Кіровоградської області
"27" квітня 2010 р.Справа № 15/36
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" м. Кіровоград
до відповідача: Кіровоградського підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Кіровоград
про стягнення 116670 грн. 15 коп.
Представники сторін:
від позивача - Сніжко К.А. довіреність б/н від 01.09.09р.
від відповідача - Єремішко Л.А. довіреність б/н від 06.04.10р.
Позивач просить стягнути з відповідача 90000 грн. боргу, 12420 грн. інфляційних збитків, 2925 грн. 3 % річних та 11325 грн. 15 коп. пені. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача позовні вимоги визнав частково, надав відзив.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами укладений договір від 31.08.07р. на спільне користування опорами контактної мережі. За умовами договору сторона-1 (позивач) надає, а сторона-2 (відповідач) приймає для спільного користування опори контактних мереж ПЛ-0,4 кВ для підвісу проводів міського освітлення. За спільне користування опорами контактної мережі сторона-2 виплачує стороні-1 компенсацію в розмірі 15000 грн. Компенсація перераховується на поточний рахунок сторони-1 щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно пред'явлених до оплати рахунків сторони-1. Договір підписаний представниками сторін 01.09.07р. та посвідчений печатками підприємств.
За своєю суттю правовідносини сторін характерні для договору про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона /виконавець/ зобов'язується за завданням другої сторони /замовника/ надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На виконання умов договору сторонами складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень - листопад 2008 року на загальну суму 90000 грн. Акти підписані представниками сторін без будь-яких зауважень чи заперечень та посвідчені печатками.
28 листопада 2008 року представниками сторін підписана угода про розірвання договору від 31.08.07р.
На момент розірвання договору від 31.08.07р. борг відповідача перед позивачем становив 90000 грн., який відповідач згідно п. 4 угоди від 28.11.08р. зобов'язався негайно погасити. Але свій обов'язок не виконав і на день розгляду справи в суді, доказів сплати 90000 грн. сторони, в тому числі і відповідач, суду не надали.
Позовні вимоги в частині стягнення 12420 грн. інфляційних втрат та 2925 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Пунктами 2.3, 2.3.1 договору від 31.08.07р. передбачений обов'язок сторони-1 (позивача) надсилати стороні-2 (відповідачу) рахунки для оплати. Ухвалою суду від 06.04.10р. від позивача вимагалось надати як докази надсилання таких рахунків відповідачу так і самі рахунки. Позивач вимоги ухвали суду не виконав, а лише надав ксерокопію листа від 08.04.10р. в якому відповідач повідомляється про існуючий борг та нібито повторно надсилаються для оплати відповідні рахунки.
При відсутності однозначних та беззаперечних доказів в розумінні ст. ст. 32 - 34 ГПК України надсилання відповідачу та отримання ним рахунків для оплати визначених в пунктах 2.3, 2.3.1 договору, неможливо розрахувати і відповідно стягнути інфляційні втрати та 3 % річних.
Позовні вимоги в частині стягнення 11325 грн. 15 коп. пені також не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Можливість стягнення пені визначена пунктом 4.2 договору.
Правове регулювання пені міститься в ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України та в ст. ст. 230, 231 ГК України.
Статтею 223 ГК України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Пункт 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З врахуванням пункту 4 угоди від 28.11.08р. відповідач повинен був негайно погасити кредиторську заборгованість перед позивачем, тобто перебіг позовної давності стосовно нарахування пені розпочався 1 грудня 2008 року і закінчився 1 червня 2009 року.
З врахуванням п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строк спеціальної позовної давності для стягнення пені в один рік закінчився 1 грудня 2009 року.
Позовна заява № 126 датована 3 березня 2010 року і зареєстрована в господарському суді 3 березня 2010 року, або через три місяці після закінчення строку позовної давності для стягнення пені.
Крім того, відповідач у відзиві заявив про застосування до пені строку позовної давності за ч. 3 ст. 267 ЦК України. Суд приймає заяву відповідача і застосовує наслідки визначені ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 223, 230, 231 ГК України, ст. ст. 258, 261, 267, 546, 547, 549, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 - 85, 116, 117 ГПК України господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Кіровоградського підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Кіровоград вул. Панфіловців 20 код ЄДРПОУ 03347135 р/р 2600801300054 в КФ ТОВ "Укрпромбанк" МФО 323754 на користь ТОВ "Єлисаветградська транспортна кампанія" м. Кіровоград рпоспект Університетський 3 код ЄДРПОУ 32967628 р/р 26004060065840 в КРУ ПАТ КБ Приватбанк МФО 323583 - 90000 грн. боргу, 900 грн. сплаченого державного мита, 182 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.
Суддя К.М. Мохонько
дата підписання
30.04.10р.