Справа№464/6327/20
пр.№ 3/464/32/21
13.01.2021 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Сабара Л.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , водій АТП 14630, дані паспорта та РНОКПП невідомі, -
за ст.44-3 КУпАП,
встановив:
На розгляд Сихівського районного суду м. Львова скеровано протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 331661 від 02.11.2020 щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП. Згідно такого останній 02.11.2020 року о 15.40 год. на вул.Сихівській, 15 в м.Львові як водій маршрутного транспортного засобу «БАЗ А079.04» д.н.з. НОМЕР_1 здійснював регулярні перевезення по маршруту № 23 в кількості пасажирів більше ніж є місць призначених для сидіння, передбаченою технічною характеристикою ТЗ (більше на 9 осіб), чим порушив правила щодо карантину людей визначених підпунктом 2 пункту 11 вимоги п.14 Постанови КМУ № 641.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив суду, що дійсно 02.11.2020 року працював та здійснював перевезення пасажирів на маршруті №23. На вул.Сихівській, 15 в м.Львові його зупинили працівники поліції та повідомили про те, що він перевозить більшу кількість пасажирів на 9 осіб, ніж передбачено Постановою КМУ № 641. Однак, в своїх письмових запереченнях стверджує, що він є лише водієм даного маршрутного таксі, суб'єктом господарювання не являється, послуг перевезення пасажирів не надає, жодним автобусом не володіє, відповідальність за контроль перевезення пасажирів покладається на АТП, з яким він лише в трудових відносинах. Вважає, що він є водієм, а не перевізником, відповідно не може нести відповідальність за вказане правопорушення. В своїх додаткових запереченнях зазначив, що пункт 11 вимоги п.14 Постанови КМУ № 641 виключено на підставі постанови УК України № 1100 від 11.11.2020 року, що усуває протиправність діяння.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ст. 44-3 КУпАП особа притягується до адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, КУпАП доповнено вказаною статтею у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 року.
З цього слідує, що диспозиція вказаної норми являється бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів - правил, положень, інструкцій.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
При цьому, ст. 29 вказаного закону передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22.07.2020 року №641, на всій території України з 01.08.2020 року по 31.08.2020 року встановлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Відповідно до підпункту 2 пункту 11 вказаної постанови на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “зелений” рівень епідемічної небезпеки, забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
З цього слідує, що доказуванню підлягає факт перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
У якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, інспектором поліції надано протокол про адміністративне правопорушення, з яких суд встановив, що останній керував транспортним засобом «БАЗ А079.04 д.н.з. НОМЕР_1 .
Однак, з доданих ОСОБА_1 документів, а саме з договору № 8А/Т про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування у м.Львові вбачається, що такий укладений між управлінням транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (яке відповідно до такого є організатором перевезення) та ПАТ «ЛАТП 14630» (яке є перевізником).
Крім того, із матеріалів справи не можливо встановити технічні характеристики транспортного засобу в частині кількості місць для сидіння, оскільки до справи не долучені реєстраційні документи на цей транспортний засіб, у зв'язку із чим не представляється можливим визначити граничну кількість пасажирів, допустиму для перевезення громадським транспортом. Разом з тим не встановлено загальну кількість пасажирів, котрі перевозились у транспортному засобі 02.11.2020 року.
Одночасно, до матеріалів справи не долучено рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про встановлення рівня епідемічної небезпеки у місці вчинення правопорушення, оскільки таке, має значення для кваліфікації дій суб'єкта правопорушення, так як інкриміновані дії забороняється вчиняти на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки.
Положеннями ст.252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, судом не встановлено, що ОСОБА_1 є перевізником, а також факту здійснення перевезення ОСОБА_1 пасажирів автобусом - маршрутним таксі № 23, у кількості, що перевищує граничну допустиму згідно Постанови КМУ № 641, оскільки не здобуто доказів допустимої кількості пасажирів в частині кількості місць для сидіння згідно технічних характеристик транспортного засобу, у зв'язку із чим вважаю, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За змістом п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі п.1 ст.247 КУпАП та керуючись ст.284 КУпАП,-
постановив:
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Сабара Л.В.