вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.01.2021м. ДніпроСправа № 904/4027/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТРЕЙД МІКС" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 95, офіс 17; ідентифікаційний код 40002253)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ДЖЕНЕРЕЙШН" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Сучкова, буд. 35; ідентифікаційний код 42714144)
про стягнення 103 611 грн. 97 коп.
Без виклику представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТРЕЙД МІКС" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. 3511/20 від 27.07.2020р.) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ДЖЕНЕРЕЙШН" про стягнення 103 611 грн. 97 коп., що складає 84 530 грн. 32 коп. - основного боргу за цукерки, поставлені відповідно до умов Договору поставки від 21.11.2019 №3186-X, 6 536 грн. 09 коп. - пені, 1 528 грн. 90 коп. - інфляційних втрат та 11 016 грн. 66 коп. - 30 % річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача 2 102 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2020р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем подано до суду заяву (вх. №36965/20 від 12.08.2020), якою усунено недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2020.
Як вбачається копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2020р. про залишення позовної заяви без руху було отримано позивачем 17.08.2020.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2020 була отримана відповідачем 21.10.2020, що підтверджується Трекінгом підприємства "Укрпошта".
Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.
При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -
Як вбачається, 21.11.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТРЕЙД МІКС", як постачальником та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ДЖЕНЕРЕЙШН", як покупцем було укладено договір поставки №3186-Х (надалі - Договір) відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити а покупець зобов'язується прийняти та оплатити конфети (товар) у відповідності з умовами цього договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.
Найменування та описання товару, асортимент, кількість, ціни та інші умови/ характеристики товару що поставляється вказуються сторонами у додатках та специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною ( пункт 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 2.3 Договору ціни на товар приймаються на умовах поставки, вказаних у додатках/специфікаціях до договору.
Загальна сума договору орієнтовано становить 5 000 000 грн. 00 коп. Остаточна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього додатків/специфікацій (пункт 2.4 Договору).
Згідно пункту 4.7 Договору датою поставки товару є дата на товарно - транспортному або товаросупроводжувальному документі, який свідчить про передачу товару покупцю (або перевізнику).
Відповідно до пункту 11 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань ( в тому числі гарантійних) по даному договору.
На виконання умов Договору позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 120 530 грн. 32 коп., що підтверджується накладними від 10.02.2020 №25102617 на суму 30 132 грн. 58 коп., від 14.02.2020 №25103057 на суму 30 132 грн. 58 коп., від 20.02.2020 №25103240 на суму 30 132 грн. 58 коп. та від 26.02.2020 №25103534 на суму 30 132 грн. 58 коп. (а.с.18-21).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами; обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Отже, судом встановлено, що надані накладні від 10.02.2020 №25102617, від 14.02.2020 №25103057, від 20.02.2020 №25103240 та від 26.02.2020 №25103534 на загальну суму 120 530 грн. 32 коп. складені між позивачем та відповідачем та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є первинними й такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачу товару.
Згідно умов пункту 3.1 Договору, платежі за цим договором здійснюються покупцем в національній валюті України банківським переказом на всю суму, визначену у рахунку-фактурі товару (партії товару), на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів до дати поставки товару по кожній специфікації/додатку.
Таким чином, оплату продукції відповідач повинен здійснити:
- за видатковою накладною від 10.02.2020 №25102617 - до 13.02.2020 (включно);
- за видатковою накладною від 14.02.2020 №25103057 - до 19.02.2020 (включно);
- за видатковою накладною від 20.02.2020 №25103240 - до 25.02.2020 (включно);
- за видатковою накладною від 26.02.2020 №25103534 - до 02.03.2020 (включно).
Проте, відповідачем частково здійснено оплату за договором у зв'язку з чим станом на 27.07.2020 заборгованість відповідача перед позивачем складає 84 530 грн.32коп.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, строк оплати за отриманий товар є таким, що настав, і відповідач повинен був здійснити оплату за товар позивачу.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 84 530 грн.32 коп.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Позивачем 14.05.2020 направлено на адресу відповідача претензію вих. №1405/20 від 14.07.2020 (а.с.23) щодо виконання зобов'язання за договором, яку він отримав 20.05.2020 (а.с.25), однак заборгованість не сплатив.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 7.8 Договору у випадку порушення строків оплати товару, передбачених пунктом 3.1 покупець сплачує постачальнику: - штрафну пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки (підпункт 7.8.1 Договору); - 30% річних від простроченої суми.
За розрахунком позивача пеня становить 6 536 грн.09 коп. за загальний період з 03.02.2020 по 10.07.2020.
Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що він є не обґрунтованим, оскільки позивачем невірно вказані періоди прострочення.
За розрахунком суду пеня становить:
від суми 30 132 грн. 58 коп. за період з 14.02.2020 -19.02.2020 пеня -108 грн.67 коп.;
від суми 60 265 грн.16 коп. за період з 20.02.2020 - 25.02.2020 пеня -217 грн.35 коп.;
від суми 90 397 грн.74 коп. за період з 26.02.2020 - 02.03.2020 пеня -326 грн.02 коп.;
від суми 120 530 грн.32 коп. за період з 03.03.2020 - 03.03.2020 пеня-724 грн.45 коп.;
від суми 110 530 грн.32 коп. за період з 04.03.2020 -12.03.2020 пеня-597 грн.95 коп.;
від суми 100 530 грн.32 коп. за період з 13.03.2020 -19.03.2020 пеня -384 грн.54 коп.;
від суми 90 530 грн.32 коп. за період з 20.03.2020 - 25.06.2020 пеня - 4 086 грн.23 коп.;
від суми 89 530 грн.32 коп. за період з 26.06.2020 - 09.07.2020 пеня -410 грн.96 коп.;
від суми 84 530 грн.32 коп. за період з 10.07.2020 -10.07.2020 пеня -27 грн.71 коп.
Всього на суму 6 883 грн. 18коп.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
За таких обставин, до стягнення підлягає пеня у розмірі 6 536 грн.09 коп.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 528 грн. 90 коп. за загальний період з 03.02.2020 по 10.07.2020, тобто з лютого 2020 по червень 2020 та 30% річних в сумі 11 016 грн. 66 коп. за загальний період з 03.02.2020 -10.07.2020.
Перевіривши розрахунок інфляційних збитків та 30% річних, судом суд вважає за необхідне зазначити, що він є невірним.
Після перерахунку 30% річних становлять 10 748 грн.96 грн., а інфляційні нарахування -2 618 грн.08 коп. за загальний період з 14.02.2020 по 10.07.2020.
Враховуючи частину 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, до стягнення підлягають інфляційні нарахування у розмірі 1 528 грн.90 коп., а вимога про стягнення з відповідача 30% річних підлягає частковому задоволенню у суму 10 748грн.96грн.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 096грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Щодо заявлених до стягнення судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
До матеріалів справи позивачем додано попередній розрахунок суми судових витрат (а.с.39). Відповідно до даного розрахунку позивачем розраховано витрати на професіональну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.00 коп., проте доказів щодо надання цих послуг, визначених вищевказаним Законом, позивач не надав.
За таких обставин у господарського суду відсутні підстави для розподілу витрат на правничу допомогу.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТРЕЙД МІКС" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 95, офіс 17; ідентифікаційний код 40002253) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ДЖЕНЕРЕЙШН" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Сучкова, буд. 35; ідентифікаційний код 42714144) про стягнення 103 611 грн. 97 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ДЖЕНЕРЕЙШН" (51200, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Сучкова, буд. 35; ідентифікаційний код 42714144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТРЕЙД МІКС" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 95, офіс 17; ідентифікаційний код 40002253) 84 530 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 32 коп. - заборгованості, 6 536 (шість тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 09 коп. - пені, 1 528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн. 90 коп. - інфляційних нарахувань, 10 748 (десять тисяч сімсот сорок вісім) грн.96 коп. - 30% річних та 2 096 (дві тисячі дев'яносто шість) грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
"18" січня 2021 року.