Ухвала
11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 460/6031/18
провадження № 61-14516св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - військової частини НОМЕР_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 31 серпня 2018 року № 8 в частині зняття з квартирного обліку та виключення зі списків черговості частини майора запасу ОСОБА_1 . Зобов'язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час звільнення у запас позивач мав стаж військової служби понад 20 років, та був зарахований на облік до 01 січня 2005 року, звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту та виходом на пільгову пенсію, тому відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі звільнення з військової служби військовослужбовців за підставами, не зазначеними в Законі, в тому числі у зв'язку з закінченням терміну дії контракту, не передбачено залишення їх на квартирному обліку у військових частинах.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час взяття його на квартирний облік порядок взяття на облік та отримання житла визначався Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністра Оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року(далі - Положення № 20). Пунктом 13 вказаного Положення передбачалося, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік. Даний нормативний акт не передбачав можливість зняття з квартирного обліку з підстав звільнення у запас у зв'язку із закінченням строку контракту.
Таким чином, положення Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (на підстав якого позивача було знято з квартирного обліку), затвердженої Наказом Міністерства Оборони № 737 від 30 листопада 2011 року (далі - Інструкція № 737), суперечать як нормам Житлового кодексу Української
РСР, так і постанові КМУ, які регулювали порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями на час взяття позивача на квартирний облік та мають вищу юридичну силу.
Крім того, судом не враховано правових позицій Верховного Суду, викладених у справах №№ 359/2295/17, 639/302/18-ц, 683/2199/18, 683/2197/18, 487/6514/17 щодо права військовослужбовців, які звільнені з підстав закінчення строку контракту на залишення на квартирному обліку, якщо вони мають стаж військової служби понад 20 років та були зараховані на облік до 01 січня 2005 року.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Частиною другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційних скарг викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Підстави для виклику сторін відсутні.
За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду
від 25 серпня 2020 року призначити до судового розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
Н. О. Антоненко
М. Є. Червинська