Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 січня 2021 року № 520/18614/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого - судді Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
- скасувати рішення № 3477 від 04.08.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області винести рішення яким призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 28.07.2020 року, зарахувавши період роботи з 24.01.2006 року по 19.09.2019 рік до Списку №1 в подвійному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона працює повний робочий день на посаді лікаря-рентгенолога в комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 18» Харківської міської ради з 24.01.2006 року по 19.09.2019 рік (пільговий стаж становить 13 років 07 місяців 25 днів)
28.07.2020р. Позивач звернулась до Відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії по Списку №1 та надала всі необхідні документи.
Відповідач рішенням № 3477 від 04.08.2020 року відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пп. 1 п. 2 та п. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення відповідача мотивоване тим, що за наявними документами, які додані до заяви та згідно з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 32 роки 10 днів, з врахуванням пільгового стажу за Списком №1, що становить 12 років 1 місяць 13 днів. Відтак, враховуючи положення п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через відсутність досягнутого необхідного пенсійного віку, однак, на думку відповідача, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 настане після досягання 50 річного віку.
Позивач вважає відмову в призначенні пенсії незаконною, такою, що суперечить ет.46 Конституції України, тобто позбавляє його однієї з основних державних гарантій пенсії, у зв'язку з втратою працездатності, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному та дослідивши надані матеріали справи, суд вказує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІУ від 09.07.2003 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років па зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 01.10.1973 року по 31.03.1974 року набували право на пенсію по досягненню 49 років.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вії 02.03.2015 №213-У1ІІ набув чинності з 01.04.2015 року.
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-УІІІ, яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, ст. 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII у новій редакції викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право На призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-УІІІ на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1974 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років б місяців, які народилися з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-УІН наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148^УІІІ.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1- р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213- VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п. 3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-УІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам ...».
Судом встановлено, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №І13-УІІІ та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-УІІІ.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-УІП та 49 років за п.1 ч.2ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-УІІІ.
Отже, суд робить висновок, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.
У рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Обрані пенсійним фондом у спірному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
Таким чином, з огляду на підстави відмови у призначенні спірної пенсії, та за такого правового врегулювання спірних правовідносин має місце протиправність дій пенсійного органу щодо не призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 за поданою нею заявою.
Щодо пільгового стажу позивача.
Суд зазначає, що розділом XIX «Охорона здоров'я» Списку № 1 передбачено професії молодших спеціалістів із медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодших спеціалістів з медичною освітою, зайнятих у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок). Посаду «рентгенолаборант» віднесено до молодших спеціалістів з медичною освітою (наказ МОЗ «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» від 23.11.2007 № 742). Тому ця позиція Списку № 1 поширена і на рентгенолаборантів, у т. ч. рентгенівських відділень (кабінетів), за умови зайнятості мовний робочий день на роботах і в умовах, передбачених Списком № 1, що має бути підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Разом з цим, аналогічну думку суду було викладено у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду № 540/2628/18 в якому зазначено, що при систематичному аналізі наведеного списку вбачається неодноразове застосування видавником такого способу визначення осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, як зазначення не конкретних найменувань посад, які вони займають, а виду робіт, виробництв на яких вони зайняті .
Так і в даному конкретному випадку розділом XIX "Охорона здоров'я" списку №1, зазначені працівники, зайняті виконанням певних робіт, без вказання їх конкретних посад, зокрема "молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів)" до яких, як вже зазначено судом раніше, відноситься й посада ОСОБА_1
Факт зайнятості позивача повний робочий день на посаді рентгенлаборанта підтверджується довідкою КЗ "Херсонська міська клінічна лікарня" №09-к від 12.01.2018 року, висновок №88 щодо експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці від 23.07.2009 року, висновок №27 щодо якості проведення атестації робочих місць в КЗ "Херсонська міська клінічна лікарня", затверджений директором департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної /державної адміністрації від 07.04.2014 року.
Окрім зазначеного, суд звертає увагу відповідача на положення п. 4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442, згідно якого результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
З аналізу викладеного, вбачається, що результати атестації, які визначають право особи на пенсію за віком на пільгових умовах є дійсними протягом 5 років, за умови незмінності (докорінної) умов і характеру праці особи».
Відповідно до ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Постанова № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Постанови № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до п.З Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.43 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Тобто для оформлення пільгової пенсії необхідно надати до органів пенсійного фонду трудову книжку та/або уточнюючу довідку.
Судом встановлено, що вищезазначені документи були надані Відповідачу.
Пільговий стаж Позивача підтверджують наступні документи:
Запис № 5 трудової книжки Позивача, де вказано що Позивач переведена на посаду лікаря рентгенолога рентгенологічного відділення з 24.01.2006 по 19.09.2019рр. в комунальне некомерційне підприємство « Міська поліклініка № 18» Харківської міської ради.
Як свідчать уточнююча довідка № 49к від 13.07.2020 року яка подавалася Відповідачу, Позивач працювала повний робочий день в комунальному некомерційному підприємстві « Міська поліклініка № 18» Харківської міської ради з 24.01.2006 по 19.09.2019рр за професією лікаря-рентгенолога. Виконувала рентгенологічні дослідження хворих в зоні дії іонізуючого випромінювання за професією, посадою лікар-рентгенолог, що передбачена Списком № 1 розділом XIX «Охорона здоров'я» п. 19 «лікарі рентгенологи» код 12300000-20426, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.03 р. № 36 (код КП 2229.2) підстава Постанова КМУ від 24.06.2016 р. № 461.Довідка підписана головним лікарем, інспектором відділу кадрів, головним бухгалтером та завірена печаткою компанії , що підтверджується копією довідки , наданою до матеріалів справи.
Тобто Позивач надав весь необхідний пакет документів для призначення пенсії по Списку №1.
Роботодавцем було надано первинний пакет документів, що підтверджують роботу Позивача по Списку №1, а саме: Накази про проведення атестації робочих місць №26 від 10.01.2007 року з Переліками атестованих місць в рентгенологічному відділенні Згідно яких атестували робоче місце Позивача та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення; Накази про проведення атестації робочих місць №38 від 24.01.2012 року з Переліками атестованих місць в рентгенологічному відділенні Згідно яких атестували робоче місце Позивача та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення ; Накази про проведення атестації робочих місць №206 від 30.12.2016 року з Переліками атестованих місць в рентгенологічному відділенні Згідно яких атестували робоче місце Позивача та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення ; Накази про проведення атестації робочих місць №41 від 10.01.2017 року з Переліками атестованих місць в рентгенологічному відділенні Згідно яких атестували робоче місце Позивача та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення , що підтверджується матеріалами справи.
Позивач всі ці документи надав Відповідачу. А саме в Розписці-повідомленні від 28.07.2020 року зазначено, що Позивач подав довідки, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах.
Щодо проведення атестації робочих місць.
Відповідно п.1,2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і у майбутньому.
Частиною 2 п.4 зазначеного порядку встановлено , що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівником у галузі реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Метою атестації є приведення умов праці на підприємстві у відповідність до законодавства і норм Конституції України, які гарантують кожному громадянинові право на безпечні та здорові умови праці, а також пільгові умови та компенсаційні виплати у разі, якщо дотримуватися норм безпеки не е можливим.
Основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації (п. 9 Порядку проведення атестації робочих місць за умови праці, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.1992 року N 442).
Частиною 2 п.4 зазначеного порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а - тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до пп. 1) п. 2.3 Положення управління має право отримувати від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, відомості, необхідні для здійснення покладених на управління функцій.
Щодо дати призначення пенсії.
Стаття 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи те, що Позивач звернувся до Відповідача 28.07.2020 року, пенсія повинна бути призначена з 28.07.2020 року.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В постанові ВАСУ від 24 квітня 2018 року №646/6250/17 зазначено , що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.
Таким чином, строк звернення до суду, встановлений в сг.122 КАС України, до даної категорії спорів не застосовується.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення № 3477 від 04.08.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області винести рішення яким призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 28.07.2020 року, зарахувавши період роботи з 24.01.2006 року по 19.09.2019 рік до Списку №1 в подвійному розмірі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок ) грн.80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.В.Зінченко