Ухвала
Іменем України
12 січня 2021 року
м. Київ
справа № 705/7221/16-ц
провадження № 61-19043ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Уманська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку у спадковому майні,
28 листопада 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в подальшому змінивши його підстави, до ОСОБА_1 ,третя особа: Уманська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку у спадковому майні.
Позов мотивовано тим, що позивачі являються синами ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і мають право на спадщину після її смерті.
Однак, ще за життя, мати відмовилась від своєї частки у спадщині після смерті тітки ОСОБА_5 на користь відповідачки ОСОБА_1 .
Вказали на те, що їхня мати виявляла прояви хронічного стійкого психічного розладу, а тому не усвідомлювала значення своїх дій при підписанні вказаної вище заяви.
Відповідно до заяви від 23 березня 2017 року про зміну підстав позовних вимог позивачі вказують, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки в поданій заяві до нотаріуса зазначає, що на день смерті спадкодавця залишилось майно, яке вона приймає по закону і по заповіту, що є недопустимим.
За викладеного позивачі просили: встановити факт прийняття ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним і скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 20 червня 2012 року державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Ящук Д. О., згідно якого спадкоємцем земельної ділянки площею 1,9328 га, кадастровий номер № 7124382200:02:000:0409 за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 ; визнати недійсним і скасувати Державний акт на право власності серії ЯК № 391074 від 21 листопада 2012 року, виданий на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 червня 2012 року № 1-1655; визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на земельну ділянку згідно Державного акта на право власності серії ЯГ №623784 від 03 жовтня 2006 року кадастровий номер № 7124382200:02:000:0409, виданого на ім'я ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 серпня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за N 3209 Уманської районної державної нотаріальної контори.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Уманська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку у спадковому майні закрито.
Ухвала мотивована тим, що між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав існує рішення суду, яке набрало законної сили, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі, виходячи з приписів пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Літинського Т. О., задоволено.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про тотожність заявленого позову з позовом у справі № 705/7519/2014-ц, оскільки підстави позовних заяв у даних справах не є тотожними.
17 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що предмет позову, підстави та сторони у справах № 705/7221/16-ц та № 705/7519/2014-ц є тотожними.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Апеляційний суд встановив, що у справі № 705/7519/2014-ц рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2015 року позов задоволено.
Визнано недійсною заяву ОСОБА_4 від 02 серпня 2011 року про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано недійсним та скасовано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 20 червня 2012 року державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Ящук Д. О., згідно якого спадкоємцем земельної ділянки площею 1,9328 га, кадастровий номер 7124382200:02:000:0409 за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 .
Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності серії ЯК № 391074 від 21 листопада 2012 року, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 червня 2012 року № 1-1655.
Визнано за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності по 1/4 за кожним на земельну ділянку згідно Державного акта на право власності серії ЯГ № 623784 від 03 жовтня 2006 року кадастровий номер 7124382200:02:000:0409, виданого на ім'я ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 серпня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3209 Уманської районної державної нотаріальної контори; вирішено питання судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсною заяви ОСОБА_4 від 02 серпня 2011 року про відмову від спадщини за заповітом ОСОБА_5 залишено без змін.
В іншій частині рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 червня 2012 року, визнання за позивачами права власності по 1/4 за кожним на земельну ділянку згідно Державного акта на право власності серії ЯГ № 623784 від 03 жовтня 2006 року, кадастровий номер 7124382200:02:000:0409, виданого на ім'я ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 серпня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3209 Уманської районної державної нотаріальної контори.
Ухвалою ВССУ від 08 червня 2016 року рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16 грудня 2015 року залишено без змін.
Позов обґрунтований тим, що предметом даного спору являлась земельна ділянка площею 1,9328 га, кадастровий номер 7124382200:02:000:0409, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Громівської сільської ради Уманського району Черкаської області, яка належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та якою був складений заповіт, посвідчений 14 липня 2009 року, у якому спадкоємцями було визначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1
ОСОБА_4 на підставі заяви від 02 серпня 2011 року відмовилась від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 .
Підставою позову являлось те, що ОСОБА_4 , на момент смерті ОСОБА_5 , через тривалу та стійку психічну хворобу не здатна була розуміти значення своїх дій та керувати ними, внаслідок чого заява про відмову від спадщини не відповідала її внутрішній волі, тому підлягала скасуванню. Отже, у зв'язку з недієздатністю, ОСОБА_4 є такою, що прийняла спадщину, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому позивачі вважали, що їм належить по 1/4 частині спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .
У свою чергу, в справі № 705/7221/16-ц ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в якості первісної вимоги, заявлено вимогу про встановлення факту прийняття спадщини матір'ю позивачів ОСОБА_4 за заповітом.
Підставою позову вказано не прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в заяві, поданій до нотаріальної контори, ОСОБА_1 зазначено, що на день смерті спадкодавця залишилося майно, яке вона приймає по закону і по заповіту, що, за думку позивачів, є порушенням вимог цивільного законодавства, так як у відповідності до частини 1 статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Також позивачі послались на те, що ОСОБА_1 заявила лише про прийняття «майна» спадкодавця, тобто лише частини належного спадкодавцеві, та відмовилась приймати іншу частину, тоді як в силу статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід усіх прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
При цьому, заявлені вимоги мотивовані і тим, що саме скасування судовим рішенням заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , через недієздатність останньої, надало право позивачам на подання даної позовної заяви з інших підстав.
За таких обставин, встановивши, що позов у справі № 705/7221/16-ц подано позивачами з інших підстав, ніж у справі № 705/7519/2014-ц, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Уманська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку у спадковому майні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук