вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5981/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Канта", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2", м. Дніпро
про стягнення грошових коштів в сумі 20 000,00 грн.
Представники:
від позивача не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Канта" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 20 000,00 грн., що складають вартість оплаченого товару згідно платіжного доручення № 50005 від 30.09.2020.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою отримання металопрокату позивачем перераховано відповідачу 20 000,00 грн. за призначенням платежу: "Оплата за послуги згідно договору №АХ-К/БГ-3009-02 від 30.09.2020", що підтверджуються платіжним дорученням № 50005 від 30.09.2020, проте відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки замовленого товару на вказану суму.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 06.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.12.2020.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
07.12.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення даного судового засідання без участі представника підприємства останнього.
Згідно даних з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою суду від 06.11.2020, надіслане на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2" за № 4930013091945, не вручено під час доставки (а.с. 70-71).
Ухвалою суду від 07.12.2020 розгляд справи відкладався до 22.12.2020.
На електрону пошту суду 21.12.2020 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника адвоката Галамай А.В. у судове засідання, крім того останнім зазначено, що відповідачем копії позовної заяви з додатками отримано не було, а про наявність господарської справи № 904/5981/20 та її призначення до слухання 22.12.2020 дізнався на з сайту Судова Влада.
22.12.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення даного судового засідання без участі представника підприємства останнього.
Ухвалою суду від 22.12.2020 розгляд справи відкладався до 11.01.2021.
У судове засідання 11.01.2021 представники сторін не з'явилися.
10.01.2021 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини які свідчать про вчинення сторонами правочинну, факту оплати та прострочення виконання зобов'язання.
Як зазначає позивач, внаслідок досягнутої домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю " Науково-виробнича фірма "Канта" (далі - Позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2" (далі - Відповідач, Постачальник) ним ( позивачем) сплачено відповідачу 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50005 від 30.09.2020 з призначенням платежу: оплата за товар згідно договору №АХ-К/БГ-3009-02 від 30.09.2020 (а.с. 31).
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статті 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вказує позивач у позовній заяві, з метою отримання металопрокату, він здійснив безготівковий переказ грошових коштів у сумі 20 000,00 грн., в призначенні платежу вказавши: за договором АХ-К/БГ-3009-02 від 03.09.2020, що підтверджується платіжним дорученням №50005 від 30.09.23020, копія якого залучена до матеріалів справи.
Вказані обставини свідчать про те, що між виникли правовідносини з постачання товару, які врегульовані нормами як Господарського так і Цивільного кодексів України.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (статті 712 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи строк зобов'язання щодо поставки металопрокату сторонами встановлено не було.
Відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець не передав товар у встановлений строк.
Згідно з нормами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б свідчили про направлення позивачем на адресу відповідача вимоги щодо здійснення ним поставки металопрокату на суму 20000 грн., суду не надано.
З огляду на те, що сторонами строк поставки товару не встановлено, позивачем вимога в порядку статті 530 ЦК України на адресу відповідача не надсилалась, у відповідності зі статтею 612 ЦК України, відповідач, в даному випадку, не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, внаслідок чого право позивача, відповідно, не може вважатись порушеним, і відповідно, у останнього не виникає права вимагати повернення перерахованої відповідачеві попередньої оплати в сумі 20 000,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Виходячи з викладеного, права на звернення з позовом про повернення попередньої оплати, на момент вирішення спору, позивач ще не набув.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Канта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2" про стягнення грошових коштів в сумі 20 000,00 грн. - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом
Повне рішення складено 18.01.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко