вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2021 р. Справа№ 910/129/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 13.08.2020 (повне рішення складено 13.08.2020)
у справі №910/129/20 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
до Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 112 546, 14 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 112546,14 грн вартості нестачі вугілля та витрати по сплаті судового збору.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по перевезенню вантажу, а саме незабезпечення залізницею збереження вантажу у процесі перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості недостачі вантажу на суму 112546,14 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/129/20 позов задоволено повністю.
За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 112 546, 14 грн вартості нестачі вантажу та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено обставини втрати вартості вантажу з вини відповідача, у зв'язку з чим останній має відшкодувати завдані збитки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у позові, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, є недоведеними.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що передавальні написи за накладними №№ 52292075, 52296241, 52258969, 52177334, 52113990, 52128568 всупереч вимогам статті 133 Статуту залізниць підписано неуповноваженою особою, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на пред'явлення позову за цими відправками.
Крім того, апелянт стверджує, що позивачем не доведено вартості відправленого вантажу за накладними №№ 46102042, 461151840, 45583309, 45576139 та не підтверджено сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, та є предметом зазначених договорів.
Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача щодо зазначення відправником вологості вантажу, а відтак не застосовано 2% (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі №910/129/20 апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/129/20 залишено без руху, надано заявнику строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.
15.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2020 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги, подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/129/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/129/20; ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, в період часу вересня-жовтня 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" до станції призначення "Покровськ", "Бурштин" прийнято до перевезення вугілля кам'яне, відправником яких визначено Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", що підтверджується наступними залізничними накладними:
1. накладна № 52292075 від 28.10.2019 (вагони №№ 53544953, 52796620, 62008537, 61190229, 61075388, 54039946);
2. накладна № 52296241 від 29.10.2019 (вагони №№ 56458961, 56323652, 55020887, 62468426);
3. накладна № 52258969 від 26.10.2019 (вагони №№ 61897815, 56213978, 56009509, 56857501, 56365174, 59083915);
4. накладна № 52177334 від 22.10.2019 (вагони №№ 52810611, 56188113, 52267028, 60519063, 60520681, 55339014);
5. накладна № 52113990 від 18.10.2019 (вагони №№ 56344658, 53503314, 56212525, 62965025);
6. накладна № 52128568 від 19.10.2019 (вагони №№ 62524335, 66738253, 59423236, 56319288, 56916588, 53542783, 60028339);
7. накладна № 51821247 від 30.09.2019 (вагони №№ 56557721, 62078910, 60727914, 52580065, 62048202, 50053594);
8. накладна № 51893022 від 04.10.2019 (вагони №№ 56176514, 53454732, 56290752, 53544342, 53529178);
9. накладна № 52168275 від 21.10.2019 (вагони №№ 62313317, 53535449, 54039136, 63278675);
10. накладна № 42897967 від 03.10.2019 (вагони № 56557721, 62078910, 60727914, 52580065, 62048202).
На підтвердження вартості вугільної продукції, яка перевозилася вказаними вагонами, позивачем надано суду довідки про вартість вугільної продукції, згідно яких вартість 1 тони продукції у вагонах складає: 2852,70 грн з ПДВ (вагон № 61075388), 2589,70 грн з ПДВ (вагони №№ 56458961, 55020887, 61897815, 56213978, 56009509, 56857501), 2953,73 грн з ПДВ (вагон № 56188113), 2959,67 грн з ПДВ (вагон № 56212525), 2971,56 грн з ПДВ (вагони №№ 66738253, 56916588), 2042,78 грн з ПДВ (вагони №№ 62078910, 60727914, 52580065, 62048202), 2237,40 грн з ПДВ (вагон № 53544342), 2303,11 грн з ПДВ (вагон № 62313317).
Як встановлено судом першої інстанції, 03.10.2019, 09.10.2019, 23.10.2019, 25.10.2019, 29.10.2019, 30.10.2019 на станції "Покровськ Дон" та "Знам'янка Од" на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею перевірено масу та кількість вантажу у вагонах, що зазначена у вказаних накладних, та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у вказаній накладній, про що складено комерційні акти:
1. комерційний акт № 482004/459 від 30.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 61075388 склала 90000 кг, тара вагону з ПД 23200 кг, нетто 66800 кг, що менше документу на 1900 кг);
2. комерційний акт № 482004/460 від 30.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 56458961 склала 89050 кг, тара вагону з ПД 22200 кг, нетто 66850 кг, що менше документу на 1950 кг);
3. комерційний акт № 482004/461 від 30.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 55020887 склала 92250 кг, тара вагону з ПД 23400 кг, нетто 66850 кг, що менше документу на 1150 кг);
4. комерційний акт № 482004/454 від 29.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 61897815 склала 89900 кг, тара вагону з ПД 23500 кг, нетто 66400 кг, що менше документу на 3200 кг);
5. комерційний акт № 482004/455 від 29.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 56213978 склала 87000 кг, тара вагону з ПД 22000 кг, нетто 65000 кг, що менше документу на 3700 кг);
6. комерційний акт № 482004/456 від 29.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 56009509 склала 88400 кг, тара вагону з ПД 23400 кг, нетто 65000 кг, що менше документу на 4800 кг);
7. комерційний акт № 482004/457 від 29.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 56857501 склала 90800 кг, тара вагону з ПД 23500 кг, нетто 67300 кг, що менше документу на 2200 кг);
8. комерційний акт № 482004/445 від 23.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 56188113 склала 89100 кг, тара вагону з ПД 21800 кг, нетто 67300 кг, що менше документу на 1100 кг);
9. комерційний акт № 482004/448 від 25.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 56212525 склала 89900 кг, тара вагону з ПД 22300 кг, нетто 67600 кг, що менше документу на 1000 кг);
10. комерційний акт № 482004/449 від 25.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 66738253 склала 90700 кг, тара вагону з ПД 23300 кг, нетто 67400 кг, що менше документу на 1000 кг);
11. комерційний акт № 482004/450 від 25.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 56916588 склала 88600 кг, тара вагону з ПД 22200 кг, нетто 66400 кг, що менше документу на 1200 кг);
12. комерційний акт № 410006/191/168 від 03.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 62078910 склала 88300 кг, тара з документу 23200 кг, нетто 65100 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 4500 кг);
13. комерційний акт № 410006/190/167 від 03.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 60727914 склала 86200 кг, тара з документу 23300 кг, нетто 62900 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 6000 кг);
14. комерційний акт № 410006/189/166 від 03.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 52580065 склала 83350 кг, тара з документу 23700 кг, нетто 59650 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 9150 кг);
15. комерційний акт № 410006/188/165 від 03.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 62048202 склала 88650 кг, тара з документу 23400 кг, нетто 65250 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 4050 кг);
16. комерційний акт № 410006/192/170 від 09.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 53544342 склала 89900 кг, тара з документу 23500 кг, нетто 66400 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 3300 кг);
17. комерційний акт № 482004/447/171 від 25.10.2019 (виявлено, що фактична маса брутто вагону № 62313317 склала 81500 кг, тара вагону з ПД № 23400 кг, нетто 58100 кг, що менше документу на 10500 кг).
Згідно з передавального напису, вчиненого на накладних №52292075, №52296241, №52258969, №52177334, №52113990, № 52128568, №51821247, № 51893022, №52168275 за підписами генерального директора та головного бухгалтера АТ «ДТЕК Західенерго» та ПрАТ «Шахтоуправління Покровське», право на пред'явлення позову передано ПАТ «ДТЕК Західенерго».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді недостачі вантажу, вартість якої за розрахунком позивача становить 112546,14 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі залізничних накладних №52292075, №52296241, №52258969, №52177334, №52113990, № 52128568, №51821247, № 51893022, №52168275.
Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Відповідно до ст. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. п. 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Як встановлено вище, при прибутті вагонів на станцію залізницею проведено перевірку маси та кількості вантажу, під час якої виявлено нестачу вантажу.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений Комерційними актами №482004/459, №482004/460, №482004/461, №482004/454, №482004/455, №482004/456, №482004/457, №482004/445, №482004/448, №482004/449, №482004/450, №410006/191/168, №410006/190/167, №410006/189/166, №410006/188/16, №410006/192/170, №482004/447/171.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничних накладних, фактичній масі вантажу.
Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем охоронюваних законом прав та інтересів позивача, внаслідок чого останнім були понесені збитки, суд не вбачає підстав для звільнення від відповідальності особи, чиї дії/бездіяльність призвели до відповідних наслідків.
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Матеріалами справи підтверджено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю не менше 8%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм. Доказів на підтвердження того, що вологість вугілля перевищувала 16% матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам'яне, доказів перевищення показників вологи гранично допустимій нормі не надано, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Відповідно до п. 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Як підтверджено матеріалами справи, спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справному вагоні, що встановлене комерційними актами. Встановлені комерційними актами обставини свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.
Таким чином, враховуючи, що перевезення відбувалося у технічно-справних вагонах, придатних для даної господарської мети суд доходить висновку про те, що саме відповідач несе відповідальність за втрату частини вантажу у вагонах №№ 61075388, 56458961, 55020887, 61897815, 56213978, 56009509, 56857501, 56188113, 56212525, 66738253,56916588, 62078910, 60727914, 52580065, 62048202, 53544342, 62313317.
Як зазначалось вище, на підтвердження вартості вугільної продукції, яка перевозилася вказаними вагонами, позивачем надано суду довідки про вартість вугільної продукції, згідно яких вартість 1 тони продукції у вагонах складає: 2852,70 грн з ПДВ (вагон № 61075388), 2589,70 грн з ПДВ (вагони №№ 56458961, 55020887, 61897815, 56213978, 56009509, 56857501), 2953,73 грн з ПДВ (вагон № 56188113), 2959,67 грн з ПДВ (вагон № 56212525), 2971,56 грн з ПДВ (вагони №№ 66738253, 56916588), 2042,78 грн з ПДВ (вагони №№ 62078910, 60727914, 52580065, 62048202), 2237,40 грн з ПДВ (вагон № 53544342), 2303,11 грн з ПДВ (вагон № 62313317).
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Таким чином суд приймає надані позивачем довідки як докази понесених збитків, адже положення ст. 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу.
Відтак, колегія суддів вважає, що Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" має право на пред'явлення позову до суду як особа, якій завдано збитки через бездіяльність АТ «Українська залізниця» у забезпеченні збереження вантажу.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені обставини справи, наявні всі елементи складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості вантажу, завданої шкоди - збитків у сумі 112546,14 грн (вартість втраченого вантажу), та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
При цьому, відповідачем в свою чергу не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 112546,14 грн збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів оплати вантажу за договорами №№ 46102042, 461151840, 45583309, 45576139 не приймають до уваги, оскільки вимог за вказаними апелянтом накладними позивачем заявлено не було.
Крім того, відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника.
Пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28 травня 2002, встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку стосовно того, що вантажоодержувач передав право на пред'явлення претензії та позову за залізничними накладними позивачу (вантажовідправнику), що підтверджується належним чином оформленими переуступними підписами та відтиском печатки вантажоодержувача на вказаних залізничних накладних.
Колегія суддів також звертає увагу апелянта на ті обставини, що відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, відтак суд першої інстанції не міг його дослідити, послання апелянта на неврахування позиції відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення є безпідставними.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/129/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/129/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/129/20 залишити без змін.
Матеріали справи №910/129/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка