Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/73/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 309 (229-5, 229-8) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
13.01.2021 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
та ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2020 року, якою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, особи з інвалідністю ІІІ групи, неодруженого, місце реєстрації - АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-12 лютого 2016 року Новомиргородським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік
відмовлено в застосуванні примусових заходів медичного характеру, а кримінальне провадження закрито
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2020 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч.2 ст.309 КК України відмовлено в застосуванні примусових заходів медичного характеру, а кримінальне провадження закрито. Рішення суду мотивовано тим, що органом досудового розслідування не було пред'явлено обвинувачення в частині вилучення особливо небезпечного наркотичного засобу, виявленого на горищі будинку, тому ОСОБА_8 був позбавлений належного права на захист.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність. Постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 примусові заходу медичного характеру - надання амбулаторної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що до початку судового засідання, яке відбулося 17.02.2020, через канцелярію суду, надійшло клопотання захисника від 17.02.2020 про закриття кримінального провадження та відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_8 , в той час як судом будь-якому учаснику процесу висновок судово-психіатричної експертизи завчасно не направлявся, що свідчить про упередженість суду у зв'язку обізнаністю сторони захисту із вказаним висновком. Крім того, у наступному судовому засіданні 29.07.2020, згідно журналу судового сідання, суд першої інстанції о 09 год. 06 хв. завершив закінчення обставин справи перевіркою їх доказами та перейшов до судових дебатів та у подальшому о 09 год. 14 хв. видалився до нарадчої кімнати для прийняття остаточного рішення по вказаній справі. При цьому, цього ж дня о 12 год. 10 хв. вийшов з нарадчої кімнати та прийняв рішення про відновлення з'ясування обставин, перевірку їх доказами. Зазначене рішення судом оголошувалося без виклику та участі учасників справи в порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 409, 412 КПК України є порушенням вимог кримінального процесуального закону. У подальшому, у судовому засіданні, яке відбулося 21.09.2020, суд, не зазначивши підстави для відновлення з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, самостійно перейшов до повторного дослідження висновку судово-психіатричної експертизи № 389 від 5 листопада 2019 року. Потім, вдруге завершивши закінчення обставин справи та перевіркою їх доказами, суд перейшов до судових дебатів та у подальшому о 14 год. 31 хв. 21.09.2020 видалився до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати 22.09.2020 о 16 год. 42 хв. проголосив ухвалу, якою відмовлено у застосуванні примусових заходів медичного характеру та закрив провадження, судове засідання було закрите о 17 год. 02 хв. 22.09.2020, однак при проголошенні зазначеної ухвали учасники справи були відсутні. Також вказує на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.367 КПК України, оскільки як вбачається з журналу судового засідання суд першої інстанції видалився до нарадчої кімнати 21.09.2020 о 14 год. 31 хв. та 22.09.2020 о 16 год. 42 хв. судом здійснено вихід із нарадчої кімнати та проголошено судове рішення, а судове засідання було завершено о 17 год. 02 хв., однак, як вбачається з інформації наявної на офіційному веб-сайті судової влади України та Єдиному державному реєстрі судових рішень, суддя ОСОБА_1 , 22.09.2020 прийняв участь у 6-ти цивільних справам з постановленням відповідного рішення. Стверджує, що посилання суду першої інстанції на неповний виклад фактичних обставин в обвинувальному акті та порушення права на захист ОСОБА_8 є надуманими та безпідставними, не відповідають висновкам суду фактичним обставинам кримінального провадження, адже суд самостійно свідомо неповно виклав фактичні обставини провадження всупереч зазначеним в обвинувальному акті, що свідчить про упередженість суду. Крім того, судом першої інстанції в ухвалі перераховано докази надані стороною обвинувачення, однак в порушення п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК взагалі не надано їм оцінку та не наведено з яких підстав він не взяв зазначені докази до уваги та чи вони підтверджують або спростовують причетність ОСОБА_8 до вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 309 КК України. Таким чином, судом першої інстанції допущено ряд істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме - незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які просили ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення, суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зазначених вище вимог закону суд першої інстанції належним чином не дотримався.
Так, ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2020 року суд, отримавши висновок судово-психіатричного експерта, яким підтверджується неосудність ОСОБА_8 , змінив порядок розгляду обвинувального акта щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого в скоєні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та продовжив судовий розгляд вказаного кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
В цей же день головуючий суддя провів судові дебати та видалився до нарадчої кімнати.
Водночас, відповідно до вимог ч.1, 2 ст.512 КПК України, судовий розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов'язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Як вбачається з матеріалів провадження та оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався в повному обсязі та провів судовий розгляд лише за участю прокурора, ОСОБА_8 та його захисника.
Однак, з журналу судового засідання вбачається, що розгляд справи проведено за відсутності законного представника ОСОБА_8 , участь якого є обов'язковою.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд вищевказаного кримінального провадження, без участі законного представника особи, стосовно якої розглядаються матеріали про вчинення суспільно-небезпечного діяння є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тобто, як зазначено в ч. 1 ст. 412 КПК України, таким порушенням, яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
З'ясовуючи, чи мало місце кримінальне правопорушення, місцевий суд, дослідивши: протокол обшуку від 26.01.2017 по за адресою АДРЕСА_2 ; висновок експерта №75 від 30.01.2017, згідно якого загальна маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 16,74 грамам та маса екстракту канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,077 грама, допитавши свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , вважав, що органом досудового розслідування не було пред'явлено обвинувачення в частині вилучення особливо небезпечного наркотичного засобу, виявленого на горищі будинку, тому ОСОБА_8 був позбавлений належного права на захист.
Водночас, колегією суддів встановлено, що зміст ухвали суду не відповідає вимогам ст. 372 КПК України, зокрема в ній відсутні посилання на докази, якими спростовуються вчинення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Крім того, в мотивувальній частині ухвали суд визнав не доведеним, що ОСОБА_8 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст.309 КК України, що виключає застосування до нього примусових заходів медичного характеру, а тому щодо нього слід закрити кримінальне провадження, не давши аналіз усім доказам, які були дослідженні.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 513 КПК України суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження лише встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення.
При цьому, постановляючи на підставі ст.513 КПК України ухвалу про відмову у застосуванні до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру та закриття кримінального провадження, суд першої інстанції виходив з того, що органом досудового розслідування не було пред'явлено обвинувачення в частині вилучення особливо небезпечного засобу, виявленого на горищі, тому ОСОБА_8 був позбавлений належного права на захист.
Отже, суд ухвалюючи рішення, посилається в мотивувальній частині на ч.3 ст.513 КПК України як на основну норму, при цьому проводить судовий розгляд у відповідності до вимог ст.512 КПК України, завершуючи його винесенням ухвали про відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру.
Крім того, врезолютивній частині ухвали суду не зазначено підставу, норму, у зв'язку з чим відмовлено в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриття кримінального провадження чи то у зв'язку з тим, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено ОСОБА_8 , чи то вчинено іншою особою, чи не доведено, що ОСОБА_8 вчинив суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення.
Зазначені порушення суду першої інстанції є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та позбавляють апеляційний суд можливості прийняти своє рішення, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора підлягають перевірці і з'ясуванню при новому розгляді в суді першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції з підстав істотного порушення вимог КПК України, які є безумовною підставою для скасування ухвали суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду місцевого суду про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2020 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4