Ухвала
16 січня 2021 року
м. Київ
справа № 522/20076/19-ц
провадження № 61-128ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» про поновлення строку для пред'явлення кредиторських вимог до банку та скасування відмови у прийнятті заяви про визнання вимог кредитора,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: скасувати відмову Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (далі - Уповноважена особа ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива») щодо прийняття заяви про визнання вимог кредитора; поновити пропущений з поважних причин строк для пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується; зобов'язати відповідача включити його до осіб, які є кредиторами Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» щодо залишків коштів на його поточних/вкладних рахунках та за іншими видами заборгованості, в сумі всіх належних йому коштів, та за заборгованістю, що виникла на підставі договорів банківського вкладу від 09 лютого 2015 року № 388617 та від 19 січня 2015 року №384284.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року (повний текст якої складено 16 жовтня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про визнання вимог кредитора. Зобов'язано Уповноважену особу ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на суму заборгованості за договором банківського вкладу від 09 лютого 2015 року № 388617 та договором банківського вкладу від 19 січня 2015 року № 384284. В решті позову відмовлено.
31 грудня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, Уповноважена особа ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року.
Уповноважена особа ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, посилаючись на те, що копія оскаржуваної постанови до банку не надходила. Текст оскаржуваної постанови апеляційного суду було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 грудня 2020 року.
Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Враховуючи, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України докази, які підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції додаються до касаційної скарги за їх наявності, а на час вирішення питання про прийняття касаційної скарги в розпорядженні Верховного Суду немає доказів, що спростовують доводи заявника про ненаправлення апеляційним судом копії оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення Уповноваженій особі ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року. При цьому Верховним Судом враховано, що оскаржувана постанова апеляційного суду була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 грудня 2020 року, а касаційна скарга подана в межах тридцятиденного строку після цієї дати.
Разом з тим касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитися у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Тобто, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц); пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).
Враховуючи викладене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу Уповноваженої особи ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити Уповноваженій особі фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року.
Касаційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук