Запорізької області
28.04.10 Справа № 10/97/10
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛЄУМ”, м. Запоріжжя
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМПОСТАЧАННЯ-2003”, м. Запоріжжя
Суддя Алейникова Т.Г.
Представники:
Від позивача: Луценко О.М. дов. від 04.01.10
Від відповідача: Кіргож Т.П. дов. від 07.04.10
Справа слухалась 07.04.10, оголошено перерви на 20.04.10, потім на 28.04.10.
У судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.
Розглядається спір про стягнення з відповідача заборгованості 114 500 грн. 00 коп. - заборгованість по оплаті поставленого товару, 1 826 грн. 90 коп. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, 7 243 грн. 86 коп. - сума індексу інфляції.
Позивач подав заяву про уточнення суми позовних вимог та просить стягнути з відповідача 114 500 грн. 00 коп. - заборгованість по оплаті поставленого товару, 1 119,90 грн. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, 5 381, 50 грн. - сума індексу інфляції.
Відповідач письмового відзиву не надав, але підписав акт звірки взаєморозрахунків з позивачем на суму 114 500 грн. основного боргу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд встановив:
Протягом 2009 року ТОВ «ОЛЄУМ»поставляло ТОВ «Агропропостачання-2003» дизельне паливо. Поставки здійснювалися наступним чином: ТОВ «ОЛЄУМ»зі свого боку виписує рахунок фактуру, видаткову накладну, надає товар; ТОВ «Агропропостачання-2003»зі свого боку підписує видаткову накладну, надає довіреність на отримання товару, оплачує рахунок протягом 11 днів з моменту виставлення рахунку-фактури.
Згідно зі змістом ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Протягом 2009 року були здійснені наступні поставки дизельного палива:
1. Поставка дизельного палива в кількості 18040,00 літрів на загальну
суму 103730,00 грн., що підтверджується рахунком фактурою № СФ0000493
від 11 вересня 2009 року, видатковою накладною № 0000402 від 11 вересня 2009 року, довіреністю № 2/19 від 07 вересня 2009 року.
2. Поставка дизельного палива в кількості 18040,00 літрів на загальну
суму 102828,00 грн., що підтверджується рахунком фактурою № СФ-0000504 від 22 вересня 2009 року, видатковою накладною № 0000414 від 22 вересня 2009 року, довіреністю № 2/21 від 18 вересня 2009 року. За яке була здійснено часткову оплату в загальному розмірі 91058,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 30.10.09р., 09.11.09р., 18.11.09р., 24.11.09р., 30.11.09р., 25.12.09р., 29.12.09р., 29.12.09р., 25.01.10р., 03.02.10р., 22.02.10р.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій законодавством або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
ТОВ «Агропропостачання-2003»свої зобов'язання по оплаті отриманого дизельного палива не виконало.
Сума основного боргу відповідача перед позивачем складає суму 114 500,00 грн. основного боргу.
Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і занеможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Стаття 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
• потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
• сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
• у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Стаття 536 ЦКУ закріплює за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Відповідач на вимогу Позивача зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1 119, 90 грн., а також 3 % річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 5 381, 50 грн. Нарахування здійснено позивачем за період з 31.12.09, враховуючі той факт, що вимогу про сплату заборгованості позивач направив на адресу відповідача 23.12.09, докази про її направлення додані позивачем до матеріалів справи.
Вимоги позивача засновані на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючі заяву про уточнення суми позовних вимог, 114 500 грн. 00 коп. - заборгованість по оплаті поставленого товару, 1 119,90 грн. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, 5 381, 50 грн. - сума індексу інфляції.
Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, т.я. сума інфляційних втрат та сума трьох відсотків річних нарахована позивачем відповідно до вимог діючого законодавства.
Державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 49, 82, 84 ГПК України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМПОСТОЧАННЯ-2003» 69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Осоавіахіму, буд. 3, кв. 5, п/р 26009023734401 в філії «ЗРУ»АТ»Б»Фінанси та Кредит» м. Запоріжжя,МФО313731 п/р 26007976713432 в філії ПАТ «ПУМБ»м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 36163554, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЄУМ» 69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 192, кВ. 153, р/р 26000976712399 філія ПАТ «ПУМБ»м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 31911155, 114 500 грн. 00 коп. - заборгованість по оплаті поставленого товару, 1 119,90 грн. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, 5 381, 50 грн. - сума індексу інфляції, 1 210,01 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.
Суддя Алейникова Т.Г.
Рішення підписане 29.04.10
Суддя