Справа № 361/600/20 Головуючий в суді І інстанції Радзівіл А.Г.
Провадження № 22ц-824/2269/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
16 січня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Поливач Л.Д.,-
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Броварського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2020 року представник АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви від 10 листопада 2011 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 31 жовтня 2019 року він має заборгованість, тому банк просить стягнути з відповідача на свою користь кредитний борг у розмірі 140 072 грн. 61 коп., з яких: 4 972 грн. 78 коп. - заборгованість за кредитом, 135099 грн. 83 коп. - заборгованість за відсотками за період з 10 листопада 2011 року по 30 жовтня 2017 року.
Заочним рішенням Броварського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 4 972, 78 грн. заборгованості за кредитним договором та 2102, 00 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням, представник АТКБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що місцевим судом не було враховано, що відповідач погодився із умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами, які викладені на сайті банку, підписавши анкету-заяву на отримання кредитних коштів та довідку про умови кредитування, в яких сторони узгодили розмір відсотків за користування кредитом, однак відповідач порушив умови кредитного договору, через що за ним рахується заборгованість, розмір якої підтверджено належними доказами та відповідачем спростовано не було, через що вважає висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків необґрунтованим.
Відповідач повідомлявся належним чином про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву не скористався.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, підписавши анкету-заяву, користувався кредитними коштами, проте не виконав своїх зобов'язань щодо повернення цих коштів у належні строки, заборгованість не погасив, однак, в свою чергу і позивач не надав доказів щодо узгодження між сторонами відсоткової ставки за користування кредитом, а надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, тому суд вважав необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь банку лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4972, 78 грн.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви № б/н від 10 листопада 2011 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому вказаним договором.
Проте, позивач вважає, що відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 626 824, 78 грн., однак просив суд стягнути лише 140 072, 61 грн. заборгованості, з яких: 4972, 78 грн. - тіло кредиту, 135 099, 83 грн. - відсотків за користування кредитом.
З матеріалів справи також вбачається, що разом з анкетою-заявою відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.9).
Так, згідно з цією довідкою базова ставка за користування кредитом становить 2,5 % у місяць (30 % річних).
Тобто при отриманні кредитної карти відповідач погодився із встановленими банком умовами кредитування, підписавши вказану довідку.
Разом з тим, з наданих позивачем фотокопій витягу з Умов і Правил надання банківських послуг вбачається, що вони не містять підпису відповідача.
З виписки за картковим рахунком та довідок АТКБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідач отримав дві банківських картки у АТ КБ «ПриватБанк», і відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснював платежі, а також поповнював карту (а.с.74-82).
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Колегія суддів вважає, що доводи АТКБ «ПриватБанк» про застосування до спірних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України щодо договору приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для кредитора.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в банку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів вважає, що оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, ідентифікувався у банку, підписав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Універсальна», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5 % у місяць), розмір щомісячних платежів від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, та інші умови, і 10 листопада 2011 року йому було відкрито карткові рахунки та видано кредитні картки, якими відповідач користувався.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, неповною мірою дослідив обставини справи та не перевірив їх доказами, оскільки відповідачем було надано згоду на укладення кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, а також підписано довідку про умови кредитування за карткою «Універсальна», відповідно до якої сторони узгодили відсоткову ставку за користування кредитом, і відповідач у подальшому допустив кредитну заборгованість, яку не погасив, що підтверджено належними і допустимими доказами, через що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за відсотками за користування кредитом з підстав відсутності узгодження таких умов між сторонами договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана ) та порядок їх сплатити за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 09 січня 2009 року, положення ЦК України доповнено статтею 1056-1, частиною 2 якої передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Наведена редакція ст. 1056-1 ЦК України була чинною до 16 жовтня 2011 року.
З аналізу зазначених норм можна дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору передбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2355цс15.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не повною мірою погоджується з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, оскільки з нього вбачається одностороння зміна відсоткової ставки річних замість встановлених 30 % річних, що є порушенням умов договору та вимог закону.
Виходячи з наведеного, а також досягнутих сторонами істотних умов при укладенні договору, з урахуванням фактично використаних позивачем кредитних коштів, кількості днів користування коштами та відсоткової ставки 30%, а також, враховуючи, що банк нараховує відсотки за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів на рік, відсотки за користування кредитом розраховуються за формулою: 4972 грн. 78 коп. (заборгованість за кредитом) / 360 днів х 2186 дні (фактична кількість днів користування кредитними коштами до 30 жовтня 2017 року) х 30 % (відсоткова ставка визначена сторонами при укладенні договору ) = 9058 грн. 74 коп. відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь банку.
Рішення суду у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4972, 78 грн. сторонами не оскаржено, а тому, в цій частині, відповідно до ст. 367 ЦПК України не є предметом перегляду суду, апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неповним дотриманням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 259, 369, 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Броварського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредиту - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ - 14360570) 9058 грн. 74 коп. - відсотків за користування кредитом, а у задоволенні іншої частини цих позовних вимог - відмовити.
В іншій не оскаржуваній частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ - 14360570) 211 грн. 25 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: