Запорізької області
22.04.10 Справа № 18/60/10
Суддя
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69097, АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Мейкерс” (69096, м. Запоріжжя, вул.В.Лобановського, 7, кв. 19)
про стягнення 3409,09 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серія НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2 від 31.08.2005 р.;
від відповідача: не прибув;
До господарського суду Запорізької області 23.02.2010 року звернувся позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Мейкерс” про стягнення 3306,43 грн., а саме: 2639,70 грн. основного боргу, 550,69 грн. втрат від інфляції та 116,09 грн. 3 % річних, на підставі договору оренди № 01 від 01.12.2007 р. та ст.ст. 193, 285 ГК України, ст. 625 ЦК України. Позовні вимоги вмотивовані порушенням строків розрахунків за вказаним договором оренди, в зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів, також були нараховані втрати від інфляції та 3 % річних за невчасне виконання зобов'язань за договором оренди.
Ухвалою суду від 26.02.2010 року порушено провадження у справі № 18/60/10, судове засідання призначено на 17.03.2010 р. Розгляд справи відклався до 01.04.2010 р. та до 22.04.2010 р.
У судовому засіданні 22.04.2010 р. представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 3280,21 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції з вересня 2008 р. по квітень 2010 р. та 128,88 грн. 3% річних від простроченої суми з вересня 2008 р. по квітень 2010 р. на підставах викладених у позові. Заява прийнята судом до розгляду, судом розглядаються вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Мейкерс” 3409,09 грн.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, повноважного представника у судове засідання не направляв. Ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/60/10 від 26.02.2010 р. та ухвали про відкладення розгляду справи, направлялися на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві і у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №092875 станом на 19.03.2010 р., до суду хоча і повернулася, але із відміткою про закінчення терміну зберігання. Таким чином, відповідач повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
В судовому засіданні 22.04.2010 р., розгляд справи був закінчений, за згодою представника позивача судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю “Мейкерс” (надалі відповідач, орендар) 01.12.2007 р. уклали договір оренди № 01 (надалі договір оренди).
Відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, орендар приймає в строкове, платне користування жиле приміщення, загальною площею 63,23 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. З'єднання України/Дивногорська, буд. 15/9, кв. 1, та належить орендодавцю на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 16.05.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу (договір купівлі-продажу № 550 від 16.05.2005 р., посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Лучко Н.Г.). Місце розташування приміщення: на першому поверху трьохповерхового житлового будинку. На підставі п.п. 2.1., 2.2. договору оренди, приміщення, що орендується, передається орендарем одночасно із підписанням сторонами договору та діє з дати підписання договору. У випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний в тижневий строк здати орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, а орендодавець повинен прийняти його по акту прийому-передачі. Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Згідно п. 4.1. договору оренди, відповідач зобов'язаний використовувати приміщення відповідно до його призначення. Відповідач за договором оренди має право, зокрема, позначити своє місцезнаходження, що орендується, шляхом розміщення відповідних вивісок, вказівних табличок на вході до будинку та перед входом до приміщення, узгодивши це питання із позивачем; встановити замки на вхідні двері до приміщення, сигналізацію та інші системи охорони (п.п. 5.2., 5.3. договір). Сторони у договорі визначили (п. 10.1.), у разі зміни порядку здачі в оренду жилих приміщень, ставок орендної плати, цін і тарифів на комунальні, експлуатаційні та інші послуги передбачені законодавством України, позивач вправі змінити розмір платежів, починаючи із місяця введення їх в дію.
Статтею 810 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона -власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно до статті 812 ЦК України, предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.
Відповідно до статті 813 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.
Статтею 815 ЦК визначено, що наймач зобов'язаний використовувати житло лише для
проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має право використовувати житло для промислового виробництва, підприємницької діяльності тощо.
Аналізуючи умови договору та матеріали справи, вбачається, що позивач здавав в оренду жиле приміщення відповідачу не для проживання фізичних осіб.
Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво -чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже договір оренди № 01 від 01.12.2007 р., укладений позивачем і відповідачем 05.05.2008 р. є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, проаналізувавши норми чинного законодавства України та дослідивши правовідносини сторін, врегульовані договором оренди № 01 від 01.12.2007 р., вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Отже, в позові відмовляється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Згідно оригіналом. Секретар с/з____________ О.О.Хрипко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28.04.2010р.