15 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6159/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (далі-відповідач, Козельщинська селищна рада) про визнання протиправної бездіяльності Козельщинської селищної ради, яка полягає у відмові ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1469 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів; зобов'язання Козельщинської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1469 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою, оформлена листом №1683 від 29.09.2020 є безпідставною, оскільки відповідачем зазначені загальні підстави та не конкретизовано, у чому саме подана на розгляд заява не відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначає, що під час державної реєстрації земельної ділянки державним кадастровим реєстратором здійснюється перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам Закону, якщо такі наявні, то реєстратор відмовляє у формуванні новоствореної ділянки. На думку позивача, ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, оскільки повноваження селищної ради щодо розгляду цього питання не дискреційними.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
02.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.75-78/, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю, посилаючись на те, що в порушення вимог статті 79-1 ЗК України земельна ділянка площею 2,00 га (кадастровий номер 5322082500:00:001:1469) сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 68,2411 га (кадастровий номер 5322082500:00:001:1468) не за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач зауважив, що ОСОБА_1 самостійно обрав ту процедуру формування земельної ділянки, яка не відповідає вимогам спеціального земельного законодавства, тому Козельщинська с/р правомірно відмовила йому у затвердженні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.71-72/.
07.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.99-102/, у якій позивач посилався на ті ж обставини, що викладені у позовній заяві.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 28.07.2016 Козельщинським РС УДМС України в Полтавській області /а.с.10-12/.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №146379057 від 22.11.2018 підтверджено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 68,2411 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1260 перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області /а.с.96/, що виникло на підставі акту приймання-передачі від 27.09.2018 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 №6561-СГ /а.с. 96/.
07.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Козельщинської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, кадастровий номер 5322082500:00:001:1260, 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка розташована на території Лутовинівської сільської ради (Лутовинівського старостату, с. Задовга) Козельщинського району Полтавської області /а.с.91/.
До клопотання позивачем додано копії паспорта та ідентифікаційного номеру, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с.92-94/.
У зв'язку із спливом місячного строку з моменту подання клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (07.05.2020), 06.07.2020 ОСОБА_1 надіслав до Козельщинської селищної ради письмове повідомлення від 06.07.2020, у якому повідомив відповідача про те, що ним був замовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вказаного місцезнаходження (викопіювання), яке було додане до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 05.05.2020. До письмового повідомлення позивач додав договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с.21-22/.
ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ-01.03) гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Козельщинського району Полтавської області /а.с.14-59/.
Висновком про розгляд документації із землеустрою від 30.07.2020 10825/82-20 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 0 01.03) гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту на території Козельщинської селищної ради погоджений /а.с.58-59/.
На підставі вказаного проекту землеустрою земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5322082500:00:001:1469, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5316547472020 /а.с. 60/.
11.08.2020 позивач подав до Козельщинської селищної ради заяву від 11.08.2020 /а.с.86/ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 5322082500:00:001:1469) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Козельщинської селищної ради за межами населеного пункту та передачу її у власність, до якої додав оригінал проекту землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с.60-62/.
18.09.2020 відбулася 29 сесія Козельщинської селищної ради 7 скликання, що підтверджено відповідним витягом з протоколу /а.с.113-114/, в ході якої слухали питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .
Зі змісту наведеного витягу з протоколу слідує, що до Козельщинської селищної ради заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 5322082500:00:001:1469) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Козельщинської селищної ради за межами населеного пункту. Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га розроблено без дозволу власника - Козельщинської селищної ради, за рахунок земельної ділянки площею 68,2411 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1260. Земельна ділянка площею 68,2411 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1260 є сформованою згідно з технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Полтавською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру", про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.08.2018 №НВ-5307741832018, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Також, зазначено, що на одній частині земної поверхні неможливим є існування 2 одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар. Козельщинська селищна рада є власником земельної ділянки площею 68,2411 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1260, про що здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме за номером 29046831 від 19.11.2018. Місце розташування запроектованої гр. ОСОБА_1 без дозволу Козельщинської селищної ради земельної ділянки площею 2,0 га не відповідає принципам землеустрою в частині створення раціональної системи землеволодінь та землекористувань на земельній ділянці площею 68,2411 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1260. Виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради замовлено розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки комунальної власності відповідно до існуючих на цій площі землекористувань жителів села Задовга та інших потреб членів Козельщинської територіальної громади.
За результатами відкритого поіменного голосування рішення не прийнято (за - 0, проти - 17, утрималися - 0).
29.09.2020 Виконавчий комітет Козельщинської селищної ради листом №1683 повідомив ОСОБА_1 про те, що його заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 5322082500:00:001:1469) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Козельщинської селищної ради за межами населеного пункту та передачу її у власність розглянута на черговій 29 сесії 7 скликання, яка відбулася 18.09.2020, але рішення по ній не прийнято. Присутні на пленарному засіданні депутати проголосували "проти" затвердження проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів /а.с.87/.
ОСОБА_1 , вважаючи бездіяльність Козельщинської селищної ради, яка полягає у відмові затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі-ЗК України).
За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №826/18649/15, від 24.09.2020 у справі №376/943/17.
Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.
Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі-Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Частиною 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Зміст наведених норм права свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, за принципом "мовчазної згоди" (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Отже, за змістом вищенаведених норм ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , звертаючись до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 5322082500:00:001:1469) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Козельщинської селищної ради за межами населеного пункту та передачу її у власність, зокрема, додав оригінал погодженого проекту землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у відповідача виник обов'язок розглянути подану заяву у строки, встановлені частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.
Суд акцентує увагу на тому, що позивач звернувся до відповідача із заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення.
У той же час, як встановлено судом заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 5322082500:00:001:1469) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Козельщинської селищної ради за межами населеного пункту та передачу її у власність розглянута на черговій 29 сесії 7 скликання, яка відбулася 18.09.2020, але рішення по ній не прийнято. Присутні на пленарному засіданні депутати проголосували "проти" затвердження проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Проект рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносився, не обговорювався і рішення ради з цього питання не приймалось.
Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення.
При цьому, витяг з протоколу 29 сесії Козельщинської селищної ради VІІ скликання від 18.09.2020, відображає лише результати голосування, мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, не містить і не відповідає поняттю акту органу місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Козельщинської селищної ради за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
При цьому суд враховує, що надісланий Виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради лист від 29.09.2020 №1683 не свідчить про розгляд заяви у належний спосіб, оскільки питання щодо розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою відноситься до виключної компетенції селищної ради.
Таким чином, Козельщинська селищна рада не розглянула заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спосіб, що визначений законом.
Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.
Висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі №454/160/17.
Таким чином з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 11.08.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1469 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів (вх.№1444 від 11.08.2020), а також зобов'язати Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області у передбаченому Земельним кодексом України порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1469 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів (вх.№1444 від 11.08.2020) із прийняттям відповідного рішення.
Правові підстави для зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою відсутні, оскільки уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17, постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №804/1077/18.
Отже, позовні вимоги у частині зобов'язання Козельщинської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1469 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність задоволенню не підлягають.
Таким чином, адміністративний позов належить задовольнити частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №53334 від 28.10.2020 /а.с.9/.
З огляду на ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.
Також, у позовній заяві міститься вимога про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
07.12.2020 до суду надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн /а.с.104-107/.
02.12.2020 до суду, разом із відзивом на позовну заяву, від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Клопотання відповідача мотивоване тим, що дана справа відноситься до малозначних справ, а адвокатом Касумовим О.О. систематично надається правова допомога у справах з подібними правовідносинами, де відповідачем є Козельщинська селищна рада, тому, на думку відповідача, складання позовної заяви не потребує значних витрат часу адвоката на опрацювання законодавчої бази зі спірних правовідносин, на консультацію клієнта та збір документів по справі. Відповідач зауважив, що позовна заява фактично складена на 8 сторінках, у той час як лише на 2 сторінках викладені обставини справи та позовні вимоги, а інші містять лише посилання на нормативно-правові приписи та судову практику. З урахуванням викладених заперечень, відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 7800,00 грн до 600,00 грн /а.с.79-81/.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17, від 04.02.2020 у справі № 480/4107/18 .
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги /а.с.64-65/, перелік послуг, що зобов'язується надати адвокат /а.с.66/, попередній розрахунок /а.с.67/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с.68/, ордер серія ПТ №218054 /а.с.69/, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07.12.2020 /а.с.108/, квитанцію № 8 від 07.12.2020 /а.с. 110/.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
У справі /West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Згідно з актом виконаних робіт від 07.12.2020 /а.с.108/ до розрахунку суми гонорару за надання адвокатських послуг включено надано наступні послуги: 1) опрацювання законодавчої бази, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, збір документів - 2 год. - 800,00 грн; 2) складання адміністративного позову - 4 год. - 5000,00 грн; 3) складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат, а також подання цього клопотання до суду - 3 год. - 700,00 грн; 4) складання та надання відповідачу відповіді на відзив, а також його подання до суду - 3 год. - 700,00 грн.
Суд звертає увагу на те, зазначена справа належить до справ незначної складності, щодо якої станом на дату звернення позивача до суду сформовано сталу судову практику, а тому час, витрачений адвокатом на опрацювання законодавчої бази, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, збір документів, підготовку позовної заяви, не відповідає заявленому в описі.
Крім того, суд враховує, що написання позовної заяви, складання клопотання про стягнення судових витрат та відповіді на відзив не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
При цьому суд зазначає, що відповідь на відзив у більшості відтворює зміст позовної заяви.
Отже, час витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, визначений у акті виконаних робіт від 07.12.2020, є очевидно завищеним.
З урахуванням наведеного, оцінивши надані позивачами докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про достатність таких витрат на надання правничої допомоги у цій справі: опрацювання законодавчої бази, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, збір документів - 1 год. - 400,00 грн; 2) складання адміністративного позову - 2 год. - 2500,00 грн; 3) складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат, а також подання цього клопотання до суду - 1,5 год. - 350,00 грн; 4) складання та надання відповідачу відповіді на відзив, а також його подання до суду - 1,5 год. - 350,00 грн. Відтак витрати на професійну правничу допомогу у цій справі підлягають зменшенню до 3600 грн.
Водночас зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Остроградського,75/15, смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 21063513) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 11.08.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1469 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів (вх.№1444 від 11.08.2020).
Зобов'язати Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області (вул. Остроградського,75/15, смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 21063513) у передбаченому Земельним кодексом України порядку розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) від 11.08.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1469 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів (вх.№1444 від 11.08.2020) із прийняттям відповідного рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Остроградського,75/15, смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 21063513) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1800 грн 00 коп (одна тисяча вісімсот гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол