Постанова
Іменем України
15 січня 2021 року
м. Київ
справа №494/366/19
провадження №61-2084св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є.В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» на рішення Березівського районного суду Одеської області від 03 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Лебединського С. Й., та на постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В., в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року АТ КБ «Приват Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору №б/н від 14 липня 2010 року, відповідач отримав кредит у розмірі 5 900 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання виконав та надав боржнику кредитні кошти. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов Договору, таким чином не виконав зобов'язання.
Умови кредитного договору відповідач не виконувала належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору б/н від 14 липня 2010 року, яка складається з складається з 4 528,93 грн заборгованості за кредитом; 120 001, 86 грн заборгованості за відсоткам в період з 14 липня 2010 року по 30 грудня 2018 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 03 липня 2019 року, залишеним без змінпостановою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2020 року, позов АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивач останній платіж здійснив 15 грудня 2015 року, а тому станом на 15 січня 2019 року сплив загальний строк позовної давності, що є підставою для застосування ч. 4 ст. 267 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції
У січні 2020 року АТ «КБ «Приват Банк» засобами поштового зв'язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Березівського районного суду Одеської області від 03 липня 2019 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справіта витребувано з Березівського районного суду Одеської області матеріали цивільної справи №494/366/19.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами було проігноровано правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до якого згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку, а повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки. Строк дії картки по даному кредитному договору сплив у серпні 2017 року.
Доводи інших учасників справи
Відповідач не скористалась правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 14 липня 2010 року був укладений договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 5 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.9).
Останній платіж був здійсненний ОСОБА_1 15 грудня 2015 року в розмірі 498 гривень (а.с.7-9).
03 липня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності ( а.с.68-69).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивач останній платіж здійснив 15 грудня 2015 року а тому через місяць після припинення відповідачем оплати по кредитному договору, у позивача виникло право на звернення до суду за захистом свої порушених прав в частині невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по кредитному договору. Станом на 15 січня 2019 року сплив загальний строк позовної давності, що є підставою для застосування ч. 4 ст. 267 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).
Безпідставним є посилання у позовній заяві на те, що «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку» було встановлено порядок повернення коштів черговими платежами та те, що кінцевий термін повернення коштів відповідає строку дії картки, оскільки судами не було встановлено, що вони були підписані ОСОБА_1 , відповідно вони не є частиною кредитного договору б/н від 14 липня 2010 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, анкета-заява позичальника від 14 липня 2010 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.
За таких обставин, суди вірно визначились з моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором - з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, та вірно визначили , що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту , тобто з 15 грудня 2015 року.
Встановивши, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 внесла 15 грудня 2015 року, а з позовом до суду банк звернувся 22 березня 2019 року, суди дійшли правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.
Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у постановах від 05 вересня 2019 року у справі № 697/1307/17-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 314/5082/17 , підстав для відступлення від якого колегія суддів не знаходить.
Посилання у касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 19 березня 2014 року №6-14цс14, про те, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору, безпідставні, оскільки стосуються інших фактичних обставин.
Зокрема у вказаній справі, судами було встановлено, що сторонами було погоджено правила користування платіжною карткою, відповідно до яких граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).
У даній справі між сторонами кредитного договору не було погоджено графік погашення чергових платежів та те, що кінцевий строк погашення відповідає строку дії картки.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» залишити без задоволення.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 03 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук