19.01.2021 місто Дніпро Справа № 908/2025/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Чус О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 (повний текст оформлений 30.10.2020, суддя Мірошниченко М.В.) у справі №908/2025/20
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія", м. Запоріжжя
про стягнення суми, -
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яку прийнято місцевим господарським судом до розгляду, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" на свою користь 365,18 грн. 3% річних та 44 549,80 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/2025/20 позовні вимоги задоволені частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" стягнуто на користь Концерну "Міські теплові мережі" 356,57 грн. 3% річних та 43 499,38 грн. пені, 2 052,44 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 340595 від 19.08.2019 в частині своєчасної оплати теплової енергії за листопад 219 року - квітень 2020 року. Згідно перерахунку суду, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 356,57 грн. 3% річних.
Місцевий господарський суд визнав також правомірним нарахування пені на підставі Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", яким встановлена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій. Оскільки інший розмір пені договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №340595 від 19.08.2019 не встановлено, місцевий господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Перевіривши розрахунок пені, місцевий господарський суд встановив, що він містить помилки в частині визначення періоду прострочення; .за перерахунком місцевого господарського суду пеня складає 43 499,38 грн.
Місцевим господарським судом відхилені посилання відповідача про те, що до спірних правовідносин мають бути застосовані приписи статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з тих підстав, що вказаною нормою визначено, що у разі встановлення розміру пені у договорі пеня має нараховуватися у цьому розмірі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, водночас договором №340595 від 19.08.2019 конкретний розмір пені не встановлений, тому обмеження розміру пені згідно зі статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не застосовується.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/2025/20.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". На думку апелянта, до спірних правовідносин мають бути застосовані норми статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/2025/20; розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
11.01.2021 від Концерну "Міські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що до спірних правовідносин має застосовуватись Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який є актом спеціальної дії та регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 19.08.2019 між Концерном "Міські теплові мережі" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" (споживач) укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №340595 з протоколом узгодження розбіжностей від 25.10.2019, відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з пунктом 15 договору споживач зобов'язався оплачувати послуги в установлений договором строк.
Відповідно до пункту 7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктом 11 договору сторони погодили, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від виконавця документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі наданих послуг. Отриманий акт приймання-передачі наданих послуг споживач повинен оформити належним чином та повернути на адресу виконавця протягом п'яти робочих днів з дати отримання. У разі неотримання акту приймання-передачі (або обґрунтованих заперечень в його підписанні) протягом 5 робочих днів з дати отримання, з позначенням про відмову у його підписанні споживачем, акт вважається виконавцем погодженим та є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.
Відповідно до пункту 29 цей договір укладається строком на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією з сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору Концерном "Міські теплові мережі" надані Товариству з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" послуги з відпущення теплової енергії (опалення) відповідно до наступних актів приймання-передачі теплової енергії: від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 7 193,88 грн.; від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 58 164,02 грн.; від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 39 683,75 грн.; від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 56 031,42 грн.; від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 22 331,72 грн.; від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 150,38 грн.
Концерном "Міські теплові мережі" були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" відповідні рахунки на оплату отриманої відповідачем теплової енергії.
Акти та рахунки вручалися відповідача під розписку та направлялися поштою, що підтверджується відповідними реєстрами.
Заперечень на акти відповідачем не надано, акти залишились з його боку не підписаними. На актах є примітка, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" отримання актів та рахунків не заперечило.
Концерн "Міські теплові мережі" направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" письмову претензію від 23.03.2020 №1328/08 з вимогою сплатити заборгованість за договором №340595.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" здійснило оплату за послуги з відпущення теплової енергії (опалення) за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, що підтверджується банківськими виписками, однак з простроченням.
Концерн "Міські теплові мережі" посилається на несвоєчасну оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" послуг з відпущення теплової енергії (опалення) за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних та пеню.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював оплату за договором №340595 від 19.08.2019 в такому порядку: 17.04.2020 - 7 193,88 грн., 22.04.2020 - 40 000,00 грн., 18.05.2020 - 18 164,20 грн., 39 683,75 грн., 17.06.2020 - 56 031,42 грн., 22 331,72 грн., 150,38 грн.
Відтак, оплата за договором проводилася відповідачем несвоєчасно, тобто не у строки, встановлені договором.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача на свою користь 365,18 грн. 3% річних за загальний період з 20.12.2019 по 11.03.2020.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, місцевий господарський суд встановив, що він містить помилки в частині визначення періоду прострочки, погодився із контррозрахунком відповідача у частині нарахування 3% річних за зобов'язання за грудень 2019 та січень 2020 та дійшов до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення 356,57 грн. 3% річних.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного визначення місцевим господарським судом розміру 3% річних.
Частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За наведеними вище положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
За пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 встановлено, що з аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Згідно з пунктом 12 договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законодавством. Споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за, зокрема, недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені (пункт 18 договору).
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 44 549,80 грн. пені за загальний період із 20.12.2019 по 11.03.20209.
Нараховуючи пеню, позивач посилається на Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відтак, надана позивачем відповідачу за договором №340595 від 19.08.2019 послуга є комунальною послугою.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Інший розмір пені договором №340595 сторонами не встановлений, відтак місцевий господарський суд дійшов до висновку, що пеню слід нараховувати в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він містить помилки в частині визначення періоду прострочення, за перерахунком місцевого господарського суду правомірними є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 43 499,38 грн. пені.
Місцевим господарським судом відхилені посилання відповідача на те, що пеню слід нараховувати відповідно до статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з тих підстав, що згідно з вказаною нормою у разі встановлення розміру пені у договорі пеня має нараховуватися у цьому розмірі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. У зв'язку з тим, що у договорі №340595 від 19.08.2019 конкретний розмір пені не встановлений, обмеження пені згідно статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не застосовується.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а не норми Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".
Так, статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Водночас, статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
З наведеного вбачається, що статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлений розмір пені -однин відсоток від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, а статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлений граничний розмір пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення у разі встановлення у договорі іншого розміру пені.
Враховуючи, що сторонами у договорі №340595 не встановлений конкретний розмір пені, місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин приписи статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/2025/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/2025/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений - 19.01.2021.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя О.В. Чус
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №908/2025/20 поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови на електронні адреси Концерну "Міські теплові мережі" (sf.info@teploseti.zp.ua), Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Мрія" (office@mriya.zp.ua).
Про прийняття постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №908/2025/20 повідомити сторін телефонограмою та/або шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду.