Рішення від 30.04.2010 по справі 11/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" квітня 2010 р.Справа № 11/82

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М. розглянув справу № 11/82 від 02.11.2009 року

за позовом: Міністерства промислової політики України, 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3,

до відповідача 1.: Державного підприємства “Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд”, 28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, проммайданчик,

до відповідача 2.: товариства з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія”, 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

та за позовом: першого заступника прокурора Кіровоградської області, 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Пермська, 4, в інтересах держави в особі:

1. Міністерства промислової політики України, 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3,

2. Фонду Державного майна Україна, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9

до відповідача 2.: товариства з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія”, 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товарна біржа “Регіональна універсальна біржа”, 49112, м. Дніпропетровськ, вул. 60 річчя Жовтня, 4

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури - Коваль О.М. прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення № 615;

від позивача - Фонд державного майна України - Бурковський І.В., довіреність № 599 від 26.11.09 головний спеціаліст-юрисконсульт;

від позивача - Міністерства промислової політики України - участі не брали;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - участі не брали;

від 3-ої особи - Похил М.С., довіреність № б/н від 01.12.2009 року;

До господарського суду 29.10.2009 року та 30.10.2009 року надійшли позовні заяви № 20/1-6-525 від 23.10.2009 року Міністерства промислової політики до Державного підприємства “Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та товариства з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія” про визнання недійсним договору купівлі-продажу та № 05/1-2262вих від 28.10.2009 року першого заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики та Фонду Державного майна Україна до Державного підприємства “Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та товариства з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія” за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товарної біржі “Регіональна універсальна біржа” про визнання недійсним договору купівлі-продажу, з вимогою визнати недійсним договір купівлі продажу від 11.09.2009 року реєстраційний № 102, укладений між відповідачами.

Відповідачем 1. - ДП “Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та відповідачем 2. - товариством з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія” подано відзиви на зазначені позови.

До господарського суду 23.04.2010 року та 26.04.2010 року Мінпромполітики України та боржником, за підписом в.о. генерального директора Пятакова М.І., подані клопотання про розгляд даної справи за відсутності повноважних представників сторін.

До господарського суду 30.04.2010 року відповідачем 2. подано клопотання № б/н від 29.04.2010 року про розгляд справи з відсутності повноважного представника відповідача 2.

В судовому засіданні 27.04.2009 року оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 30.04.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2009 року в м. Кривий Ріг товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” зареєстровано в журналі реєстрації контрактів біржі договір купівлі-продажу майна за реєстраційним номером 102 укладений між державним підприємством “Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та товариством з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія” на зальну суму коштів 23272106, 88 грн.

Міністерство промислової політики відповідно до Закону України “Про управління об'єктами державної власності” здійснює функції з управління об'єктами державної власності.

Підприємство відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №453 входить до сфери управління Міністерства промислової політики України.

Майно підприємства закріплене за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майно, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області у справі № 05-01/184/6-12а/10 від 25.04.2008 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів передбаченого ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон).

Зазначаємо, що Товариство не є конкурсним кредитором, а відноситься до поточних кредиторів по відношенню до Підприємства.

Відповідно до Закону ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2009р. по справі № 05-01/184/6-12а/10 Барановського Олександра Миколайовича призначено керуючим санацією державного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд”.

Законодавством передбачено, що план санації погоджується комітетом кредиторів, органом управління та затверджується судом. Станом на 11.09.2009 року план санації до Міністерства не надходив та судом не затверджувався.

Відповідно до абз. 6 ч. 5 ст. 18 Закону керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.

Частиною 2 ст. 20 Закону визначено, що продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Такими особливостями являються розпорядження майном боржника у процесі санації керуючим санацією, продаж майна боржника відповідно до затвердженого судом плану санації, спрямування отриманих від продажу майна коштів на погашення заборгованості перед кредиторами.

Керуючий санацією самостійно без дотримання положень Закону уклав договір купівлі-продажу державного майна Підприємства на загальну суму 23 272 106, 88 чим завдав майнової шкоди Державі.

За змістом ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 28.04.1978 року за № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (п. 2), в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Також згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про визнання правочинів недійсними”, визнання правочину недійсним можливе і в інших випадках ущемленням правочином особистих або майнових прав суб'єктів цивільного права, навіть якщо для них не встановлені окремі правила визнання правочинів недійсними.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України ст.ст. 2, 12, 22, 54, 55, 56,57 ГПК України позивач - Міністерство промислової політики України просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.09.2009 року, укладений між державним підприємством “Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та товариством з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія”, судові витрат покласти на відповідача 2.

Перший заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики та Фонду державного майна України зазначає, що перевіркою, проведеною прокуратурою Кіровоградської області, щодо збереження та використання державного майна Державного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” (надалі - ДП “Дирекція “КГЗКОР”) виявлено факт його незаконного відчуження.

Встановлено, що ДП “Дирекція “КГЗКОР” є юридичною особою, засноване на державній формі власності та підпорядковане Міністерству промислової політики України.

Зазначений об'єкт будується з залученням підрядних організацій інших країн (Румунія, Республіка Болгарія, Словацька Республіка, Федеративна Республіка Німеччина) відповідно до укладених міжнародних угод, за якими Україна нині не має узгодженої позиції щодо подальшого розпорядження майном цього підприємства.

Указом Президента України від 02.10.07 №941/2007 “Питання Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” з метою реалізації державної політики щодо поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів як одного з напрямів державної політики з питань національної безпеки України, недопущення неналежного виконання зобов'язань України за міжнародними договорами зобов'язано Фонд державного майна України зупинити будь-які дії щодо належного державі майна цього підприємства.

Відповідно до п.4.2 Статуту, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України №469 від 12.12.05, зі змінами, затвердженими наказом Міністерства промислової політики України №130 від 17.02.09, майно ДП “Дирекція “КГЗКОР” є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, ДП “Дирекція “КГЗКОР” володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за Дирекцією, здійснюється у порядку, що встановлений чинним законодавством (п.4.4 Статуту).

З 1998 року ДП “Дирекція “КГЗКОР” перебуває у процедурі банкрутства.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.06.09 у справі №05-01/184/6-12а/10 про банкрутство ДП “Дирекція “КГЗКОР” за клопотанням комітету кредиторів введено процедуру санації боржника ДП “Дирекція “КГЗКОР” на строк до 16.06.10, призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Барановського О.М. Останнього зобов'язано з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України в строк до 16.10.09 подати господарському суду на затвердження попередньо погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном, схвалений комітетом кредиторів, план санації боржника, що має відповідати вимогам ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та протокол засідання комітету кредиторів, на якому розглядався план санації.

Керуючим санацією ДП “Дирекція “КГЗКОР” Барановським О.М. 19.06.09 видано наказ №1-14/66 “Про виконання обов'язків”, на підставі якого директора ДП “Дирекція “КГЗКОР” Колісника М.Д. відсторонено від посади, а Барановський О.М. приступив до виконання обов'язків з управління підприємством.

Відповідно до наказу керуючого санацією Барановського О.М. від 30.06.09 №18/54-аг проведено інвентаризацію майна ДП “Дирекція “КГЗКОР”, проте, згідно з поясненнями головного бухгалтера ДП “Дирекція “КГЗКОР”, оцінка майна не проводилася.

Наказом директора Державного департаменту з питань банкрутства Хорунжого Ю.А. від 08.09.09 анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, видану 26.04.05 Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України Барановському О.М. Зазначений наказ набрав чинності через 10 днів з дня його підписання.

Між тим, на біржових торгах, проведених 11.09.09 у м. Кривому Розі товарною біржею “Регіональна універсальна біржа”, між ДП “Дирекція “КГЗКОР” (продавцем) в особі керуючого санацією Барановського О.М. та ТОВ “Екс Енергія” (покупцем) укладено договір купівлі-продажу майна ДП “Дирекція “КГЗКОР”, розміщеного за адресою: 28500, Кіровоградська область, волинський район, м. Долинська, проммайданчик, на загальну суму 23 272 106, 88 грн.

За умовами вказаного договору продавець продає, а покупець купує згідно протоколу проведення біржових торгів, зареєстрованого на товарній біржі “Регіональна універсальна біржа” 11.09.09 під № 103, наступне майно:

- екран чаші хвостовища магнітного збагачення площею першої черги 196 га;

- гребля отвержка № 5 довжиною за віссю 467 м.;

- гребля отвержка № 6 довжиною 516 м.;

- правобережна дамба довжиною 222 м., об'ємом 21380 м. куб.;

- гребля отвержка № 2 з рекультивацією довжиною 267 м., об'ємом 106 тис. м. куб.;

- гребля отвержка № 3 довжиною 677,6 м., об'ємом 377 тис. м. куб.;

- екран чаші аварійної ємкості площею 41,5 га;

- підстанція ГПП-8, в тому числі відкрите розподільне устройство ВРУ, закрите КРУ зовнішніх мереж та благоустрій;

- будинок головної підстанції - 6;

- будинок насосної станції III-го підйому першочергового водоводу річкової води, одноповерховий, довжиною 54,0 м, шириною 12,0 м, висотою 10,0 м, площею забудови 55,0 кв.м.;

- сходова площадка насосної станції III-го водопідйому, висотою 2200 мм, шириною 2000 мм;

- сходова площадка насосної станції III- го водопідйому, висотою 2200 мм, шириною 2000 мм;

- сходова площадка насосної станції III-го водопідйому, висотою 2200 мм, шириною 2000 мм;

- огорожа насосної станції III-го підйому, довжиною 465 м, висотою 2,5 м.

- Обладнання будинку насосної станції ІІІ-го підйому першочергового водоводу річкової води:

- сварка АДБ - 3122 - 1 одиниця;

- трансформатор ТМ - 71-160 КВА III-го водопідйому - 1 одиниця;

- вимикач ИЗ-35-640 III-го водопідйому - 1 одиниця;

- вимикач ИЗ-35-640 ІІІ-го водопідйому- 1 одиниця;

- роз'єднувач РНДЗ-35/1000 ІІІ-го водопідйому - 1 одиниця;

- розподільче устройство КМ-10 ІІІ-го водопідйому - 1 одиниця;

- устройство КК-10 ІІІ-го водопідйому - 1 одиниця;

- трансформатор ТМ-100/10 - 1 одиниця;

- трансформатор ТМ 2500КВ ІІІ-го водопідйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНДМ-235 ІІІ-го водопідйому- 1 одиниця;

- роз'єднувач РНДМ-236 ІІІ-го водопідйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНДМ-237 ІІІ-го водопідйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНДМ-238 ІІІ-го водопідйому - 1 одиниця;

- щит ШСУ-ЗУ/П - 1 одиниця;

- щит ШСУ-ЗУ/П - 1 одиниця.

- Будинок насосної станції ІІ-го підйому першочергового водоводу річкової води - 530 мм, одноповерховий, довжиною 54,0 м, шириною 12,0 м, висотою 10,0 м, площею забудови 55,0 кв.м.;

- сходова площадка насосної станції ІІ-го водопідйому, висотою 2000 мм, шириною 2000мм.;

- огорожа насосної станції ІІ-го підйому, довжиною 465м, висотою 2,5 м.

- Обладнання будинку насосної станції ІІ-го підйому першочергового водоводу річкової води-350 мм:

- насос 200Д-90 - 1 одиниця;

- кран мостовий - 1 одиниця;

- насос Д-200-95 - 1 одиниця;

- засувка 30 С 507 НД - 1 одиниця;

- зварювальний трансформатор ТДМ-401С- 1 одиниця;

- роз'єднувач РНД-3 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНД-4 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНД-5 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНД-6 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- трансформатор ТМ-100/10 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- установка КК-10 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- устройство живлення УКП-66 п/с “Стройиндустрия”- 1 одиниця;

- шафа ШУ-5106 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНДЗ-13 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНДЗ-14 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- трансформатор ТМ-2500 КВА ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- роз'єднувач РНДЗ 35/1000 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- ячейка КРУ ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- ячейка КРУ ІІ-го підйому - 1 одиниця ;

- ячейка КРУ ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- вимикач ИЗ -35-630 ІІ-го підйому - 1 одиниця;

- вимикач ИЗ -35-630 ІІ-го підйому - 1 одиниця.

Відповідно до п. 3 договору кошти у сумі 176 303, 84 грн. сплачені покупцем до проведення прилюдних торгів, а решту суми у розмірі 23 095 803, 04 грн. покупець зобов'язується доплатити протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. Вказаний договір зареєстрований на товарній біржі “Регіональна універсальна біржа” 11.09.09 за № 102.

Арбітражним керуючим Барановським О.М. від імені ДП “Дирекція “ КГЗКОР” видані ТОВ “Екс-Енергія” податкові накладні №58/1 від 23.09.09 на суму 23 095 803 грн., № 62/1 від 25.09.09 на суму 176 303, 84 грн.

Після укладення вищевказаного договору купівлі-продажу Барановським О.М. направлено до ДП “Дирекція “КГЗКОР” наказ від 19.10.09 №14/155 про необхідність відображення в бухгалтерському та податковому обліку документів, які характеризують факт реалізації майна підприємства ТОВ “Екс Енергія” (договір купівлі-продажу №102 від 11.09.09, податкові накладні від 23.09.09, 25.09.09).

На момент перевірки майно, що виступало предметом зазначеного договору купівлі-продажу, перебуває на балансі ДП “Дирекція “КГЗКОР”.

Вбачається, що відчуження майна за спірним договором купівлі-продажу від 11.09.09 здійснене з порушенням вимог закону щодо порядку реалізації майна боржника - державного підприємства в процедурі санації.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути, у т.ч. продаж частини майна боржника, яка проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. План санації розглядається комітетом кредиторів, який може прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду або відхилити план санації.

При цьому керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном.

Відповідно до листа Міністра промислової політики України Новицького В.С. №13/1-6-4157 від 08.10.09 план санації ДП “Дирекція “КГЗКОР” на погодження до Міністерства промислової політики України не надходив та судом не затверджувався. Також за інформацією господарського суду Кіровоградської області станом на 16.10.09 план санації ДП “Дирекція “КГЗКОР” на адресу суду не надходив та в установленому порядку не затверджувався.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” продаж частини майна боржника на відкритих торгах здійснюється лише згідно з умовами плану санації. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. При цьому продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25% (під примусовою реалізацією майна слід розуміти відчуження об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємствами, продажу майна в процесі провадження справ про банкрутство).

Воднораз відповідно до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.07 №803 “Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності” продаж нерухомого майна здійснюється на аукціоні. У разі коли зазначене майно не продано на аукціоні, воно може бути продано через біржі за погодженням із суб'єктом управління та/або Фондом державного майна.

Крім того, п.19 постанови передбачає підготовку до проведення аукціону, у т.ч. укладання договору з організатором аукціону - тобто юридичною особою, яка уклала договір про продаж майна, що перебуває в державній власності, з Фондом державного майна. При цьому, п.21 цієї постанови інформація про майно, що підлягає продажу на аукціоні, публікується не пізніше, ніж за 15 робочих днів до дати проведення аукціону у друкованих засобах масової інформації. Інформація про майно державної форми власності публікується виключно у загальнодержавних друкованих засобах масової інформації.

Вказані вимоги закону при укладенні спірного договору купівлі-продажу не дотримані.

Статтею 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Приписами частини 3 цієї норми передбачено, що у тому разі, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З зазначеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України. За приписами цієї норми судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Матеріали позовної заяви свідчать, що спірний договір купівлі-продажу від 11.09.09 укладений всупереч вимогам ст. ст. 18, 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, пунктів 13, 19, 21 постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.07 “Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності”, Указу Президента України від 02.10.07 “Питання Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд”, а саме, незважаючи на запроваджений зазначеними нормами права мораторій на реалізацію державного майна, без погодження плану санації органом управління державним майном - Міністерством промислової політики України, без затвердження господарським судом плану санації та без проведення оцінки майна ДП “Дирекція “КГЗКОР”, без проведення аукціону, який мав передувати біржовим торгам, без попередньої публікації інформації про продаж цього майна у загальнодержавних друкованих засобах масової інформації.

Укладення спірного договору призвело до порушення майнових та економічних інтересів держави, що є підставою для прокурорського реагування в порядку представництва інтересів держави у суді.

Статтею 36-1 Закону України “Про прокуратуру” визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Незаконне відчуження державного майна “Дирекція КГЗКОР” призвело до неможливості ведення його основної діяльності, відновлення його платоспроможності, стає на заваді реалізації державної політики щодо поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів як одного з напрямів державної політики з питань національної безпеки України, недопущення неналежного виконання зобов'язань України за міжнародними договорами, а тому є підставою для представництва у суді інтересів держави в особі Міністерства промислової політики України та Фонду державного майна України.

Відповідно до п.27.3 рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.07 №04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” у вирішенні питання щодо визначення територіальної підсудності справ зі спорів про визнання договорів недійсними за позовами осіб, які не є сторонами у цих договорах (прокурорів, органів державної податкової служби тощо), коли відповідачами зазначено обидві сторони того чи іншого договору, слід виходити з того, що територіальна підсудність має визначатися згідно з частиною третьою статті 15 ГПК, а тому розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 121 Конституції України, ст. ст. 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст. ст. 2, 29, 53, 54-57 ГПК України просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.09.2009 року, укладений між державним підприємством “Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та товариством з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія” на підставі протоколу проведення біржових торгів № 103 від 11.09.2009 року, зареєстрований товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” 11.09.2009 року за № 102.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Частина 2 ст. 58 ГПК України надає право суду об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах.

Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:

а) позовні вимоги мають бути однорідними;

б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно:

а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);

б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Суд вправі об'єднати в одне провадження позовні вимоги незалежно від згоди позивача. Таке об'єднання можливе як під час прийняття позовних заяв до розгляду й порушення провадження у справі, так і під час судового розгляду. Сторони у справі не позбавлені права подати до господарського суду клопотання про об'єднання позовів в одне провадження.

Скориставшись зазначеним правом, ухвалою від 02.11.2009 року суддя господарського суду прийняв позовні заяви до розгляду, об'єднав позовні заяви і порушив провадження у справі № 11/82.

У відзивах на позови № 02-18/2136 від 16.11.2009 року та № 02-18/2140 відповідач 1. зазначив, що Державне підприємство “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд”, розглянула позовні вимоги, які комбінат визнає та вважає за необхідне пояснити наступне.

Згідно зі Статутом, затвердженим наказом Міністерства промислової політики України №469 від 12.12.2005, зі змінами, затвердженими наказом Міністерства промислової політики України № 130 від 17.02.2009, державне підприємство “Дирекція КГЗКОР” засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству промислової політики України.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Статуту, майно ДП “Дирекція КГЗКОР” є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, ДП “Дирекція КГЗКОР” володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за дирекцією, здійснюється у порядку, що встановлений чинним законодавством (п. 44 ст. 4 Статуту).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2009 у справі № 05-01/184/6-12а/10 про банкрутство ДП «Дирекція КГЗКОР» введено процедуру санації боржника ДП “Дирекція КГЗКОР” на строк до 16.06.2010, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Барановського О.М. Керуючого санацією Барановського О.М. зобов'язано з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України в строк до 16.10.2009 подати господарському суду на затвердження попередньо погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном, схвалений комітетом кредиторів, план санації боржника, що має відповідати вимогам ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та протокол засідання комітету кредиторів, на якому розглядався план санації.

Керуючий санацією Барановський О.М. 16.06.2009 видав наказ № 1-14/66, відповідно до якого генерального директора ДП “Дирекція КГЗКОР” Колісника М.Д. відсторонено від посади, а Барановський О.М. приступив до виконання обов'язків з управління підприємством. Крім того, керуючий санацією Барановський О.М. зазначеним наказом зобов'язав органи управління ДП “Дирекція КГЗКОР” передати керуючому санацією печатки, штампи підприємства, правоустановчі документи, матеріальні та інші цінності ДП “Дирекція КГЗКОР”.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути, в тому числі, продаж частини майна боржника, який проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. План санації розглядається комітетом кредиторів, який може прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати його на затвердження господарському суду або відхилити план санації.

При цьому керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, в даному випадку з Міністерством промислової політики України.

Проте план санації ДП “Дирекція КГЗКОР” на погодження до Міністерства промислової політики України не надходив та судом не затверджувався.

Керуючий санацією самостійно без дотримання положень зазначеного Закону уклав договір купівлі-продажу державного майна ДП “Дирекція КГЗКОР” на загальну суму 23 272 106,88 грн. Вказаний договір зареєстрований на товарній біржі “Регіональна універсальна біржа” 11.09.2009 за № 102. Однак, зазначений договір на підприємство не надходив та не зареєстрований.

Оскільки управління підприємством здійснював виключно керуючий санацією, Державне підприємство “Дирекція КГЗКОР” не мало ні повноважень, ні можливості здійснювати контроль за діяльністю керуючого санацією та не могло знати щодо укладання оспорюваного договору, а тому підприємство не могло завадити його укладанню.

Крім того, Державне підприємство “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” зазначає, що не в змозі надати господарському суду для огляду оригінал договору №102 від 11.09.2009 та документальні докази отримання коштів за спірним договором, оскільки оригінали таких документів відсутні на комбінаті.

До господарського суду 01.12.2009 року надійшло пояснення № 10-25-17215 від 26.11.2009 року Фонду державного майна України відповідно до якого Фонд державного майна, розглянувши позовну заяву першого заступника прокурора Кіровоградської області, підтримує її в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви ДП “ДКГЗКОР” з 1998 року перебуває у процедурі банкрутства. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2009 по справі № 05-01/184/6-12а/10 про банкрутство ДП “ДКГЗКОР” за клопотанням комітету кредиторів введено процедуру санації боржника на строк до 16.06.2010.

Відповідно до підпункту є) пункту першого частини першої статті 7 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” Фонд державного майна забезпечує розроблення умов реструктуризації та санації підприємств, що перебувають у його управлінні, та їх погодження щодо господарських організацій, у статутних фондах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Зазначаємо, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.

Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку (абзаци 5-7 частини п'ятої статті 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Отже, відчуження майна боржника повинно здійснюватись відповідно до плану санації боржника, затвердженого господарським судом. Треба зазначити, що на момент продажу спірного майна, проект плану санації ДП “ДКГЗКОР” для розгляду та погодження до Фонду державного майна не надходив.

Виходячи з вищевикладеного, Фонд державного майна вважає, що спірний договір купівлі-продажу 11.09.2009 укладено з порушенням норм чинного законодавства. Також зазначаємо, що будь-який правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Про це, зокрема, йдеться в частині першій статті 207 Господарського кодексу України. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з вищевикладеного, Фонд державного майна повністю підтримує позовні вимоги першого заступника прокурора Кіровоградської області та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

У відзиві на позови відповідач 2. просить господарський суд в задоволенні позовних вимог прокурора та позивачів відмовити з уґрунтовуванням такої позиції. (т. 2 а.с. 21-26)

В надано до господарського суду 13.04.2010 року поясненні по суті справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зазначила, що відкриті торги з купівлі-продажу спірного майна боржника, що відбулися 11.09.2009 року були, проведені з дотриманням принципу конкурсності та вимог Закону України “Про товарну біржу”. Третя особа підтримує правову позицію відповідача 2., визначені у відзиві останнього, та просить відмовити в задоволенні позовних заяв. (т. 2 а.с. 19-20)

Відповідачем 2. 27.04.2010 року надано господарському суду акт приймання - передачі від 25.09.2009 року до договору купівлі-продажу, укладеного на Товарній біржі “Регіональна універсальна біржа” зареєстрованого за № 102 та рецензія Звіту про незалежну експертну оцінку обладнання відповідача 1.

За довідкою боржника, за підписом в. о. генерального директора Пятакова М.І. та в.о. головного бухгалтера Котенко В.А., по договору купівлі-продажу № 102 від11.09.2009 року, укладеного між ДП “Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та ТОВ “Екс Енергія” загальна сума складає 23 272 106, 88 грн. Згідно платіжного доручення № 11 від 23.09.2009 року на розрахунковий рахунок АКІБ “УкрСиббанк” надійшли кошти в сумі 23 095 803, 04 грн. Решта коштів в сумі 176 303, 84 грн. були перераховані покупцем до проведення прилюдних торгів на розрахунковий рахунок Товарної біржі “Регіональна універсальна біржа” відповідно до умов договору № 102 від 11.09.2009 року за надання послуг з проведення торгів.

Дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши факти та відповідні їм правовідносини, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора та позивачів задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди. (ч. 5 ст. 17 Закону)

Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації. (ч. 9 ст. 17 Закону)

З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду. Продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Початкова вартість майна боржника, що виставляється на торги, визначається відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", інших нормативно-правових актів. (ч. 1-3 ст. 20 Закону)

Таким чином, посилання прокурора та позивачів на ту обставини, що спірний договір укладений всупереч вимогам ст. ст. 18, 20 Закону, тобто без погодження плану санації органом управління державним майном та без затвердження плану санації господарським судом є необґрунтованим, оскільки ч. 5 ст. 17 Закону визначає, що керуючий санацією має право розпоряджатися майном боржника з врахуванням обмежень, передбачених даним Законом та укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди. Стаття 18 Закону передбачає обов'язок керуючого санацією попередньо погоджувати лише план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства - боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, але ніяк не укладання угод щодо розпорядження майном боржника до затвердження господарським судом плану санації.

Тобто обмеження щодо розпорядження майном боржника визначається саме Законом, при цьому Закон не містить жодних обмежень щодо продажу майна боржника без погодженого та затвердженого плану санації.

Посилання прокурора та позивачів на порушення Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” та Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року № 803, є безпідставними виходячи з наступного.

Стаття 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами; продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

Тобто вказаний Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” застосовується в процесі провадження у справі про банкрутство лише при продажі майна в ліквідаційній процедурі.

Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року № 803, відповідно до п. 3, поширюється на відчуження майна, що передано казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об'єднанням), установам та організаціям; майна, переданого Національній та галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування (далі - суб'єкти господарювання).

При цьому дія порядку не поширюється на відчуження майна, порядок відчуження якого визначається окремими законами.

Оскільки норми Закону є спеціальними і саме ці норми регулюють умови та порядок відчуження майна підприємства боржника під час провадження у справі про банкрутство, то у даному випадку слід керуватися саме вказаним Законом.

Щодо посилань прокурора та позивачів на Указ Президента України від 02.10.2007 року № 941/2007. То сфера дії даного указу стосується чітко визначеного кола осіб, а саме Фонду Державного майна України.

Є необґрунтованим посилання прокурора на Наказ директора Державного департаменту з питань банкрутства від 08.09.2009 року № 111 “Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражному керуючому Барановському О.М.”, враховуючи наступне:

Відповідно до п. 3 вказаного наказу він набирає чинності через десять днів з дня його підписання.

Договір купівлі-продажу укладений між Державним підприємством “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та товариством з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія” 11.09.2009 року, тобто до набрання чинності вказаним Наказом.

Окрім того, відповідно до п. 7.1. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 22/35 від 13.02.2002 року, якщо арбітражний керуючий протягом десяти днів з дня прийняття рішення про анулювання ліцензії подає скаргу до експертно-апеляційної ради, то дія даного рішення Державного департаменту з питань банкрутства зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Відповідно до наданих суду відповідачем 2. документів, Наказ державного Департаменту з питань банкрутства № 111 від 08.09.2009 року було направлено на адресу Барановського О.М. 10.09.2009 року, про що свідчить штемпель на конверті. Отримано вказаний наказ Барановським О.М. 15.09.2009 року. 17.09.2009 року вказаною особою подано голові експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємства Кужель О.В. скаргу на рішення - Наказ державного департаменту з питань банкрутства № 111 від 08.09.2009 року “Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражному керуючому Барановському О.М.”, ліцензія № 216973 від 26.04.2005 року, про що свідчать надані суду фіскальний чек та опис вкладення до цінного листа.

Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.09.2009 року, зареєстрованого на товарній біржі “Регіональна універсальна біржа” за № 102, дія наказу Державного департаменту з питань банкрутства № 111 від 08.09.2009 року “Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражному керуючому Барановському О.М.” була зупинена.

Окрім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року по справі № 2-а-41704/09/2070 за адміністративним позовом арбітражного керуючого Барановського О.М. до Запорізького обласного відділу з питань банкрутства, державного департаменту з питань банкрутства, скасовано наказ державного департаменту з питань банкрутства № 111 від 08.09.2009 року “Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражному керуючому Барановському О.М.”.

Твердження позивачів про відсутність оцінки майна за спірним договором та рецензування звіту про оцінку майна, спростовується наданими до господарського суду доказами, посилання на які зазначено раніше.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, договір купівлі-продажу від 11.09.2009 року, укладений між Державним підприємством “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд” та товариством з обмеженою відповідальністю “Екс Енергія” на підставі протоколу проведення біржових торгів № 103 від 11.09.2009 року, зареєстрованого товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” 11.09.2009 року за № 102, укладений у відповідності з чинним законодавством України, тому господарський суд прийшов до висновку, що підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні.

Судові витрати у справі на державне мито та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора та позивачів, які відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 звільнені від сплати державного мита.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Копію рішення направити прокурору Кіровоградської області, сторонам, третій особі, керуючому санацією, арбітражному керуючому Барановському О.М.

Суддя Н.М. Коваленко

Дата підписання рішення: 30.04.2010 року

Попередній документ

9422105

Наступний документ

9422107

Інформація про рішення:

№ рішення:	9422106
№ справи:	11/82
Дата рішення:	30.04.2010
Дата публікації:	20.05.2010
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Кіровоградської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж; Інший спір про купівлю - продаж

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (28.01.2000)
Дата надходження:	24.01.2000
Предмет позову:	зобов'язання надання висновку

Учасники справи:

суддя-доповідач:

НОВІКОВ М М (ПЕРЕВЕДЕНИЙ)

відповідач (боржник):

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Києва

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сільськогосподарська компанія"