Ухвала
16 січня 2021 року
м. Київ
справа № 552/4405/14-ц
провадження № 61-19596ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний брокерський дім «Фаворит», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності, повернення майна з чужого незаконного володіння,
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2015 року, з урахуванням додаткого рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний брокерський дім «Фаворит» (далі - ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім «Фаворит»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності, повернення майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шестакова О. В. задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2015 року та додаткове рішення Київського районного суду Полтавської області від 06 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано автомобіль марки «КІА Rio 1,6 EX», 2013 року випуску спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , встановивши, що частка у кожного з них у праві власності становить 1/2 частину автомобіля.
Визнано недійсним договір комісії від 19 червня 2013 року № 5664/1364, укладений між ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім «Фаворит» та ОСОБА_5 щодо автомобіля «КІА Rio», 2013 року випуску.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 червня 2013 року № 5664/1364, укладений між ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім «Фаворит» та ОСОБА_2 щодо автомобіля «КІА Rio», 2013 року випуску.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 05 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шестакова О. В. відхилено, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2015 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року про виправлення описки, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шестакова О. В. задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2015 року та додаткове рішення Київського районного суду Полтавської області від 06 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано автомобіль марки «КІА Rio», 2013 року випуску, кольору сріблястий глянець (сірий), номер кузова № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1591 куб см., спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , встановивши, що частка у кожного з них у праві власності становить 1/2 частину автомобіля.
Визнано недійсним договір комісії від 19 червня 2013 року № 5684/1364, укладений між ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит» та ОСОБА_5 щодо автомобіля «КІА Rio», 2013 року випуску, кольору сріблястий глянець (сірий), номер кузова № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1591 куб см.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 червня 2013 року № 5664/1364, укладений між ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит» та ОСОБА_2 щодо автомобіля «КІА Rio», 2013 року випуску, кольору сріблястий глянець (сірий), номер кузова № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1591 куб см.
Скасовано державну реєстрацію автомобіля «КІА Rio», 2013 року випуску, кольору сріблястий глянець (сірий), номер кузова № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1591 куб см., яка проведена 20 червня 2013 року Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Лубни та Лубенського району Полтавської області за ОСОБА_2 .
У порядку застосування двосторонньої реституції вилучено у ОСОБА_2 та передано ОСОБА_1 автомобіль марки «КІА Rio» 2013 року випуску, кольору сріблястий глянець (сірий), номер кузова № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1591 куб см, у комплекті з ключами від замка запалювання, приладами керування системою сигналізації та центрального замка, у комплектності поставки заводу виробника, з державними номерними знаками та документами про державну реєстрацію автомобіля.
У рахунок грошової компенсації на користь ОСОБА_2 стягнуто вартість автомобіля марки «КІА Rio» 2013 року випуску, кольору сріблястий глянець (сірий), номер кузова № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1591 куб см., у розмірі 116 700 грн, сплачену відповідно до договору купівлі-продажу від 19 червня 2013 року № 5664/1364, укладеного між ТОВ «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит» та ОСОБА_2 , а саме: зі ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 58 350 грн, зі ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 29 175 грн та зі ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 29 175 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята касаційним судом, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається скарга; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); рішення (ухвала), що оскаржується; підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); клопотання особи, яка подає скаргу; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги; дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
До касаційної скарги додаються: копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності; документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, у порушення пункту 3частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі не зазначено повну адресу місця проживання чи перебування (місцезнаходження) відповідача - ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець