ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1061/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року, м. Миколаїв, суддя Смородінова О.Г., повний текст рішення складено та підписано 13.10.2020 року
у справі № 915/1061/20
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ
до відповідача Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м.Первомайськ Миколаївської області
про стягнення 83 517 грн. 95 коп.,-
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У серпні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м.Первомайськ Миколаївської області в якій просило суд стягнути з Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради м. Первомайськ Миколаївської області на свою користь борг у загальній сумі 83517 грн. 95 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 102 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з січня 2020 року по червень 2020 року позивачем відповідачу було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення на загальну суму 83 517 грн. 95 коп. Натомість, відповідачем зобов'язання з компенсації Публічному акціонерному товариству «Укртелеком», м. Київ, як надавачу телекомунікаційних послуг виконано не було, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року у справі №915/1061/20 (суддя Смородінова О.Г.) позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Київ до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м.Первомайськ Миколаївської області про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у сумі 83 517 грн. 95 коп. задоволено у повному обсязі, стягнуто з Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м.Первомайськ Миколаївської області на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Київ заборгованість у розмірі 83 517 грн. 95 коп. та вирішено питання про відшкодування відповідачем витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами по справі, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, Господарський суд Миколаївської області, посилаючись на низку правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду та рішеннях Конституційного Суду України, в оскаржуваному рішенні зазначив, що неналежне фінансування органів соціального захисту щодо окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування понесених ним витрат. При цьому, доказів відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян за період з січня по червень 2020 року включно у вказаному вище розмірі, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, а розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м.Первомайськ Миколаївської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року у справі №915/1061/20 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, за яким у позовних вимогах Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Київ про стягнення з Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області заборгованості у розмірі 83 517 грн. 95 коп. відмовити у повному обсязі, а також відшкодувати скаржнику за рахунок позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції будь-який порядок здійснення відшкодування витрат при розгляді справи не розглядався, як і не було визначено, який пункт порушено відповідачем та якого саме та ким затвердженого порядку.
Крім того, на думку Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства» норми не свідчать про наявність обов'язку відповідача відшкодовувати позивачу збитки за надання послуг зв'язку, як і позивачем на власний розсуд визначено форми звітів та актів звіряння та надано їх до управління соціального захисту населення Певомайської міської ради, що також не може слугувати доказом обов'язку відповідача на відшкодування будь-яких витрат позивача, та не може бути прийнято судом як належний доказ.
Також, як вказує скаржник, судом першої інстанції неправильно застосовано п. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу, оскільки зазначена норма кореспондує обов'язок Казначейства України обліковувати визначені бюджетні зобов'язання незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, а також застосовується виключно до бюджетного зобов'язання.
Крім того, на думку Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області судом першої інстанції невірно застосовано норму п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, оскільки вказана вище норма уповноважує органи місцевого самоврядування діяти в рамках вимог норми за своїм розсудом, а також на на власний розсуд, відповідача визначено розпорядником відповідних коштів, без посилання на будь-який акт законодавства. Натомість, як вказано скаржником в апеляційній скарзі, відповідач не розпорядник та не одержувач коштів з будь-якого бюджету з питання відшкодування збитків за надані телекомунікаційні послуги, відтак, брати зобов'язання та оплачувати вищевказані послуги у відповідача не було підстав.
Поміж іншого, скаржником також вказується про невірне застосування судом першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні правових позицій Верховного Суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року у справі №915/1061/20, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
12.01.2021 року поштою, через канцелярію, до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ надійшов відзив, у якому, позивач просив суд апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року по справі №915/1061/20 без змін.
Зокрема відзив обґрунтовано тим, що чинним законодавством України не передбачено жодного іншого органу, який би компенсував видатки за надані телекомунікаційні послуги на території Первомайської міської ради, мешканцям, які проживають на її території, окрім самого відповідача. Навпаки, на думку Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ, у зв'язку з реформою децентралізації міській раді надано право зі свого власного місцевого бюджету здійснювати покриття видатків за надані послуги зв'язку. А тому, як вважає позивач, дискреційні повноваження, на які посилається відповідач, у даному випадку порушують права пільговиків.
Крім того, позивач вказує, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 року у справі №400/1974/20 рішення Первомайської міської ради від 20.12.2019 року №15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 17.12.2015 року №3 «Про затвердження міських програм соціального захисту населення, які будуть фінансуватися в 2016-2020 роках» - скасоване, а тому, зобов'язання щодо компенсації пільг з послуг зв'язку пільговим категоріям населення у 2020 році є обов'язковим для виконання скаржником.
Разом з тим, позивач зазначив, що твердження скаржника щодо відсутності договірних відносин між учасниками даного судового спору не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку слід відрізняти поняття компенсацій за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення від надання таких послуг органу місцевого самоврядування як кінцевому споживачу.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року у справі № 915/1061/20 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ, є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
Крім того, з матеріалів справи, а саме з розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня 2020 року по червень 2020 року вбачається, що у січні 2020 року розмір компенсації за постраждалих при аварії на ЧАЕС м.Первомайська складає 422 грн. 74 коп.; компенсації за ветеранів органів внутрішніх справ та армії м. Первомайська складає 7 695 грн. 66 коп.; компенсації за багатодітні сім'ї м.Первомайська складає 161 грн. 04 коп.; у лютому 2020 року розмір компенсації за ветеранів ВВВ м. Первомайська складає 5570 грн. 28 коп.; за постраждалих при аварії на ЧАЕС м. Первомайська складає 394 грн. 96 коп.; компенсації за ветеранів органів внутрішніх справ та армії м. Первомайська складає 7 517 грн. 75 коп.; компенсації за багатодітні сім'ї м.Первомайська складає 136 грн. 12 коп.; у березні 2020 року розмір компенсації за ветеранів ВВВ м. Первомайська складає 5853 грн. 92 коп.; за постраждалих при аварії на ЧАЕС м.Первомайська складає 428 грн. 04 коп.; компенсації за ветеранів органів внутрішніх справ та армії м. Первомайська складає 7 929 грн. 04 коп.; компенсації за багатодітні сім'ї м.Первомайська складає 110 грн. 70 коп.; у квітні 2020 року розмір компенсації за ветеранів ВВВ м. Первомайська складає 6038 грн. 33 коп.; за постраждалих при аварії на ЧАЕС м.Первомайська складає 428 грн. 04 коп.; компенсації за ветеранів органів внутрішніх справ та армії м. Первомайська складає 7 740 грн. 40 коп.; компенсації за багатодітні сім'ї м.Первомайська складає 110 грн. 70 коп.; у лютому 2020 року розмір компенсації за ветеранів ВВВ м. Первомайська складає 5570 грн. 28 коп.; за постраждалих при аварії на ЧАЕС м. Первомайська складає 394 грн. 96 коп.; компенсації за ветеранів органів внутрішніх справ та армії м. Первомайська складає 7 517 грн. 75 коп.; компенсації за багатодітні сім'ї м.Первомайська складає 136 грн. 12 коп.; видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг інших категорій у розмірі 6038 грн. 33 коп., 428 грн. 04 коп.; у травні 2020 року розмір компенсації на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг складає 13969 грн. 08 коп.; у червні 2020 року розмір компенсації на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг складає 13486 грн. 83 коп.
Разом з наведеними вище розрахунковими документами, на адресу відповідача, Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», Миколаївська філія було надіслано листи щодо звіряння розрахунків від 06.02.2020 року №48і200/17-462, від 05.03.2020 року №48і200/17-478; від 06.04.2020 року №48і200/17-516, від 05.05.2020 року №48і200/17-541, від 05.06.2020 року №48і200/17-609, від 06.07.2020 року №48і200/17-678 та Акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між ПАТ «Укртелеком» Миколаївської філії та Управлінням соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області, які підпису та печатки відповідача не містять, натомість підписані уповноваженими особами Миколаївської філії ПАТ «Укртелеком» та скріплені печаткою.
З указаних вище актів вбачається, що станом на 01.02.2020 року заборгованість відповідача за надані послуги станом на 01.02.2020 року становить 13803 грн. 76 коп.; на 01.03.2020 року - 27 422 грн. 87 коп.; на 01.04.2020 року - 41744 грн. 57 коп.; на 01.05.2020 року - 56 062 грн. 04 коп.; на 01.06.2020 року - 70 031 грн. 12 коп.; на 01.07.2020 року - 83 517 грн. 95 коп.
Вищенаведені розрахункові документи, листи та Акти звіряння були направлені на юридичну адресу Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м.Первомайськ Миколаївської області, про що свідчать копії поштових чеків, копії реєстрів поштових відправлень, копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 10.02.2020 року, отриманого відповідачем 11.02.2020 року, від 16.04.2020 року, отриманого відповідачем 21.04.2020 року, від 21.05.2020 року, отримане відповідачем 21.05.2020 року, від 10.06.2020 року, отримане відповідачем 19.06.2020 року.
Згідно із наданим розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ПАТ «Укртелеком», м. Київ складає 83517 грн. 95 коп.
26.02.2020 року, на адресу позивача, Управлінням соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області було надіслано листа за вих. №2142/04.2-06, у якому, останній повідомив про те, що рішенням Первомайської міської ради від 20.12.2019 року №15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 17.12.2015 року №3 «Про затвердження міських Програм соціального захисту населення, які будуть фінансуватися в 2016-2020 роках» було виключено додаток 11 до рішення міської ради від 17.12.2015 року №3 «Програма надання пільг на послуги зв'язку окремим категоріям громадян міста Первомайська на 2016-2020 роки, яка фінансується з міського бюджету», яка затверджена рішенням міської ради від 28.01.2016 року, №28.
04.06.2020 року, відповідачем на адресу Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ також було надіслано листа, вих. №3198/4.1-02, відповідно до якого, скаржник повідомив позивача, про те, що УСЗН ПМР у 2020 році не є розпорядником коштів місцевого бюджету та не є отримувачем коштів державного бюджету з питання відшкодування збитків за надані телекомунікаційні послуги, а відтак, жодного зобов'язання щодо прийняття та звіряння розрахунків у відповідача немає.
Крім того, матеріали справи містять відповідь Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації від 16.09.2020 року №2059-01-25 на лист Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Миколаївської філії від 04.09.2020 року №5604/05-57/3, відповідно до якої, визначено, що Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» не передбачено видатки з державного бюджету на компенсацію пільг на послуги зв'язку. Проте, як зазначено у вказаному вище листі, відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема, на пільги з послуг зв'язку.
Будь-яких належних та допустимих доказів щодо відшкодування позивачу витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, матеріали не містять.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ про стягнення боргу з компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 83 517 грн. 95 коп.
За змістом п. 1, 6 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”. Норми цих Законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікація надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема, у ст. 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у ч. 6 ст. 6 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у ст. 63 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у ст.9 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у ст. 23 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік.
У перелічених вище законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян, та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями ст. 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності до підпункту "б" п. 4 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
Як визначено п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Отже, вищевказаною нормою визначено, що до видатків місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 .
Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.
Крім того, на виконання вимог Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1101 затверджено «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення».
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», Міністерство соціальної політики, окрім іншого, забезпечує внесення до Реєстру інформації про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою", “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про освіту", "Про прокуратуру", "Про Службу безпеки України", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про захист рослин", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", "Про охорону дитинства", "Про соціальний захист дітей війни", "Про культуру", Основ законодавства України про охорону здоров'я і пенсіонерів за віком. Крім того, п. 2 ст. 3 вказаної вище постанови, Мінсоцполітики зобов'язане подавати інформацію, що міститься в Реєстрі, центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування для забезпечення надання пільг особам, які мають на них право, з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних".
Частиною 3 Постанови визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма “1 - пільга” затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
Крім того, з офіційної веб-сторінки Первомайської міської ради Миколаївської області (http://akts.pervomaisk.mk.ua/showdoc/1972/) вбачається, що рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області від 27.09.2013 року №15 затверджено Положення про управління соціального захисту населення Первомайської міської ради (нова редакція), відповідно до якого Управління відповідно до покладених на нього завдань, виконує такі функції: організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики та здійснює контроль за їх реалізацією; забезпечує у межах своїх повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення: організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого рідкого пічного побутового палива, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв'язку, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу та пільгового проїзду окремим категоріям громадян, інших пільг, передбачених законодавством України, компенсації особам, які згідно з Гірничим законом України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають в будинках, що мають централізоване опалення тощо; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню.
Колегія суддів зазначає, що законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, а зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання, оскільки згідно з ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві за місцем його проживання згідно з пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Як вже було зазначено раніше, категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», «Про прокуратуру».
Положеннями вказаних нормативно-правових актів, зокрема, встановлено право фізичних осіб, які мають визначений законами соціальний статус на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.
Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства України, Публічним акціонерним товариством “Укртелеком”, м.Київ у період з січня 2020 року по червень 2020 року надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню Первомайського району Миколаївської області, у зв'язку з чим за цей період позивачем було понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку жителям цього району на загальну суму 83 517 грн. 95 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою № « 2-пільга».
Крім цього, з матеріалів господарської справи вбачається, що позивачем у спірний період надсилались відповідачу листи з додатками, а саме розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг форма « 2-пільга», розрахунками таких видатків в розрізі законодавчих актів, якими передбачені пільги, а також акти звірки розрахунків за надані послуги (форма « 3-пільга»). Відправлення листів із документами, підтверджується копіями реєстрів поштових відправлень кореспонденції, поштових чеків, рекомендованих повідомлень.
Таким чином, Господарським судом Миколаївської області було вірно встановлено, що всупереч вимог нормативно-правових актів відповідачем не компенсована позивачу вартість телекомунікаційних послуг, наданих споживачам на пільгових умовах, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 83 517 грн. 95 коп. за спірний період, оскільки чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.
Крім того, як встановлено колегією суддів, розмір заявлених майнових вимог зазначений позивачем помісячно в актах звіряння розрахунків, доданих до позову, які складаються за результатами звірки даних позивача у формах « 2-пільга» та даних відповідача, отримані ним з реєстру осіб, які мають право на пільги.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг “2-пільга”, який був чинний на період спірних правовідносин (втратив чинність на підставі Наказу Міністерства соціальної політики №452 ( z0669-20 ) від 02.07.2020 року) був закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи. Таким чином, вказаний документ є достатнім доказом належного надання послуг на пільгових умовах та їх обсягу.
Також, згідно п. 3 та 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджено постаново Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117, систематизація інформації з реєстру та забезпечення її використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати є обов'язком структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Вони вправі отримувати дані від надавачів послуг та надавати їм інформацію, що міститься в реєстрі. Таким чином, звіряння інформації, одержаної від надавача послуг є обов'язком відповідача в силу того, що на нього покладено обов'язок розрахунку розміру пільг та їх надання.
Однак, відповідачем акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форми « 3-пільга» за спірний період позивачу не повернуто. Водночас, зауважень чи претензій щодо нарахованих сум позивачу не надіслано, доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам відповідачем суду першої інстанції не надано. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вищезазначені обставини скаржником ані при розгляді справи судом в першій інстанції, ані судом в апеляційній інстанції не заперечувалися. Відтак, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі щодо відсутності у 2020 році форми « 2 пільга», « 3 пільга» та обов'язку відповідача по відшкодуванню наданих позивачем комунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, відхиляються колегією суддів як такі, які не відповідають встановленим законодавством нормам та дійсним обставинам справи.
Крім того, колегією суддів також відхиляються доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог у зв'язку з відсутністю укладеного договору про порядок відшкодування витрат на надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок коштів місцевого бюджету на 2020 рік, оскільки, як вже було зазначено вище, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 року у справах №927/291/17, №906/621/17, №911/4249/16, Касаційний господарський суд у постановах зі справ від 28.10.2019 року №911/2575/18, від 24.07.2018 року №907/609/17, від 04.07.2018 року №908/938/17, від 27.06.2018 року №905/280/17, від 26.06.2018 року №924/781/17, від 21.06.2018 року №915/1561/17, від 18.06.2018 року №909/519/17, від 06.06.2018 року №911/1541/17, від 05.06.2018 року №922/2141/17, від 04.06.2018 року №905/2074/17, від 23.05.2018 року №909/1014/16, від 08.05.2018 року №908/657/17, від 07.05.2018 року №921/442/17-г/7, від 13.04.2018 року №908/985/17, від 05.04.2018 року №921/373/17-г/14, від 27.03.2018 року №925/246/17, від 23.03.2018 року №904/6252/17, від 16.01.2020 року №911/1165/19.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що Управління соціального захисту населення зобов'язане здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, незважаючи на те, що місцевим бюджетом на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, адже певне право виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, причому не у зв'язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин (вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 927/465/17).
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.10.2017 року у справі № 911/1924/18, у позивача «виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України)». Відтак, законодавством не передбачена, залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих; бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення або звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості чи власного бажання надавача, а на виконання імперативних законодавчих вказівок.
Отже, суд першої інстанції правильно вказав, що Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області зобов'язано здійснити розрахунки з Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», м. Київ щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з січня 2020 року по червень 2020 року, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи відповідача щодо невірного застосування ст. 91 Бюджетного кодексу України судом першої інстанції, оскільки законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.
Поряд із цим, ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення Суду). У п. 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 року та у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду. А тому, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність рішення суду першої інстанції в тому, що відповідачем не компенсовано вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній законодавством категорії населення на території Первомайського району Миколаївської області у період з січня 2020 року по червень 2020 року, що становить 83 517 грн. 95 коп., а тому, вимога про стягнення такої заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги є обґрунтованою та підлягає до задоволення судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року у справі № 915/1061/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року у справі № 915/1061/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року у справі №915/1061/20 - залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош