61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
15.01.2021 Справа № 905/1786/20
Суддя Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815)
в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька обл., м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)
до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл.,м.Маріуполь, вул. Левченка, б. 1, код ЄДРПОУ 00191129)
про стягнення коштів у розмірі 63634,10 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Предмет та підстави спору.
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення додаткових зборів і плат у сумі 63634,10 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем порушено вимоги договорів №00039/ЦТЛ-2018 від 20.02.2018 та №1/28 від 28.02.2017, у зв'язку із чим позивачем нараховані та заявлені до стягнення додаткові збори і плати в сумі 63634,10 грн, що складаються з: 14792,52 грн - плата за користування вагонами на підставі ст.119 Статуту залізниць України; 37610,48 грн - збір за зберігання вантажу на підставі п. 31.5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 26.03.2009 №317.
Заперечення учасників процесу.
18.12.2020, через канцелярію Господарського суду Донецької області, від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надійшов відзив на позовну заяву №09/28 від 14.12.2020 (вх. №24114/20) разом з клопотанням про продовження строку подання відзиву.
Суд, керуючись ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України задовольняє клопотання відповідача та продовжує строк на подання відзиву.
У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав того, що затримка вагонів, зазначених у позові, сталася внаслідок прибуття 01.04.2020 на під'їзну колію 820 вагонів, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 227 вагонів, що в свою чергу перевищило середньодобовий вагонообіг станції Маріуполь-Сортувальний. Нарахування збору за збереження та охорону вантажу є безпідставним оскільки затримка вагонів потягу №3309 та відповідно вантажу сталася не з вини одержувача, а виключно з вини залізниці.
Відповідач наголошував на тому, що на під'їзній колії комбінату приймання маршрутів здійснюється відповідно до ст. 21 Статуту залізниць України, п. 6 договору №1/28 від 28.02.2017 та Акту обстеження умов роботи на під'їзній колії відповідача і станцій примикання Маріуполь-Сортувальний та Асланове регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Укрзалізниця».
Відповідно до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій обслуговування під'їзних колій провадиться з урахуванням максимальної переробної спроможності вантажних фронтів та середньодобового вагонообігу. Середньодобова кількість вагонів, яка передається на під'їзну колію відповідача, визначена між залізницею і власником колії та становить 689 вагонів, а для станції Маріуполь-Сортувальний - 219 вагонів (п.9 Акту), тобто несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать саме від перевізника.
Також відповідач посилається на те, що суму у розмірі 5196,36 грн як плату за користування вагонами у кількості 13 штук власності ЦТЛ він повністю сплатив у квітні 2020 року, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.
15.01.2021, через канцелярію Господарського суду Донецької області, від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла відповідь на відзив №НЮ/1 від 06.01.2021 (вх. №712/21).
У відповіді на відзив позивач не погодився з запереченнями відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву та вказав, що у спірному випадку вагони не подавались локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходились на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом відповідача впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Крім того, позивач наголосив на тому, що укладені між сторонами договори не встановлюють їх максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження). Посилання відповідача на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 вагонів не приймається до уваги, так як це не обмежує кількість вагонів ні з максимальної ні з мінімальної сторони. Договір № 1/28 не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної або максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзну колію відповідача. Тому посилання відповідача на п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами є необґрунтованими і не дає можливості відмовитися від забирання вагонів. Затримка спірних вагонів відбулася саме через не забирання власником колії (відповідачем) вагонів з передавальних колій ст. Маріуполь-Сортувальний впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 позовну заяву №Д-10/229 від 01.10.2020 (вх. №19221/20 від 09.10.2020) прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (перевізник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник, відповідач) підписаний договір про надання послуг №00039/ЦТА-2018 (далі - договір-1), предметом якого, згідно з пунктом 1.1. договору-1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п.12.1 договору-1, він вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ» або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із Сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої Сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
В матеріалах справи відсутні докази припинення договору-1, жодних із сторні не посилається на закінчення строку дії договору або його припинення з інших підстав, тому суд вважає, що строк дії договору-1 був продовжений.
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії, відповідач) підписаний договір №1/28 (з додатковими угодами до нього від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний та станції Асланове регіональної філії «Донецька залізниця» (у редакції додаткової угоди від (22.05.2018) (далі - договір-2).
Строк дії договору про експлуатацію колії погоджений до 31.04.2018 включно (п.19 договору-2).
В матеріалах справи відсутні докази припинення договору-2, жодних із сторні не посилається на закінчення строку дії договору або його припинення з інших підстав, тому суд вважає, що строк дії договору-2 був продовжений.
Відповідно до пункту 1 договору-2 згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору, експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, до станції Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці (п.5 договору-2).
Згідно з пунктом 6 договору-2 кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження - в кількості, що прибуває на станцію; в поїздах з різними вантажами - не більше 228 осей; в маршрутах, що прибувають на станцію Рудна - не більше 220 осей.
Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 3-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин, після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до пункту 10 договору-2 на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів - 29,2 годин.
За умовами пункту 14 договору-2 власник колії сплачує Залізниці плату, зокрема, за: б) користування вагонами (контейнерами), згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1; в) інші збори і плати згідно з Статутом залізниць, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.
01.04.2020 об 05 год. 45 хв. на станцію Маріуполь-Сортувальний на адресу відповідача зі станції Волноваха прибув поїзд №3309, до складу якого входив 61 вагон, з яких: 5 вагонів завантажені - «лом чорних металів», 5 вагонів - «феросілікомарганець», 18 вагонів - «вугілля кам'яне», 4 вагони - «вироби кислото упорні», 5 вагонів - «окатиші залізорудні», 19 порожніх вагонів, 1 вагон з провідниками, 1 вагон - «прокат чорних металів» та 3 платформи з порожніми контейнерами.
З числа прибулих вагонів 57 були передані на відповідальність одержувача (відповідача) о 08 год. 53 хв. 01.04.2020 та 4 вагони 09 год. 38 хв. 01.04.2020.
Фактично поїзд простояв на колії станції до 04 год. 10 хв. 03.04.2020. Загальний час знаходження на коліях станції склав:
- 57 вагонів з 01.04.2020 12 год. 53 хв. до 03.04.2020 04 год. 10 хв. - 39 год. 17 хв.;
- 4 вагони з 01.04.2020 до 03.04.2020 04 год. 10 хв. - 38 год.32 хв.
Факт подачі позивачем спірних вагонів потягу №3309 на 4 колію станції Маріуполь-Сортувальний та прийняття їх відповідачем 11.06.2020 з 01 год. 16 хв. по 02 год. 01 хв. відповідачем не оскаржується і підтверджується пам'ятками №935 та №936 про подавання вагонів у кількості 57 та 4 відповідно.
Згідно пам'яток передача 61 вагонів відбулась, без зауважень щодо їх технічного стану.
Як встановлено судом, згідно з п.6 договору №1/28 від 28.02.2017, вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці, впродовж 3-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 3-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до акту про затримку вагонів №1-22 від 03.04.2020, що складений у присутності агента комерційного ОСОБА_1 та представника вантажовласника ОСОБА_2 , поїзд №3309 у кількості 61 вагонів прибраний з 5 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 03.04.2020 о 04-10 год.
Таким чином, з урахуванням положень п.6 договору -2, оскільки приймально-здавальні операції вагонів були здійснені за 57 вагонів 01.04.2020 о 08 год. 53 хв. та 4 вагони 01.04.2020 о 09 год. 38 хв., то відповідач повинен був забрати спірні 57 вагонів 01.04.2020 об 11 год. 53 хв. та 4 вагони 01.04.2020 о 12 год. 38 хв. відповідно.
Разом з цим, фактично час простою вагонів потягу на станції Маріуполь-Сортувальний, тривав до 03.04.2020 - 04 год 10 хв., про що Залізницею, 06.04.2020, у присутності комерційного агента 2 категорії ОСОБА_4, та комерційного агента ОСОБА_3 станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-98.
Проте, позивач при здійсненні розрахунку годин фактичного простою вагонів потягу на станції Маріуполь-Сортувальний бере за основу не 3 години погоджені у п. 6 договору-2, а 4 години після закінчення передавальних операцій. Відповідачем не надано заперечень щодо терміну протягом, якого він повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом.
За розрахунком позивача, загальний час знаходження на коліях станції 57 вагонів склав 39 год.17 хв. (з 01.04.2020 12 год. 53 хв. До 03.04.2020 04год. 10 хв.) та 4 вагонів склав 38 год. 32 хв. (з 01.04.2020 до 03.04.2020 04 год. 10 хв.).
Відомість №06049052 плати за користування 61 вагоном та накопичувальна картка №09040307, були пред'явлені Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» для підписання та оплати.
Представник відповідача відомість і накопичувальну картку підписав із зауваженнями наступного змісту: «сума 12327,10 грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку»; «сума 40701,31 грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Претензією від 02.07.2020 залізниця звернулась до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з вимогою сплатити кошти у розмірі 63634,10 грн, в тому числі плата за користування вагонами, збір за зберігання та охорону вантажу.
Листом №94/492 від 24.07.2020 відповідач відхилив вимоги претензії, з посиланням на те, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.
За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 ЦК України).
Положеннями частини 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, пунктом 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Пунктом 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України №864/5085 від 24.11.2000).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць).
Пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона), засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника), у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу, з місця загального користування, в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункт 8 Правил зберігання вантажів).
У розумінні пункту 46 Статуту залізниць терміни «безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці» та «безоплатного користування місцем загального користування на залізниці» охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Як зазначено судом вище, перевіривши визначені залізницею вихідні дані, судом встановлено, що позивачем, в акті загальної форми №6-98 від 06.04.2020 визначений час початку простою впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій в той час, як відповідно до п.6 договору-2 вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 3-х годин після закінчення передавальних операцій.
Суд приймає такий розрахунок позивача, адже він не перевищує розрахунок, який встановлено у п.6 договору-2 та не заперечується відповідачем, а також не виходить за межі позовних вимог.
Судом відхиляються доводи відповідача стосовно наявності вини Залізниці у перевищенні строку користування вагонами з наступних підстав.
Відповідач посилається на ст. 21 Статуту залізниць України, п. 6 договору № 1/28 від 28.02.2017, Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та Акт обстеження умов роботи на під'їзній колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та станцій примикання Маріуполь-Сортувальний та Асланове Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - акт).
Судом досліджено акт б/н від 16-17 травня 2018, який міститься в матеріалах справи та встановлено, що умови п. 9, на які посилається відповідач визначають виключно середньодобову кількість вагонів, яка подається на під'їзну колію: загалом 689 ваганів, з яких по станції Рудна - 470 вагонів, по станції Маріуполь-Сортувальний - 219 вагонів.
Відповідно до ч. б ст.. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.
За приписами ч. б п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (в редакції чинній у спірний період) вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Судом досліджено договір №1/28 від 28.02.2017 та встановлено, що він не містить умов максимальної переробної спроможності фронтів навантаження (вивантаження) та будь-яких обмежень щодо мінімальної або максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзну колію відповідача.
Отже відповідач не довів, що або договором-2, або актом, або законом встановлено обмежень щодо мінімальної або максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзну колію станції Маріуполь-Сортувальний.
Окрім цього, як слідує з вищевказаним норм, звільнення від плати можливе за умови, якщо вагони подані локомотивом залізниці. Проте, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, поїзд 3309 не подавався локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходились на передавальних коліях ст. Маріуполь-Сортувальний.
За таких обставин, відповідачем не доведено наявність вини залізниці у несвоєчасному звільненні колій станції призначення Маріуполь-Сортувальний.
З посиланням на пункт 15 розділ 6 частини 1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999 за час простою позивачем, відповідачу нарахована плата за користування вагонами, яка внесена до відомості №06049052 плати за користування вагонами на підставі пам'яток про подання вагонів (ф. ГУ-45) №935 та №936 у розмірі 12327,10 грн за 61 вагон.
Відповідно до відомості плати (ф.ГУ-46) №06049052р, розмір плати за користування вагонами, що нарахований відповідачу складає 7996,80 грн без ПДВ, з ПДВ 9596,16 грн за 48 вагонів; 4330,30 грн без ПДВ, з ПДВ 5196,36 грн за 16 вагонів.
Разом з цим, відповідач вказує, що ним було сплачено 5196,36 грн (з ПДВ), що підтверджується відомостями плати ф.ГУ-46: №07042662 від 08.04.2020; №06042640 від 07.04.2020; №05042599 від 06.04.2020; №06042644 від 07.04.2020; №06042625 від 07.04.2020; №05042612 від 06.04.2020; №07042654 від 08.04.2020 за 13 вагонів власності ЦТЛ.
Відомості підписані шляхом накладання електронного цифрового підпису відповідальними працівниками станції (комерційними агентами) Маріуполь-Сортувальний з боку позивача та працівником вантажовласника з боку відповідача без заперечень.
Позивач у відповіді на відзив не скористався своїм правом та не надав заперечень щодо наведених відповідачем доводів та не спростував обставини пов'язані з оплатою відповідачем 5196,36 грн.
Тобто відповідачем доведено, а позивачем не спростовано часткову оплату належної плати за користування вагонами.
Судом перевірено розрахунок плати за користування вагонами позивача, та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично вірним та у сукупності, з урахуванням ПДВ, становить: 110,20 *3,023 (діючий коефіцієнт) = 333,13 - 50% (для власних вагонів) = 166,60 грн; 48 вагонів *166,60 грн (плата за 1 вагон) = 7996,80 грн (без ПДВ), з урахуванням ПДВ 9596,16 грн.
Суд приймаючи заперечення відповідача щодо суми 5196,36, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення плати за користування вагонами підлягають частковому задоволенню на суму 4399,80 грн з урахуванням ПДВ.
Щодо заявленого розміру збору за зберігання вантажу
За приписами п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства Транспорту України №644 від 21.11.2000, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України №866/5087 від 24.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження.
Відповідно до ч. 1 п. 8 р. 7 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства Транспорту України №644 від 21.11.2000, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України №866/5087 від 24.11.2000 та п. 2.1 глава 2 «Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування» розділу 3 «Збори за роботи та послуги пов'язані з перевезенням вантажів» Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 (далі - збірник) за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції), залізницею Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був нарахований збір за зберігання вантажів за період знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції Маріуполь-Сортувальний) відповідно до наступного розрахунку:
- термін зберігання вантажів 57 вагонів склав: 40 год = 24 год (пільгова 1 доба) = 16 год.: 24 = 0,6 = 1 доба;
- термін зберігання вантажів 4 вагонів склав: 39 год = 24 год. (пільгова 1 доба) = 15 год. : 24 = 0,6 = 1 доба;
- загальний час зберігання вантажу (42 вагона - 2564 тонн) склав: 1 доба х 4,00 грн (ставка одного вагону) х 3,023 (діючий коефіцієнт) х 2564 т (загальна вага нетто вагонів) = 31003,90 грн (без ПДВ), з урахуванням ПДВ - 37204,68 грн.
За приписами п. 2.1 глави 2 «Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування» розділу ІІІ «Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів» збірника, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Нарахування збору за зберігання вантажів позивачем здійснено з дотриманням чинного законодавства, оскільки відповідно до пункту 46 Статуту безкоштовний термін зберігання вантажів, з моменту закінчення безоплатного часу до моменту забирання вагонів відповідач мав оплачувати залізниці збір за кожну добу у розміні 4,00 грн.
Враховуючи не прийняття судом доводів відповідача щодо вини залізниці з підстав викладених вище, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача збір за зберігання вантажу.
Судом здійснено перерахунок заявлених вимог, виходячи з розрахунку: 2564 (загальна вага нетто вагонів) х 4,00 грн (розмір збору за зберігання однієї тонни вантажів) х 3,023 (діючий коефіцієнт) х 1(кількість діб зберігання) та визнано його арифметично не вірним.
За розрахунком суду розмір збору за зберігання вантажів за період знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції Маріуполь-Сортувальний) дорівнює 31003,89 грн +20% ПДВ, разом 37204,67 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача збору за зберігання вантажів, підлягають частковому задоволенню у сумі 37204,67 грн.
Щодо заявленого розміру збору за охорону вантажу.
Згідно частини 2статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт», охорона вантажів і об'єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця».
Пунктом 31.5 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 передбачено, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата, згідно з табл. 4 п. 27 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000.
Вантаж, адресований відповідачу, що знаходився у вагонах №66695479, №56085673, №60228871 (лом чорних металів), включено до Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України» №18 від 20.01.1997, зареєстрованого в Мінюсті України №36/1840 від 20.02.1997, у редакції наказу Мінінфраструктури України № 363 від 27.06.2012, зареєстрованого в Мінюсті України №1171/21483 від 12.07.2012, за кодами тарифної групи 214, зазначений Перелік затверджений профільним міністерством на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом» №106 від 22 лютого 1994 року .
Відповідно до вимог п.31.5. Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.
Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред'явлені до перевезення одним відправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом.
Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження ненадання/неналежного надання залізницею послуг охорони спірного вантажу.
Враховуючи не прийняття судом доводів відповідача щодо вини залізниці з підстав викладених вище, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача збір за охорону вантажу.
За затримку вантажу, який знаходиться під охороною, з причин незалежних від залізниці позивачем нараховано тариф за охорону вантажу: 24 год х 3 вагона х 43 год. х 3,023(діючий коефіцієнт) = 9359,21 грн (без ПДВ), з урахуванням ПДВ - 11231,10 грн.
Судом здійснено перерахунок заявлених вимог та визнано його арифметично не вірним.
За розрахунком суду розмір збору за затримку вантажу, який знаходиться під охороною дорівнює 9359,21 грн +20% ПДВ, разом 11231,05 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача збору за затримку вантажу, який знаходиться під охороною, підлягають частковому задоволенню у сумі 11231,05 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл.,м.Маріуполь, вул. Левченка, б. 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька обл., м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) додаткові збори та плати у розмірі 52835 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн 52 коп; судовий збір у розмірі 1745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн 29 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня визначеного ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень цього кодексу.
6. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області, в порядку, визначеному Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено та підписано 15.01.2021.
Суддя Діна Миколаївна Огороднік
(Д.М. Огороднік)