Справа № 464/6597/20
пр.№ 2/464/311/21
18.01.2021 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Борачка М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив :
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича від 25 вересня 2020 року зареєстрований в реєстрі за №50950 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» грошових коштів у сумі 59971,48 грн. за кредитним договором №007-13520-050511 від 11 травня 2011 року таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №50950, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» грошових коштів у сумі 59971,48 грн. за кредитним договором №007-13520-080811 від 05.05.2011. Про даний виконавчий напис йому стало відомо після відкриття 22.10.2020 виконавчого провадження ВП 63373378 приватним виконавцем Баіровою Н.М., після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 11.11.2020. Вважає, що виданий нотаріусом виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, як з підстав порушення процедури вчинення виконавчого напису так і підстав неправомірності вимог стягувача. Зокрема, такий вчинено на підставі документів, які не передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172, в редакції, яка діяла на час його вчинення. Просить позов задоволити.
Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 25.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем реєстрації).
Також ухвалою суду від 25.11.2020 заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за №50950, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 25 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Паріс» у розмірі 59971,48грн.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
25.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем видано виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №50950 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №007-13520-050511 від 05 травня 2011 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов'язку якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2230/К від 23 квітня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Паріс», у сумі 59971,48 грн за період з 23 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року.
Як вбачається з спірного виконавчого напису, сума заборгованості складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 31474,62 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 26821,86 грн, строкової заборгованості за штрафами і пенями - 1125,00 грн.
Згідно зі статтею 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Частиною 1 статті 88 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі-Порядок), нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 3.5 глави 16 Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМ України № 1172 від 29.06.1999.
Отже, виходячи із наведених норм та враховуючи обставини справи, спірними є два питання: чи вчинено спірний виконавчий напис в межах трирічного строку з дня виникнення права вимоги у стягувача, та чи підтверджували надані нотаріусу документи безспірність вимог до позивача.
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 в редакції від 10.12.2014 року, на підставі Постанови КМУ від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Вказана редакція у п.2 передбачала, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Суд приймає до уваги також положення п.10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису №50950 від 25.09.2020 законодавча підстава для його вчинення, а саме п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не була чинною, а відтак зазначена нотаріальна дія щодо вчинення виконавчого напису є незаконною.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно договору щодо надання правової допомоги від 10.11.2020 та рахунку №24/11-14 від 24.11.2020 правова допомога становить 15000 грн.
Відповідно до звіту (деталізації рахунку №24/11-1 від 24.11.2020) адвокатом виконані такі роботи: консультація - 0,5 год.; роз'яснення з правових питань, що стосуються предмету позову - 0,5 год.; складання тексту позовної заяви - 4 год.; підготовка та збирання доказів, додаткових документів, їх вивчення і аналіз - 0,5 год.; підготовка заяви про забезпечення позову - 1 год.
Згідно акту виконаних робіт від 24.11.2020 виконавець надав правничу допомогу замовнику згідно рахунку №24/11-1 від 24.11.2020 в повному обсязі в об'ємі 6,5 годин. Вартість наданої правничої допомоги становить 15000 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує обсяг матеріалів справи, складність, обсяг та характер наданої допомоги, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 5000 грн.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір в розмірі 1261,20 грн. (судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. за подання позову та 420 грн. 40 коп. за подання заяви про забезпечення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача ТОВ «ФК «Паріс».
На підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
вирішив:
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 25 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем та зареєстрований у реєстрі за № 50950, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованості в розмірі 59971,48 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 1261,20 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77А, код ЄДРПОУ 38962392).
Повне судове рішення складено 18 січня 2021 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Головуючий Борачок М.В.