Провадження № 11-кп/4820/72/21
Справа № 683/541/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія : ч.1 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
15 січня 2021 року Колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240220000776 від 14 листопада 2017 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 5 березня 2020 року,-
Вироком Старокостянтинівського районного суду від 5 березня 2020 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою - АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 за контрактом, солдата ЗС України, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, депутатом не обирався, раніше судимого:
- 16 січня 2017 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробовуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за попереднім вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 до вступу вироку в закону силу, залишено попередню - особисте зобов'язання.
Постановлено початком строку відбування покарання рахувати день звернення вироку до виконання.
За вироком суду, в першій декаді листопада 2017 року ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів та з метою власної наживи, за допомогою ключів від вхідних дверей до підсобного приміщення, розташованого на першому поверсі під'їзду № 3 по АДРЕСА_2 , які він мав у користуванні, відчинив двері та зайшов до вказаного приміщення, до якого мав доступ, звідки умисно таємно викрав велосипед «Ардіс», червоного кольору, вартістю 3000 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнової шкорди, на вказану суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи кваліфікації його дій та доведеності вини, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити йому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн. та остаточно постановити рішення, що покарання за вироком Сарокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2017 року та за вироком Старокостянтинівського районного суду від 5 березня 2020 року слід виконувати окремо.
Вказує, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому надто суворе основне покарання за вчинений злочин, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При цьому суд не в повній мірі врахував особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Суд першої інстанції мав усі підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу, з постановленням рішення про виконання вироків суду щодо нього окремо.
В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримання вимог поданої обвинуваченим апеляційної скарги, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами і не оскаржується будь-ким з учасників судового процесу, в тому числі і самим обвинуваченим.
Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), є вірною.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував вимоги ст.65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 згідно ст.66 КК України суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку,
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст.67 КК України суд не встановив.
Також суд при призначенні покарання взяв до уваги, що обвинувачений по місцю проживання характеризується позитивно, будучи раніше судимим за вчинення умисного злочину середньої тяжкості, вчинив інкримінований йому злочин під час іспитового строку, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність.
Тому суд прийшов до висновку, про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі з реальним відбуванням покарання.
З урахуванням того, що ОСОБА_8 , будучи засудженим 16 січня 2017 року Старокостянтинівським райсудом за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку терміном 2 роки, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, після ухвалення вироку, місцевий суд остаточно призначив обвинуваченому покарання відповідно до положень ч.1 ст.71 КК України та до призначеного покарання частково приєднав покарання за попереднім вироком Старокостянтинівського райсуду від 16 січня 2017 року.
Разом з тим колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду в частині призначеного покарання підлягає зміні з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Так 01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення судового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» за №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.
Вказаним Законом №2617-VIII внесені зміни до санкції ч.1 ст.185 КК України.
З урахуванням внесених змін, санкція ч.1 ст.185 КК України не передбачає такого виду покарання як позбавлення волі.
Тому обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.1 ст.185 КК України слід призначити покарання у межах санкції ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі та остаточне покарання з урахуванням положень ч.1 ст.71 КК України, і таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Не знаходить підстав колегія суддів для задоволення вимоги апеляційної скарги обвинуваченого про призначення йому показання за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання (ст. 65 КК України).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшують покарання, а також обставини на які обвинувачений посилається в апеляційній скарзі.
При цьому вчинення обвинуваченим, який є раніше судимим, умисного корисливого злочину, після постановлення попереднього вироку, під час іспитового строку, свідчить про небажання обвинуваченого ОСОБА_8 стати на шлях виправлення, і покарання у виді штрафу, про що він просить в апеляційній скарзі, не сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Враховуючи, що за ч.1 ст.185 КК України обвинуваченому ОСОБА_8 призначається покарання у виді обмеження волі, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченого про самостійне виконання покарань за вироками суду.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Старокостянтинівського районного суду від 5 березня 2020 року відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити.
На підставі ч.2 ст.404 КПК України призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді обмеження волі строком 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання за попереднім вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2017 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді: