про забезпечення позову
15 січня 2021 року 320/437/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними дій та скасування наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України під час здійснення державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог ліцензійних умов ТОВ "Укрекологістика" та порядку складання актів перевірки та розпоряджень за їх результатами;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.12.2020 №384 про повне зупинення дії ліцензії ТОВ "Укрекологістика" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану на підставі наказу Мінприроди від 19.03.2018 №98 (збирання, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження, видалення).
14 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" звернулось до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.12.2020 №384 про повне зупинення дії ліцензії.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що звернення до суду з адміністративним позовом викликано тим, що наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України прийнято з грубим порушенням законодавства і є протиправним. Крім того, підставою для видачі наказу стало невиконання розпорядження Міністерства, яке виконати в строк, який був встановлений Міністерством з об'єктивних причин не можливий з підстав, що наведенні в адміністративному позові та в зв'язку з проблемами, які викликані обмеженнями та поширенням гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.
В свою чергу наслідки дії оскаржуваного наказу неминуче спричинять значну матеріальну та репутаційну шкоду для позивача та обмежить його права на зайняття підприємницькою діяльністю, що призведе до зупинки діяльності та скорочення працівників.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом та повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 по справі №640/9167/19.
Враховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд повинен проаналізувати та оцінити доводи заявника щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення чи дій. Суд звертає увагу заявника, що такі ознаки не мають окреслених меж, тоді як вони повинні свідчити про таку протиправність поза обґрунтованим сумнівом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Мінприроди від 19.03.2018 №93 "Про видачу ліцензій ТОВ "Укрекологістика" позивач має право на здійснення таких операцій з небезпечними відходами як, збирання, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження, видалення з наступними видами відходів:
1. Відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів, цілі чи розламані (збирання, зберігання, видалення, оброблення, знешкодження);
2. Відходи, які складаються або містять хімічні речовини, що не відповідають специфікації або мають прострочений термін придатності (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
3. Клінічні та подібні їм відходи, а саме - відходи, що виникають у результаті медичного догляду, ветеринарної чи подібної практики і відходи, що утворюються у лікарнях або інших закладах під час досліджень, догляду за пацієнтами або при виконанні дослідницьких робіт (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
4. Відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (у тому числі відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення, утилізація);
5. Відходи азбесту (пил та волокна) (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження);
6. Відходи виробництва, одержання і застосування фармацевтичних препаратів, за винятком відходів, зазначених у Зеленому переліку відходів (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
7. Відходи виробництва, одержання і застосування хімічних речовин для просочування деревини (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення, утилізація);
8. Відходи, що містять ртуть, сполуки ртуті (збирання, зберігання);
9. Відходи розчинів кислот чи основ (у тому числі іншим чином не зазначені у відпрацьований електроліт),Зеленому переліку відходів (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
10. Відходи упаковок та контейнерів, забруднені (у т.ч. тара з-під пестицидів) (збирання, зберігання, видалення);
11. Відпрацьоване активоване вугілля, крім включеного до Зеленого переліку відходів; відходи упаковок і контейнерів, які містять сполуки в кількості, достатній для виявлення небезпечних властивостей (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
12. Відходи та брухт електричних та електронних вузлів, що містять компоненти, такі як акумуляторні батареї або інші батареї, включені до Жовтого переліку відходів, ртутні вмикачі, скло від електро-променевих трубок або інше активоване скло (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
13. Відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
14. Гальванічний шлам (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
15. Відходи негалогенованих органічних розчинників за винятком відходів, зазначених у Зеленому переліку відходів(збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
16. Розчини після травлення металів (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
17. Відходи, речовини або вироби, які містять, складаються або забруднені ПХБ, поліхлорованими герфенілами (Г1ХТ), полі хлорованими нафталінами (ПХН) або полібромованими біфенілами (ПББ), або будь-якими іншими полібромованими аналогами цих сполук, на рівні концентрацій 50 мг/кг або більше(б) (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
18. Відходи виробництва, одержання і застосування чорнила, барвників, пігментів, фарб, лаків, оліфи (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення).
19. Відходи виробництва, виготовлення і застосування смол, латексів, пластифікаторів, клеїв/зв'язуючих матеріалів, за винятком відходів, зазначених у Зеленому переліку відходів (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
20. Відходи хімічних речовин, отримані під час проведення науково-дослідних робіт чи навчального процесу, які ще не ідентифіковані, та/або які є новими, а їх вплив на людину та/або довкілля невідомий (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
21. Відходи фенолів, фенольних сполук, включаючи хлорфенол, у вигляді рідин або шламів (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
22. Відходи виробництва, одержання і застосування фотохімічних речовин чи матеріалів для обробки фото-хімікатів (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення);
23. Відпрацьовані каталізатори, за винятком зазначених у Зеленому переліку відходів (збирання, зберігання, оброблення, знешкодження, видалення).
Водночас, відповідно до Посвідчення (направлення) на проведення позапланової перевірки ТОВ "Укрекологістика" предметом перевірки було додержання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами в частині: клінічні та подібні їм відходи, а саме - відходи, що виникають у результаті медичного огляду, ветеринарної чи подібної практики, і відходи, що утворюються в лікарнях або інших закладах під час досліджень, догляду за пацієнтами або при виконанні дослідницьких робіт.
Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що під час проведення позапланової перевірки повинні з'ясовуватися лише питання поводження з відходами, зазначеними у направленні на перевірку і у разі виявлення порушень має зупинятися дія ліцензії лише в частині поводження вказаними відходами.
Однак, як вбачається з оскаржуваного наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.12.2020 №384, то вказаним наказом повністю зупинено дію ліцензії ТОВ "Укрекологістика" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану на підставі наказу Мінприроди від 19.03.2018 №98 (збирання, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження, видалення), в тому числі й на інші операції і види відходів, які не були предметом перевірки та в ході проведення позапланової перевірки не перевірялися.
Отже, з моменту прийняття оскаржуваного наказу позивач не може здійснювати господарську діяльність по поводженню з небезпечними відходами, які не стосуються медичних або подібних відходів та які не були предметом перевірки, що може призвести до несприятливої епідеміологічної ситуації на території України у разі нездійснення господарської діяльності по поводженню з небезпечними відходами. Негативні наслідки оскаржуваного наказу можуть призвести до звільнення великої кількості працівників, а також може призвести до інших фінансових збитків, тощо.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Iрландії" (Заява №50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" (заява №21948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Також при здійсненні судочинства повинні застосовуватися Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 ("Конвенція") та практика Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6, ст. 13 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, та кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа "Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії" та "Libert проти Бельгії"). У справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 Конвенції до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп-2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своє суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне зупинити дію наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.12.2020 №384 про повне зупинення дії ліцензії для запобігання заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову, жодним чином не встановлює законність чи протиправність оскаржуваного наказу.
У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.
Наведене, на думку суду, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із вище викладених обставин, оскільки, за переконанням суду, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекологістика" про забезпечення позову - задовольнити.
2. Зупинити дію наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 24.12.2020 №384 про повне зупинення дії ліцензії ТОВ "Укрекологістика" на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, видану на підставі наказу Мінприроди від 19.03.2018 №98 (збирання, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження, видалення) - до набрання рішенням у справі законної сили.
3. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
5. Роз'яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.