого платіжним дорученням від 04.09.2020 №2319, суд дійшов висновку, що позивачем судовий збір сплачений в меншому розмірі, ніж встановлено законом.
Розмір судового збору, належного до доплати становить 246760,78грн (248862,78грн -2102грн.)
По-третє, відповідно до ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Такі приписи процесуального закону мають на меті забезпечення засад змагальності сторін при здійсненні правосуддя, визначених ст.129 Конституції України та аналогічними приписами ст.13 Господарського процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст.76 Господарського процесуального Кодексу України подані докази мають бути належними, тобто такими, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Як встановлено судом до позовної заяви додано певну частину документів, зокрема протокол проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла, ситуаційну схему розміщення земельної ділянки, державний акт на право постійного користування землею II-ДН №004124 від 22.06.2000 у непридатному для читання вигляді; надані документи містять засвітлені при друкуванні, нечіткі ділянки тексту, що унеможливлює однозначне сприйняття їх змісту.
Разом з цим за приписами ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом №55 від 07.04.2003 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, п.5.27 якого передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Суд зазначає, що під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу цього документа.
Проте з матеріалів справи вбачається, що прокурором надані копії певної частини документів, які не є копіями з оригіналу, тобто засвідчено не відповідність копій оригіналам документів, а відповідність копій зробленим раніше копіям цих документів.
За таких обставин позовна заява є такою, що подана без додержання вимог, викладених у ч.2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
По-четверте, відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
У матеріалах позову наявний лист керівника Маріупольської міської прокуратури №1 на адресу Маріупольського міського голови за вих.№ 38-9478вих-20 від 16.12.2020, однак відсутні докази направлення та отримання копії такого листа позивачем до звернення прокурора до суду.
Вказане унеможливлює надання судом оцінки наявності або відсутності реакції компетентного органа на таке повідомлення прокурора протягом розумного строку після його отримання.
Отже дотримання прокурором передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» порядку та наявність підстав для представництва суд вважає недоведеним матеріалами поданого позову.
Недодержання при поданні позовної заяви вимог п.п.1,2 ч.1, ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення наведених недоліків позовної заяви.
Керуючись чч.1,2 ст.174, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву залишити без руху.
Надати прокурору строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення її без руху.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя К.І. Аксьонова