Справа №761/2071/20
Провадження № 33/824/530/2021 Суддя 1 інстанції - Трубніков А.В.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
11 січня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 11.01.2020 року о 14 год. 55 хв. в м. Києві по бул. Т.Шевченка, 19, керував автомобілем «Шкода», д/н НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку у лікаря-нарколога відмовився у присутності двох свідків.
Таким чином в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року по справі № 761/2071/20 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За доводами апелянта, постанова суду не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, а тому постанова суду, є незаконною та необґрунтованою.
Також апелянт зазначає, що в тексті постанови не видно, щоб судом досліджувались та враховувались матеріали, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували місце роботи, професію, характеристику, сімейний стан, постанова є необґрунтованою і формальною
Щодо належного повідомлення ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції стверджує, що про розгляд справи його було повідомлено належним чином, однак він не з'являвся з різних підстав. Апелянт вказує, що даний висновок суду першої інстанції є необґрунтованим та не відповідає документам, які знаходяться в матеріалах справи.
Апелянт зазначає, що не приймав участі при розгляді справи № 761/2071/20 в Шевченківському районному суді м. Києва, оскільки перебував на лікуванні (гострий тромбофлебіт вен нижніх кінцівок), на підтвердження своєї відсутності до суду було надано письмові докази, в яких відображено його стан хвороби, та неможливість фізично прибути до приміщення Шевченківського районного суду міста Києва. Проте, всупереч даним про поважність причин його неявки, судом першої інстанції було розглянуто справу № 761/2071/20 без присутності ОСОБА_3 , чим його було позбавлено принципу змагальності сторін та свободи в наданні суду своїх доказів та доведеності перед судом їх переконливості.
Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення знайшла своє повне підтвердження згідно досліджених доказів по справі у їх сукупності, однак, на переконання апелянта, судом першої інстанції необ'єктивно проаналізовано протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 080906, а саме: відповідно до даного протоколу, а також відеозапису, як додатку до нього, який знаходиться в матеріалах справи від 11.01.2020 року о 15 годині 25 хвилин 28 секунд (на запису 1 хвилина і 09 секунд), він не рухався по бульвару Тараса Шевченко, 19, в м. Києві. Працівник поліції підійшов до запаркованого транспортного засобу. І своїми словами підтвердив, що він підійшов до транспортного засобу, який стоїть, а не перебуває в русі. Далі працівник поліції в черговий раз підтверджує, що автомобіль стоїть (відеозапис 1 хвилина 53 секунди). Далі працівник поліції перевищуючи свої службові повноваження намагається проникнути до транспортного засобу і тільки після зауваження свого співробітника зупиняється та не закінчує свій намір проникнути до транспортного засобу.
ОСОБА_3 зазначає, що від проходження огляду на місці на стан сп'яніння він відмовився, оскільки на той момент він не являвся водієм транспортного засобу, а перебував в своєму запаркованому транспортному засобі, і не зобов'язаний був, не будучи водієм, проходити огляд на стан сп'яніння.
Також апелянт стверджує, що процедура проведення огляду водія на стан сп'яніння працівниками поліції була порушена із самого початку, коли працівники поліції підійшли до запаркованого транспортного засобу. Однак суд першої інстанції, розглядаючи справу не дослідив відеозапис, який знаходиться в матеріалах справи та не надав йому належної оцінки.
Окрім цього ОСОБА_3 вказує на те, що пунктом 6 Розділу 2 Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Відповідно до п. 7 Розділу 2 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте ні в матеріалах справи, ні в протоколі серії ДПР 18 № 080906, ні на відеозапису, який долучений працівниками поліції не відображено інформації про те, що особі, яка перебуває біля свого транспортного засобу пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння на місці.
Апелянт вказує, що протокол серії ДПР 18 №080906 було складено 11 січня 2020 о 15 годині 05 хвилин, тоді як на відеозапису, який знаходиться в матеріалах справи, працівник поліції підійшов до автомобіля о 15 годині 24 хвилини. А з відеозапису вбачається те, що спілкування продовжується аж до 15 години 58 хвилин. З чого слідує висновок про те, що протокол серії ДПР 18 №080906 не відповідає фактичним обставинам події, яка відбулася 11 січня 2020 року в місті Києві на бульварі Тараса Шевченко, 19 і посилання суду першої інстанції на протокол серії ДПР 18 № 080906 як належний доказ свідчить про формальний, скорочений розгляд справи, що неприпустимо і має наслідок скасування даної постанови. Відтак, на переконання апелянта, докази, які знаходяться в матеріалах справи не доводять його вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим постанова від 09.04.2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Клока В.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, допитавши свідка ОСОБА_4 , інспектора патрульної поліції - ОСОБА_5 , дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №080906 від 11 січня 2020 року, відповідно до якого 11.01.2020 року о 14 год. 55 хв. в м. Києві по б-р. Т.Шевченка, 19, водій керував автомобілем «Шкода», д/н НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку у лікаря-нарколога відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимогу п. п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 11 січня 2020 року по б-ру. Т.Шевченка, 19 у м. Києві від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (а.с. 2);
- на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП 11 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 (а.с. 4), де також зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі;
- у постанові серії НК №552160 від 11.01.2020 року відповідно до якої 11.01.2020 року о 14 год. 55 хв. по б-р. Шевченка, 19 в м. Києві водій здійснив рух по тротуару не пов'язаний з виконанням робіт або обслуговуванням торгівельних та інших підприємств, чим порушив п.п. 11.13 ПДР,
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , який в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив «Зі змістом протоколу не згоден, авто залишаю за місцем складання протоколу, додаткові пояснення надам у суді».
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння - почервоніння обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виявлені працівниками поліції 11.01.2020 року у ОСОБА_1 в розумінні п. 4 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що 11.01.2020 р. він приїхав на бул. Т.Шевченка, 19 та сидів у припаркованому автомобілі, чекаючи свою дружину та бачив працівників поліції, які розмовляли з водієм таксі, якого зупинили. Закінчивши розмову з водієм таксі, працівники поліції підійшли до його припаркованого транспортного засобу, та повідомили, що авто на тротуарі припарковано з порушенням ПДР України. Він почав заперечувати таке порушення, в зв'язку з чим працівниками поліції було озвучене інше порушення ПДР України. Під час спілкування з поліцейськими, останні попросили надати посвідчення водія та документи на автомобіль, адже, вони вбачали у нього ознаки наркотичного сп'яніння. Він був дуже обуреним тим, що на момент підходу працівників поліції до транспортного засобу, він не був водієм, адже, транспортним засобом не керував та те, що за короткий проміжок часу працівники поліції вже вдруге пред'являють йому вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння, тому в присутності свідків, залучених працівниками поліції він повідомив, що не буде проходити будь-якого огляду.
Допитаний в суді апеляційної інстанції з підстав складання протоколу про адміністративне правопорушення інспектор патрульної поліції ОСОБА_5 , зазначив, що всіх обставин складання такого протоколу у зв'язку зі спином значного часу він не пам'ятає, однак, після ознайомлення зі складеним ним протоколом та доданими до нього додатками пояснив, що під час патрулювання у складі екіпажу, було помічено автомобіль, який рухався по тротуару заднім ходом та в подальшому з порушенням ПДР припаркувався на тротуарі. Першим до автомобіля порушника підійшов його колега та повідомив про порушення ПДР України. Водій почав заперечувати такі порушення, вказуючи, що автомобілем не керував. Підійшовши до водія особисто ним було зазначено ще одне порушення вимог ПДР. У зв'язку з допущеними порушеннями ПДР, а також наявністю у водія ознак наркотичного сп'яніння, водієві було запропоновано надати посвідчення водія та документи на автомобіль, на що останній повідомив, що посвідчення водія у нього вилучене. За допомогою бази «Армор» було встановлено, що на водія вже складався протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і посвідчення водія вилучалось. Інспектор поліції зазначив, що водій поводив себе не зовсім адекватно, спілкувався з ними на підвищених тонах. Під час спілкування з водієм, йому було роз'яснено, що необхідно пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, але він не погоджувався це робити, посилаючись на те, що недавно він вже це робив. Потім було зупинено двох свідків, і в присутності них ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, проте він в черговий раз відмовився від проходження будь-якого огляду, у зв'язку з чим на водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП. З приводу того, чому у поясненнях свідків міститься посилання на те, що водій відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Драгер», інспектор поліції пояснив, що для відібрання пояснень свідків вони використовують заздалегідь надруковані бланки, в яких зазначено два види проходження огляду. Відтак, оскільки у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп?яніння, йому пропонувалося пройти огляд тільки у медичному закладі, і помилково не закреслили проходження огляду на приладі «Драгер».
Забезпечити явку іншого працівника поліції ОСОБА_7 не виявилось можливим, оскільки, згідно листа заступника начальника УПП у м. Києві ДПП Євдокимова Д.А. від 22.12.2020 року №45673/41/11/6/02-2020, відповідно до обліку відділу кадрового забезпечення патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , наказом ДПП №170 о/с від 28.02.2020 року з 04.03.2020 року переведений до ГУ НП у м. Києві.
Разом з тим, надані інспектором поліції Дубчак І.М. пояснення повністю узгоджуються з відеозаписом із нагрудних камер (відеореєстраторів) та спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу того, що він не керував автомобілем, файл 20200111205526002658.MP4 розпочинається з того, що до автомобіля ОСОБА_1 , який рухається заднім ходом підходить працівник поліції. Після зупинки, працівник поліції, пояснив водієві, який знаходяться в салоні автомобіля, що останній порушив правила ПДР, оскільки неправильно припаркувався на тротуарі, а, другий працівник поліції підійшовши до авто, уточнив, що водій рухався заднім ходом та зупинився на тротуарі, що є порушенням ПДР. Водієві запропонували надати посвідчення водія та документи на автомобіль, проте водій заперечуючи порушення ним ПДР, зазначив «Вы одного поймали, я отъезжаю, вы подошли. Что я нарушил?». Почувши заперечення щодо порушення ПДР з боку водія, старший за віком поліцейський називає ще одне порушення ПДР, а саме закритий решіткою державний номерний знак. По переданому працівникам поліції паспорту та тимчасовому талону за допомогою бази «Армор» було встановлено, що на водія вже складався протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час спілкування з водієм, інспектор поліції повідомив водієві, що вбачає у нього ознаки наркотичного сп?яніння, та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння у лікаря-нарколога, проте водій в категоричній формі відмовився від проходження такого огляду, посилаючись на те, що декілька днів тому, його туди вже возили.
На відеофайлі 20200111205628002670.MP4 інспектор поліції пояснює свідкам, що під час патрулювання ними було помічено автомобіль, який рухався заднім ходом по тротуару та в подальшому припаркувався з порушенням ПДР України і під час спілкування з водієм, у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та назвав які саме ознаки. При цьому водій, будь-яких зауважень з приводу названих працівниками поліції ознак не зазначав. В присутності двох свідків працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, проте водій відмовився під проходження огляду.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність того, що ОСОБА_1 керував автомобілем заднім ходом, а потім припаркувався на тротуарі.
Незначна розбіжність в часі, що зафіксовано на відеозаписі, з часом, вказаним в протоколі про адміністративне правопорушення на що звертає увагу в апеляційній скарзі апелянт не тягне за собою визнання таких доказів недопустимим, адже, самого факту подій та хронології таких подій не заперечував ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду.
Допитаний під час апеляційного розгляду за клопотанням захисника свідок ОСОБА_4 зазначив, що дійсно, в його присутності та присутності ще одного свідка водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння у лікаря нарколога і він таку відмову засвідчив своїми підписами у поясненнях, які були оформлені працівниками поліції на бланку та у протоколі про адміністративне правопорушення. Факту керування ОСОБА_1 автомобілем, він не бачив, оскільки був запрошений працівниками поліції лише під час процедури огляду. На запитання захисника, чи пропонували водієві пройти огляд на стан сп?яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки, свідок пояснив, що про такий прилад він навіть не знає, та зазначив, що ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан сп?яніння виключно у медичному закладі. Щодо виявлених працівниками поліції у водія ознак наркотичного сп?яніння свідок ОСОБА_4 зазначив, він не має відповідних медичних знань з приводу встановлення ознак наркотичного сп'яніння, а тому з цього приводу нічого зазначити не може, засвідчив лише факт відмови водія він запропонованого інспекторами поліції проходження огляду.
Забезпечити участь свідка ОСОБА_8 не виявилось за можливе, оскільки вказаний свідок, будучи належним чином повідомлений про дату час на місце апеляційного розгляду, в судові засідання не з'являвся та згідно телефонограм повідомляв, що не має можливості прибути в судове засідання у зв'язку із зайнятістю на роботі, разом з тим, свої пояснення, надані працівником поліції підтримав в повному обсязі на просив їх врахувати під час розгляду справи.
Факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі не заперечував і сам ОСОБА_1 під час надання пояснень в суді апеляційної інстанції, та пояснив, що така відмова була обумовлена тим, що він не керував автомобілем, а сидів у припаркованому автомобілі та чекав свою дружину.
Що стосується посилань апелянта на те, що пояснення свідків не можуть братися до уваги, оскільки дані, що в них зазначені, внесені інспекторами поліції на заздалегідь заготовлених бланках, то суд апеляційної інстанції не може погодитися з ними, оскільки, дані свідки були на місці події, що підтверджується відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду у встановленому порядку, а та обставина, що відібрання пояснень у свідків на місці пригоди відбулось на бланках, заповнених поліцейськими заздалегідь, не суперечить вимогам закону, оскільки спосіб виготовлення документу не тягне за собою недопустимість цього документу. Досліджуючи пояснення свідків в сукупності з іншими матеріалами справи слід визнати, що вони не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності, оскільки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. При цьому помилкове не викреслення працівником поліції в бланку таких пояснень відомостей про прилад "Драгер" не тягнуть недопустимість таких доказів вцілому.
З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, оскільки на місці зупинки йому не пропонували пройти огляд, то вони є безпідставними, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 була затверджена вказана раніше Інструкція.
Згідно з п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з п.7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Згідно пункту 8 розділу ІІІ Інструкції: метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Згідно пункту 15 розділу ІІІ Інструкції: за результатом огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.
Оскільки цими нормами передбачено огляд водія на стан наркотичного сп'яніння виключно лікарем у закладі охорони здоров'я з обов'язковим відібранням зразків біологічного середовища для лабораторного дослідження, посилання захисника на те, що поліцейські повинні були провести огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, є безпідставними.
З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, то такі порушення судом першої інстанції були допущені, оскільки справу було розглянуто без його участі, за наявності клопотання про відкладення. Разом з тим, недотримання судом вимог ст. 268 КУпАП не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, оскільки права ОСОБА_1 , передбачені, ст. 268 КУпАП були в повному обсязі реалізовані в суді апеляційної інстанції, шляхом укладення угоди з адвокатом, надання пояснень, заявлення клопотань та інше. Більш того, саме ці обставини були взяті судом апеляційної інстанції до уваги при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, який за клопотанням ОСОБА_3 був поновлений.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, доходжу висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови судді, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року є законною та обґрунтованою, отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал