Справа №463/4/15
пр № 6/464/28/21
15 січня 2021 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі головуючого судді Шашуріної Г.О.
секретар судового засідання Гернага Ю.О.
за участю представника приватного виконавця Білецького І.М. - адвоката Лемехи Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові подання приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про примусове проникнення до житла особи,
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. звернувся до суду в порядку ст.439 ЦПК України із поданням про примусове проникнення до житла боржника.
Подання мотивоване тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 59707736 з примусового виконання виконавчого листа № 463/15 від 07 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , заподіяну злочином шкоду в розмірі 100 000 доларів США, що становить 2 245 163 гривень. При вчиненні виконавчих дій було встановлено, що боржник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У даній квартирі, також, проживає дружина боржника - ОСОБА_3 . Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищенаведена квартира належить на праві власності ОСОБА_4 . Приватний виконавець, вказує, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, оскільки всю суму боргу на користь стягувача не сплатив, жодних дій для реального, фактичного та у повному обсязі виконання не вчинив.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Приватний виконавець в судове засідання не з'явився, здійснював участь через представника - адвоката Лемеху Р.І., який подання підтримав, просив таке задоволити.
Згідно з ч.2 ст.439 ЦПК України сторони виконавчого провадження в судове засідання не викликались.
Заслухавши думку представника, дослідивши матеріали подання та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. перебуває виконавче провадження № 59707736 з примусового виконання виконавчого листа № 463/15 від 07 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , заподіяну злочином шкоду в розмірі 100 000 доларів США, що становить 2 245 163 гривень. При вчиненні виконавчих дій було встановлено, що боржник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо державним виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Приватним виконавцем не наведено даних на підтвердження того, що в житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 до якого потрібно здійснити примусове проникнення, знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. Також, в матеріалах подання відсутні докази про те, що боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла.
Таким чином, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим, передчасним, наявність достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла є недоведеною, та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією прав щодо недоторканості житла власника домоволодіння та осіб, які в ньому проживають, вважає необхідним відмовити в його задоволенні.
Керуючись ст.ст.258-261, 268, 353, 354, 439 ЦПК України, суд
У задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку ст.261 ЦПК України. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 18 січня 2021 року.
Головуючий суддя Г.О.Шашуріна