Постанова від 28.12.2020 по справі 910/1102/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. Справа№ 910/1102/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 28.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 (повний текст рішення підписано 16.10.2020)

у справі № 910/1102/20 (суддя - Андреїшина І.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг"

про стягнення 9 180 317,91 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс"

про стягнення 628 013,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 9 180 317,91 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №УГВС 545/41-18 від 28.12.2018 щодо прострочення строків поставки товару, у результаті чого, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 666 808,96 грн. пені та 3 513 508,95 грн. штрафу.

28.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування в особі філії "УГВ-Сервіс" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 628 013,39 грн.

Зустрічний позов мотивований порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов договору поставки №УГВС 545/41-18 від 28.12.2018 щодо оплати отриманого товару у встановлені договором строки, у зв'язку з чим, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 43 448, 16 грн., 3% річних у розмірі 357 108, 21 грн. та інфляційних втрат у розмірі 227 457, 02 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 30.06.2020). Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" також просило стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування в особі філії "УГВ-Сервіс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 182 212, 53 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 первісний позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню в розмірі 5 666 808,96 грн., штраф - 3 513 508,95 грн., витрати по сплаті судового збору -137 704,77 грн.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" пеню в розмірі 43 448,16 грн., 3% річних - 357 108,21 грн., інфляційні втрати - 227 457,02 грн., витрати по сплаті судового збору - 9 420,22 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 58 900 грн.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд вказав, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо вчасної поставки товару не виконав, у зв'язку з чим, позивач правомірно здійснив нарахування штрафних санкцій.

Рішення місцевого господарського суду в частині зустрічного позову мотивовано тим, що відповідач за зустрічним позовом здійснив розрахунки за поставлений товар із простроченням строку, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" про витрати на правничу допомогу у розмірі 182 212, 53 грн., суд вказав, що предмет спору в справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу є сума 58 900, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 в частині задоволення зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин в частині задоволення зустрічного позову, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції помилково послався на ст.ст. 692, 712 Цивільного кодексу України, оскільки сторони у пунктах 4.1, 4.2, 5.7 договору поставки № УГВС 545/41-18 від 28.12.2018 передбачили особливий порядок, строк та умови оплати поставленого товару.

Крім того, апелянт заперечує належність наданих до суду доказів отримання ним рахунків на оплату спірних поставок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 в частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити повністю у задоволенні первісного позову.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи, в частині задоволення первісного позову.

Апелянт вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" зупинило виконання обов'язку щодо поставки товару на підставі статей 538 та 692 Цивільного кодексу України, оскільки станом на травень 2019 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" не оплатило вартість 80 % поставленого товару та своїми діями вказало, що не виконає оплату майбутніх поставок товару у встановлений договором строк.

Посилаючись на порушення місцевим господарським судом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, апелянт зазначає, що при вирішенні спору не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18, від 24.06.2015 у справі № 910/24860/14.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції невірно розподілив судові витрати в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи відзиву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг"

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг", наданому до суду 16.11.2020, зазначає, що чинним законодавством та умовами договору передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. У зв'язку з тим, що постачальник допустив прострочення поставки товару, тому нарахована покупцем сума неустойки є законною та обгрунтованою.

Позивач за первісним позовом наголошує, що договором поставки № УГВС 545/41-18 чітко визначено умови та підстави оплати товару згідно з пунктами 4.1, 4.2, порядок надання товаросупровідних документів відповідно до пункту 5.7, а також пріоритетність положень цього договору у разі відступлення від актів цивільного стану в силу пункту 11.15 договору.

Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс"

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" у своєму відзиві, наданому до суду 02.12.2020, зазначає, що рішення суду за результатами розгляду зустрічного позову в частині стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" задоволенню не підлягає та рішення в цій частині слід залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" зазначає, що питання про відсутність рахунків на оплату жодного разу не виникало з боку Акціонерного товариства "Укргазвидобування" протягом багатьох місяців затримки оплати та є надуманим. Так, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" у листах-відповідях №41-7285 від 25.10.2019 та №41-7815 від 28.11.2019 не зазначало про неотримання рахунків, а лише посилалось на затримку погашення боргу.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що АТ "Укргазвидобування" прийняло весь поставлений товар та всі надані послуги за договором без зауважень. Вчиняючи підпис на актах наданих послуг та на видаткових накладних відповідач за зустрічним позовом засвідчив факт того, що обізнаний із змістом рахунків на оплату та договору поставки.

Узагальнені доводи відповіді Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг"

15.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" подано відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг", в якому товариство зазначило, що правомірно не здійснювало оплату за поставлений товар у зв'язку з порушенням процедури надання рахунків на оплату та враховуючи положення пункту 11.15 договору.

Узагальнені доводи пояснень Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс"

24.12.2020 (електронною поштою) та 28.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" подано письмові пояснення, в яких зазначено, що сплата гарантом кредитору грошової суми за гарантією не виключає обов'язку постачальника відповідно до умов договору поставки сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару, оскільки сама по собі сплата кредитору коштів по гарантії не усуває факту допущеного порушення зобов'язання та не позбавляє постачальника обов'язку сплати штрафних санкцій за договором. Тобто, зазначені способи забезпечення виконання зобов'язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними. Можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не ставиться у залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією. Крім того, положення договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов'язань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 справу № 910/1102/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 910/1102/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20, справу призначено до розгляду на 16.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20, об'єднано розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 16.12.2020.

09.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" подано заяву про зменшення розміру стягнутої пені у разі неможливості задоволення поданої ним апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 оголошено перерву в розгляді справи № 910/1102/20 до 23.12.2020.

23.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" подано клопотання про прийняття до розгляду та врахування посьмових доказів, а саме: копію генерального договору про надання банківських гарантій № 11836/ЮГ-18 від 15.10.2018; копію додаткового договору № 3 від 21.12.2018 до генерального договору №11836/ЮГ-18 про надання банківських гарантій від 15.10.2018; копію банківської гарантї № 11836/3 від 21.12.2019; копію вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" № 01/9-5684 від 16.07.2019; копію листа Акціонерного товариства "КБ "Глобус" № 1-8314 від 13.08.2019; копії виписок по особистим рахункам.

Клопотання мотивовано тим, що зазначені документи не подавались в суді першої інстанції, оскільки питання про фактичні обставини виконання гарантійних зобов'язань не виникало і дане питання постало лише після того, як Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" вимушене було подати клопотання про зменшення розміру пені.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши вказане клопотання, колегія суддів у судовому засіданні 23.12.2020 протокольною ухвалою поновила строк на приєднання додаткових доказів до справи, на підставі статей 119, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 оголошено перерву у розгляді справи № 910/1102/20 до 28.12.2020.

Явка представників сторін

Представник Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" у судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, а оскаржене рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, а оскаржене рішення в частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити повністю у задоволенні первісного позову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" (покупець) укладений договір на поставку товару з супутніми послугами № УГВС545/41-18 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві обладнання лабораторії тампонажних розчинів (далі - товар), надати послуги з встановлення, підключення цього обладнання, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу покупця роботі на обладнанні (далі - послуги), зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги. Найменування, асортимент товару та послуг, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару/послуг та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно із специфікацією № 1, що є додатком № 1 до договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар вартістю 79 956 000 грн.

Пунктом 4 специфікації № 1 передбачено умови та строки оплати покупцем отриманого товару та послуг від постачальника, зокрема: оплата за поставлений товар здійснюється після факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання видаткової накладної (або акту приймання-передачі); оплата за виконані роботи/надані послуги здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт/наданих послуг.

Ціна цього договору вказується в специфікації №1 в гривнях з урахуванням ПДВ (пункт 3.1 договору).

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару/послуг або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації/-ях або з урахуванням умов передбачених п. 3.5 цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що строк поставки/надання, умови та місце поставки/надання товару/послуг, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях до цього договору. Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в графіку поставки.

Відповідно до графіку поставки, складеного сторонами у вигляді додатку № 7 до договору № УГВС545/41-18, строк поставки товару встановлено не більше ніж 180 календарних днів від дати укладення договору.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, або дата видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункт 5.3 договору).

Передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця спричинені такими недоліками (пункт 5.9 договору).

У пункті 7.9 договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару та/або надання послуг у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості послуг, з яких допущено прострочення надання.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пункт 8.1 договору).

Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дію цих обставин, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язан (пункт 8.2 договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини (пункт 8.3 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (пункт 10.1 договору).

Вимоги забезпечення виконання зобов'язання по договору постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів: 1) у формі грошових коштів; 2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань по договору (пункт 10.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" направило Акціонерному товариству "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" лист №0213, в якому повідомило про те, що через значну затримку оплати з боку АТ "Укргазвидобування", виробником, у свою чергу, затримано поставку обладнання компанії Fann Instrument Company. У зв'язку з чим, товариство просило погодити продовження строку поставки обладнання за договором № УГВС545/41-18.

Позивач повідомив у листі-відповіді від 20.06.2019 № 01/4-5270 про направлення керівництву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" листа з проханням продовжити строки поставки обладнання за договором № УГВС545/41-18.

26.06.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 0125 від 25.06.2019, в якому повідомив про затримку поставок обладнання за договором № УГВС545/41-18 у зв'язку із затримкою позивачем оплати раніше поставленого обладнання та запропонував погодити продовження строку поставки до 15.09.2019.

15.07.2019 відповідач направив позивачу лист № 1507, в якому вказав про настання обставин непереборної сили. Відповідач послався на повідомлення компанії Trias Petroservice LLP (дистриб'ютор компанії Fann Instrument Company та постачальник обладнання за договором № УГВС545/41-18) про настання обставин непереборної сили та пошкодження партії обладнання у зв'язку з сильними вітрами, зливою та затопленням на півдні штатів Луізіана, Техас та у місті Новий Орлеан, США.

24.10.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 2410, в якому вимагав оплатити протягом 7 днів наявну заборгованість у ромірі 24 653 510 грн. за договором № УГВС545/41-18.

У листах № 41-7285 від 25.10.2019, №41-7815 від 28.11.2019 позивач повідомив відповідача про відстрочення платежів перед контрагентами у зв'язку із зміною кон'юктури ринку збуту продукції Акціонерного товариства "Укргазвидобування", зниженням ціни на газ та затримкою платежів.

Також, позивач направив відповідачу претензії від 21.10.2019 № 41-7188, від 14.11.2019 № 41-7582, від 26.12.2019 № 41-8330 про стягнення штрафних санкцій у зв'язку із затримкою поставки товару.

У свою чергу, відповідач за первісним позовом звернувся до позивача із листами-відповідями № 2011від 20.11.2019, №1812 від 18.12.2019, № 21701 від 17.01.2020, в яких зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" повністю виконано свої зобов'язання щодо поставки товару за договором, проте з боку Акціонерного товариства "Укргазвидобування" існує прострочена заборгованість за поставлений товар, у зв'язку з чим, ТОВ "Тек Інжиніринг" вимагало провести звірку розрахунків та негайно виконати всі зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією надати контррозрахунки, що підтверджується листами № 41-01/4-1969 від 02.12.2019 та № 41-01/4-2146 від 27.12.2019.

Звертаючись з позовною заявою Акціонерне товариство "Укргазвидобування" послалось на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" умов договору поставки №УГВС 545/41-18 від 28.12.2018 щодо прострочення строків поставки товару, у результаті чого, позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача 5 666 808,96 грн. пені та 3 513 508,95 грн. штрафу відповідно до пункту 7.9 договору № УГВС545/41-18.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" у зустрічному позові зазначило, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" взяті на себе зобов'язання в частині проведення розрахунків виконало неналежним чином та порушило пункт 1.1 розділу 6 договору, пункту 4 специфікації №1, що є додатком № 1 до договору. У зв'язку з чим, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 43 448, 16 грн., 3% річних у розмірі 357 108, 21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 227 457, 02 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 30.06.2020).

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" задоволено повністю.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" договір № УГВС545/41-18 від 28.12.2018 за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, або дата видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

У графіку поставки від 28.12.2018, що є додатком № 7 до договору та його невід'ємною частиною, визначено строк поставки товару не більше ніж 180 календарних днів від дати укладення договору.

Тобто, оскільки договір № № УГВС 545/41-18 підписаний сторонами 28.12.2018, а строк поставки товару не більше ніж 180 календарних днів від дати укладення договору, тому товар мав бути поставлений не пізніше 26.06.2019.

Суд першої інстанції встановив, що поставка товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" відбулась з наступним простроченням: 12 календарних днів за видатковою накладною № 560 від 09.07.2019 (вартість товару 6 617 259 грн.); 13 календарних днів за видатковою накладною № 564 від 10.07.2019 (вартість товару 8 659 825,5 грн.); 41 календарний день за видатковою накладною № 660 від 07.08.2019 (вартість товару 3 983 820 грн.); 96 календарних днів за видатковою накладною № 829 від 01.10.2019 (вартість товару 14 759 850 грн.); 103 календарні дні за видатковою накладною № 850 від 08.10.2019 (вартість товару 10 804 215 грн.); 112 календарних днів за видатковою накладною № 879 від 17.10.2019 (вартість товару 11 951 460 грн.); 159 календарних днів за видатковою накладною № 1025 від 03.12.2019 (вартість товару 4 346 820 грн.); 173 календарні дні за видатковою накладною № 1079 від 17.12.2019 (вартість товару 4 346 820 грн.).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що частину товару за договором № УГВС545/41-18 відповідач поставив позивачу з порушенням обумовленого договором строку поставки, який складає 180 календарних днів від дати укладення договору та закінчився 26.06.2019.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У статті 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також, у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2, 3 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, тому в такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Вказана правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 19.02.2019 позивач неодноразово порушував строк оплати поставок товару, а деякі розрахунки за поставлену продукцію позивачем здійснювались із значним простроченням.

Відповідно до умов договору № УГВС545/41-18 відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів від дати отримання товару, за видатковими накладними наступним чином:

за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 18.02.2019 (з урахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України), після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, яке тривало до проведення оплати 27.02.2019;

за видатковою накладною №28 від 22.01.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 21.02.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 12.03.2019;

за видатковою накладною №47 від 29.01.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 28.02.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 13.03.2019;

за видатковою накладною №48 від 29.01.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 28.02.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 20.03.2019;

за видатковою накладною №75 від 07.02.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 11.03.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 22.03.2019;

за видатковою накладною №93 від 12.02.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 14.03.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 27.03.2012;

за видатковою накладною №113 від 18.02.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 20.03.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 29.03.2019;

за видатковою накладною №129 від 22.02.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 25.03.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 29.03.2019;

за видатковою накладною №135 від 22.02.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 26.03.2019, та після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 04.04.2019;

за видатковою накладною №153 від 28.02.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 02.04.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 04.04.2019;

за видатковою накладною №169 від 06.03.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 05.04.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 18.04.2019;

за видатковою накладною №176 від 11.03.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 10.04.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 18.04.2019;

за видатковою накладною №199 від 18.03.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 17.04.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 23.04.2019;

за видатковою накладною №219 від 21.03.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 22.04.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 07.05.2019;

за видатковою накладною №253 від 01.04.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 01.05.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 22.05.2019;

за видатковою накладною №254 від 01.04.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 01.05.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 21.05.2019;

за видатковою накладною №330 від 23.04.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 23.05.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 13.06.2019;

за видатковою накладною №347 від 25.04.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 27.05.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 21.06.2019;

за видатковою накладною №353 від 02.05.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 03.06.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 05.07.2019;

за видатковою накладною №490 від 12.06.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 12.07.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 20.08.2019;

за видатковою накладною №515 від 21.06.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 22.07.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 29.08.2019;

за видатковою накладною №560 від 09.07.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 08.08.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 05.09.2019;

за видатковою накладною №564 від 10.07.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 09.08.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 12.09.2019;

за видатковою накладною №660 від 07.08.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 09.09.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 18.12.2019;

за видатковою накладною №829 від 01.10.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 31.10.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 23.12.2019;

за видатковою накладною №850 від 08.10.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 07.11.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 18.12.2019;

за видатковою накладною №879 від 17.10.2019 строк оплати настав наступного дня після одержання товару, закінчився 18.11.2019, після чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання до 27.12.2019.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем поставок, здійснених відповідачем згідно з видатковими накладними від 03.12.2019 № 1025 на суму 4 346 820 грн., від 17.12.2019 № 1079 на суму 4 346 820 грн., актом надання послуг від 17.01.2020 №18 на суму 36 000 грн.

Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги листи № 41-7285 від 25.10.2019 та №41-7815 від 28.11.2019 Акціонерного товариства "Укргазвидобування", в яких останній повідомляв відповідача про відстрочення платежів перед контрагентами у зв'язку із зміною кон'юктури ринку збуту продукції Акціонерного товариства "Укргазвидобування", зниженням ціни на газ та затримкою платежів. Колегія суддів зазначає, що у вказаних листах АТ "Укргазвидобування" не повідомило ТОВ "Тек Інжиніринг" про майбутні строки оплати поставленого товару.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що станом на дату закінчення строку поставки, встановленого договором № УГВС545/41-18, а саме 26.06.2019 та пізніше мало місце невиконання позивачем за первісним позовом зобов'язання щодо здійснення оплати поставленого відповідачем за первісним позовом товару.

Слід зазначити, що правило зустрічного виконання зобов'язання, передбаченого статтею 538 Цивільного кодексу України, має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки позивач за первісним позовом в повному обсязі не виконав зобов'язання щодо здійснення оплати поставленого відповідачем за первісним позовом товару, тому ТОВ "Тек Інжиніринг" мало право зупинити виконання свого обов'язку відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України. Повідомлення ТОВ "Тек Інжиніринг" про зупинення виконання обов'язку щодо поставки товару зазначені у листах наявних у матеріалах справи (т. 2; а.с. 38-39; 41-42).

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з положеннями статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

У розділі 8 договору № УГВС545/41-18 сторони погодили звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладення договору та виникли поза волею сторін (пункт 8.1 договору); сторона, що не може виконувати зобов'язання унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2 договору); доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини (пункт 8.3 договору).

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 15.07.2019 № 1507 відповідач за первісним позовом, дотримуючись вимог пунктів 8.2, 8.3 договору № УГВС545/41-18, повідомив позивача про настання обставин непереборної сили. Відповідач послався на повідомлення компанії Trias Petroservice LLP (дистриб'ютор компанії Fann Instrument Company та постачальник обладнання за договором № УГВС545/41-18) про настання обставин непереборної сили та пошкодження партії обладнання у зв'язку з сильними вітрами, зливою та затопленням на півдні штатів Луізіана, Техас та у місті Новий Орлеан, США.

02.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" отримало сертифікат Київської торгово-промислової палати №3000-20-0032, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов'язку з поставки тринадцяти одиниць лабораторного обладнання на загальну суму 50 192 985 грн. у термін до 26.06.2019 за договором № УГВС545/41-18, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зазначений з дати настання - 10.07.2019 по дату закінчення - 09.12.2019.

Враховуючи встановлені обставини непереборної сили, що виникли з незалежних від відповідача причин, приймаючи до уваги існування форс-мажорних обставин у період з 10.07.2019 по 09.12.2019 та умови розділу 8 договору № УГВС545/41-18, підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу та пені, нарахованих протягом вказаного періоду, відсутні.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за спірними поставками товару в період з 10.07.2019 по 09.12.2019 на підставі статті 617 Цивільного кодексу України, а також для застосування до спірних правовідносин сторін статей 538, 692 Цивільного кодексу України та відповідно підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені та штрафу, нарахованих за спірними поставками товару протягом усього періоду прострочення - з 27.06.2019 по 17.12.2019.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні первісного позову про стягнення з відповідача 5 666 808,96 грн. пені та 3 513 508,95 грн. штрафу, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20 слід скасувати в частині задоволення первісного позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно із пунктом 10.1 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткам сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що забезпечення виконання зобов'язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів: 1) у формі грошових коштів; 2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань постачальником за договором, яка є додатком №6 до договору та її сума повинна бути не менше 5 % від загальної вартості (ціни) договору.

У суді апеляційної інстанції у судових засіданнях відповідач за первісним позовом вказав, що на виконання умов договору №УГВС545/41-18 від 28.12.2018, останній був забезпечений банківською гарантією №1-8896 від 21.12.2018. Вказана гарантія забезпечувала виконання принципалом зобов'язання за договором №УГВС545/41-18 від 28.12.2018, а також сплату неустойок (пені, штрафів). Відповідач зазначив, що позивач отримав платіж за банківською гарантією №1-8896 від 21.12.2018 в розмірі 3 997 800 грн., у зв'язку з чим, у позивача відсутні підстави застосовувати штрафні санкції до відповідача. Вказана обставина підтверджується: копією генерального договору про надання банківських гарантій № 11836/ЮГ-18 від 15.10.2018; копією додаткового договору № 3 від 21.12.2018 до генерального договору №11836/ЮГ-18 про надання банківських гарантій від 15.10.2018; копією банківської гарантї № 11836/3 від 21.12.2019; копією вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" № 01/9-5684 від 16.07.2019; копією листа Акціонерного товариства "КБ "Глобус" № 1-8314 від 13.08.2019; копіями виписок по особистим рахункам.

Також, отримання гарантійного платежу за банківською гарантією №1-8896 від 21.12.2018 в розмірі 3 997 800 грн. позивач за первісним позовом не заперечував.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що одночасне стягнення гарантії за порушення строків поставки та неустойки нарахованої за теж саме порушення строків поставки, за один і той же період прострочення поставки товару є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і теж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.

Стосовно зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" про стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пені в розмірі 43 448, 16 грн, 3% річних в розмірі 357 108, 21 грн та інфляційних втрат в розмірі 227 457, 02 грн, у зв'язку з невиконанням зобов'язань в частині проведення розрахунків за поставлений товар (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), слід вказати наступне.

Обов'язок покупця за договором № УГВС 545/41-18 здійснювати своєчасну оплату кожної партії поставленого товару передбачено приписами пункту 4.1 вказаного договору та пунктів 3, 4 додатку №1 до цього договору, відповідно до яких дозволяється часткова поставка товару, а оплата має відбуватись щоразу після підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі (протягом 30 календарних днів).

Суд першої інстанції встановив, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування в особі філії "УГВ-Сервіс" всупереч наведених положень договору поставки порушило строки оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" за видатковими накладними: № 20 від 17.01.2019; №28 від 22.01.2019; №47 від 29.01.2019; №48 від 29.01.2019; №75 від 07.02.2019; № 93 від 12.02.2019; №113 від 18.02.2019; №129 від 22.02.2019; №135 від 22.02.2019; № 153 від 28.02.2019; №169 від 06.03.2019; №176 від 11.03.2019; №199 від 18.03.2019; №219 від 21.03.2019; №253 від 01.04.2019; №254 від 01.04.2019; №330 від 23.04.2019; №347 від 25.04.2019; №353 від 02.05.2019; №490 від 12.06.2019; №515 від 21.06.2019; №560 від 09.07.2019; №564 від 10.07.2019; №660 від 07.08.2019; № 829 від 01.10.2019; № 850 від 08.10.2019; № 879 від 17.10.2019; та не здійснило оплату товару, поставленого за видатковими накладними від 03.12.2019 № 1025 на суму 4 346 820 грн., від 17.12.2019 № 1079 на суму 4 346 820 грн.

Вказані вище видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками товариства без зауважень.

З урахуванням умов договору №УГВС 545/41-18, судом першої інстанції вірно встановлені граничні строки для виконання зобов'язань відповідачем за зустрічним позовом та визначено перебіг строку прострочення виконання - протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання видаткової накладної (або акту приймання-передачі).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вчиняючи підпис на вказаних вище видаткових накладних, відповідач за зустрічним позовом засвідчив факт того, що обізнаний із змістом документів, на підставі яких вони складені, зокрема, рахунків на оплату: № 27 від 16.01.2019; № 43 від 22.01.2019; № 60 від 25.01.2019; № 64 від 28.01.2019; № 93 від 05.02.2019; № 123 від 12.02.2019; № 144 від 18.02.2019; № 155 від 21.02.2019; № 151 від 20.02.2019; № 186 від 28.02.2019; № 207 від 06.03.2019; № 208 від 06.03.2019; № 237 від 18.03.2019; № 250 від 19.03.2019; № 292 від 01.04.2019; № 288 від 29.03.2019; № 374 від 22.04.2019; № 386 від 25.04.2019; № 396 від 02.05.2019; № 559 від 12.06.2019; № 597 від 21.06.2019; № 654 від 08.07.2019; № 662 від 10.07.2019; № 744 від 02.08.2019; № 940 від 01.10.2019; № 973 від 07.10.2019; № 993 від 16.10.2019; № 1169 від 03.12.2019; № 1211 від 17.12.2019; №34 від 16.01.2020.

Будь-яких зауважень/недоліків щодо форми, змісту чи відсутності актів наданих послуг, видаткової накладної чи рахунків на оплату з боку відповідача за зустрічним позовом заявлено не було, як того вимагає пункт 5.9 договору № УГВС 545/41-18. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Частинами 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17 та від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15.

Відтак, обов'язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692,712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку на оплату вартості здійсненої поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18.

З урахуванням зазначеного, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено заперечення на зустрічний позов, за змістом яких прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати товару/послуг зумовлено ненаданням постачальником рахунків.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов'язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до пункту 7.11 договору № УГВС 545/41-18 за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статею 232 Господарського кодексу України, тому нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що виходячи із кількості прострочених днів оплати та відповідно до вказаних у розрахунку періодів та сум (які наведені в зустрічній позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог), розрахунок позовних вимог про стягнення пені у розмірі 43 448, 16 грн. є арифметично правильним, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 357 108,21 грн. - 3 % річних та 227 457,02 грн. - інфляційних втрат, слід вказати наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що виходячи із кількості прострочених днів оплати та відповідно до вказаних у розрахунку періодів та сум (які наведені в зустрічній позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог), розрахунок позовних вимог про стягнення 357 108, 21 грн. - 3 % річних та 227 457, 02 грн. - інфляційних втрат, є арифметично правильним, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач за зустрічним позовом неналежним чином виконав договірні зобов'язання в частині проведення розрахунків, у зв'язку з чим, допустив порушення пп. 6.1.1 договору, п. 4 специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" про стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за зустрічним позовом заявляв вимогу про відшкодування судових витрат, у складі яких витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 182 212, 53 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Пунктом 4 частини 1 статті 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 27, 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" надано: укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" з Адвокатським бюро «Володимир Підвисоцький та партнери» договір № 05в-03/2020 від 11.03.2020 про надання професійної правничої допомоги та додаток № 1-910/1102/20 від 08.09.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги № 05в-03/2020 від 11.03.2020, в якому погоджено вартість професійної правничої допомоги, тарифи щодо вартості професійної правничої допомоги (правової допомоги) на 2020; рахунок від 07.10.2020 на оплату послуг, наданих за договором № 05в-03/2020 від 11.03.2020, на суму 182 212,53 грн.; акт здачі-приймання № 1-910/1102/20 від 07.10.2020; платіжне доручення № 2522 від 09.10.2020 про оплату послуг, наданих за договором № 05в-03/2020 від 11.03.2020, в сумі 182 212,53 грн.

Матеріалами справи підтверджується понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 182 212,53 грн.

Колегія суддів, дослідивши акт та обсяг послуг, які були надані адвокатом, зазначає наступне.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та залишити без змін рішення в частині задоволення зустрічного позову, тому на професійну допомогу в загальному розмірі 32 950 грн. підлягають до задоволення наступні послуги: складення відзиву на позов (2 год.) - 5 400, 00 грн.; складення заперечень на відповідь на відзив (2 год.) - 5 400,00 грн.; складення зустрічного позову (4,5 год.) - 12 150 грн.; складення інших процесуальних документів (без обмежень в часі) - 2 500 грн.; представництво клієнта в Господарському суді (без обмежень в часі) - 7500 грн.

Дослідивши розрахунок щодо складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву, слід зазначити наступне.

Позивач за зустрічною позовною заявою в розрахунку зазначає, що дану послугу надано у неробочий вихідний день (07-08 червня 2020, на Трійцю), у зв'язку з чим останній застосовує коефіцієнт 2,0 (подвійна вартість послуги).

Проте, згідно з актом здачі-приймання №1-910/1102/20 час, витрачений на складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву становить 4 години. У зв'язку з чим, позивач за зустрічним позовом не був позбавлений можливості складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву в інші дні, окрім 07-08 червня, оскільки відзив він отримав 03.06.2020.

Такої ж позиції суд дотримується і з приводу нарахування позивачем за зустрічним позовом вартості професійної правничої допомоги щодо складення заяви про збільшення розміру позовних вимог, її оформлення та підготування інформації для сплати судового збору, яку останній оцінює в розмірі 10 800, 00 грн. та зазначає, що дану послугу надано у неробочий вихідний день (28-29 червня 2020 року, на день Конституції України) та застосовує коефіцієнт 2,0 (подвійна вартість послуги).

Тобто, в частині витрат на професійну правничу допомогу щодо складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву та складення заяви про збільшення розміру позовних вимог, її оформлення та підготування інформації для сплати судового збору - слід стягнути за коефіцієнтом 1,0.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтованим в даному випадку є покладення на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" витрат на професійну правничу допомогу в частині складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву в розмірі 10 800,00 грн та складення заяви про збільшення розміру позовних вимог, її оформлення та підготування інформації для сплати судового збору в розмірі 5 400,00 грн. Позивач за зустрічним позовом не був позбавлений можливості складення заяви про збільшення розміру позовних вимог, її оформлення та підготування інформації для сплати судового збору в інший, не святковий день, та з огляду на те, що останній витратив на дану послугу 2 год.

З акту здачі-приймання № 1- 910/1102/20 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" просить за складність справи та надзвичайно важливий характер для відповідача за зустрічим позовом, як в фінансовому, так і в репутаційному значенні стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" 45 901, 59 грн. за первісний позов та 43 960,94 грн. за зустрічний позов, проте колегія суддів не погоджується з зазначеними витрати виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Складність справи може бути обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

Проте, оцінивши характер спірних правовідносин, кількість учасників, обсяг доказів, кількість судових засідань, суд встановив, що розмір гонорару, визначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" та його адвокатом, є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Слід зазначити, що лише кількість учасників чи засідань та значний обсяг документів і доказів не означає, що справа є складною. Даний спір є розрахунковим і не потребує спеціальних знань у галузі права.

Таким чином, колегія суддів вважає необгрунтовними та неспівмірними витрати на правову допомогу за складність справи у розмірі 45 901, 59 грн. за первісний позов та у розмірі 43 960,94 грн. за зустрічний позов.

Також, колегія суддів вказує, що інші послуги вказані в акті №1-910/1102/20 на загальну суму 27 000 грн., а саме: проведення зустрічі, ознайомлення з позовом, запереченнями, поясненнями, іншими документами; оформлення відзиву та зустрічного позову є завищеними з урахуванням того, що предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані витрати підлягають до задоволення у розмірі 9 750 грн.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу є сума 58 900 грн., яке було стягнуто судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення в частині зустрічної позовної заяви прийнято у відповідності з вимогами процесуального та матеріального законодавства.

На переконання колегії суддів, розглядаючи зустрічний позов та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду в частині задоволення зустрічного позову прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20 в частині задоволення зустрічного позову слід залишити без змін.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20 слід скасувати в частині задоволення первісного позову та прийняти в цій частині частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" в особі філії "УГВ-Сервіс" та задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/1102/20 в частині задоволення первісного позову скасувати, ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (36021, м. Полтава, вул. Грабчака, 4А; ідентифікаційний код 40444061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-а; ідентифікаційний код 32767776) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" у розмірі 206 557 (двісті шість тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 16 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Матеріали справи № 910/1102/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 19.01.2021 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. та судді Суліма В.В. у відпустці.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун

Попередній документ

94224847

Наступний документ

94224849

Інформація про рішення:

№ рішення:	94224848
№ справи:	910/1102/20
Дата рішення:	28.12.2020
Дата публікації:	20.01.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (12.11.2020)
Дата надходження:	12.11.2020
Предмет позову:	стягнення 9 180 317,91 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

26.02.2020 10:15	Господарський суд міста Києва
18.03.2020 10:30	Господарський суд міста Києва
08.04.2020 12:25	Господарський суд міста Києва
06.05.2020 12:00	Господарський суд міста Києва
03.06.2020 12:00	Господарський суд міста Києва
15.07.2020 12:55	Господарський суд міста Києва
12.08.2020 12:15	Господарський суд міста Києва
07.10.2020 10:45	Господарський суд міста Києва
16.12.2020 11:20	Північний апеляційний господарський суд
23.12.2020 12:45	Північний апеляційний господарський суд
25.03.2021 11:00	Касаційний господарський суд
01.04.2021 15:00	Касаційний господарський суд