ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23867/19
провадження № 4-с/753/12/20
"20" серпня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.
секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
особа, рішення та бездіяльність якої оскаржуються - головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Юлія Петрівна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
розглянув в судовому засіданні в м. Києві скаргу боржника ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 59744068,
12.12.2019 боржник ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник, боржник) звернувся до суду зі скаргою на рішення та бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Ю.П. (далі - державний виконавець Дарницького РВ ДВС у м. Києві Ушенко Ю.П.) у виконавчому провадженні № 59744068.
Скарга обґрунтована такими обставинами.
На виконанні у Дарницькому РВ ДВС у м. Києві знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 06.12.2019 боржник дізнався про існування вищевказаного виконавчого провадження та подав до Дарницького РВ ДВС у м. Києві заяву про скасування арештів його майна, тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та докази сплати аліментів за 2019 р. 09.12.2019 у відповідь на свою заяву він отримав лист державного виконавця Ушенко Ю.П. і розрахунок заборгованості по аліментах. З листа з'ясувалося, що 12.11.2019 державним виконавцем було складено розрахунок заборгованості по аліментах за період з 11.01.2019 по 01.11.2019, згідно якого сума заборгованості по аліментах складає 37 186 грн., а у розрахунку від 09.12.2019 зазначена сума заборгованості по аліментах в сумі 38 862 грн. З цього ж листа він дізнався, що 13.11.2019 державним виконавцем винесено постанови про арешт його майна та коштів, а 02.12.2019 - постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та у праві полювання. Копії цих постанов боржник не отримував, оскільки державний виконавець направила їх на неправильну, надану стягувачем, адресу. Боржник вважає, що стягувач, з якою у нього кілька років триває судова тяганина з приводу розподілу майна, ввела в оману державного виконавця щодо істинних обставин оплати ним аліментів та його реального місця проживання, що призвело до безпідставного застосування до нього заходів забезпечення виконання рішення.
Боржник вказує, що протягом 2019 р. він постійно оплачував на користь стягувача аліменти, а відтак складені державним виконавцем розрахунки заборгованості по аліментах не відповідають дійсності. Він не міг надати державному виконавцю докази оплати аліментів, оскільки його до державного виконавця не викликали.
З листа від 09.12.2019 слідує, що державний виконавець не прийняв частину зі здійснених ним оплат на суму 7 206 грн., оскільки в наданих квитанціях відсутні відомості про призначення платежу, проте 09.12.2019 він додатково подав виконавцю докази оплати аліментів на вищевказану суму, письмово підтвердив, що ці оплати є аліментами, та навів нормативне обґрунтування наявності підстав невідкладно скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду з України та накладені арешти.
Посилаючись на те, що на даний час заборгованість зі сплати аліментів відсутня, а до 01.06.2019 заборгованість не перевищувала розмір заборгованості за 1 місяць, заявник просить: визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 09.12.2019; визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.11.2019 про накладення арешту на його майно; визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.11.2019 про накладення арешту на його кошти; визнати неправомірною та скасувати постанову від 02.12.2019 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; визнати неправомірною та скасувати постанову від 02.12.2019 про тимчасове обмеження у праві полювання; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького РВ ДВС у м. Києві Ушенко Ю.П., що полягає у відмові скасувати арешти майна і коштів та тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та у праві полювання.
Ухвалою від 20.12.2019 суд залишив скаргу ОСОБА_1 без руху з підстав відсутності у скарзі адреси його місця проживання або місця перебування.
21.01.2020 на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій зазначив адресу свого місця проживання.
Ухвалою від 22.01.2020 суд відкрив провадження у справі за скаргою та призначив справу до судового розгляду на 17.03.2020.
16.03.2020 від державного виконавця Дарницького РВ ДВС у м. Києві Ушенко Ю.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відзив із запереченнями на скаргу.
На обґрунтування заперечень державний виконавець вказала, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження та інші документи виконавчого провадження направлялись боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі та у заяві стягувача, що відповідає вимогам частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 12.11.2019 складено відповідно до пункту 1 частини 1 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», однак при нарахуванні суми заборгованості була допущена технічна помилка. Даний розрахунок було доведено до відома сторін виконавчого провадження шляхом направлення його копії за адресами, зазначеними у виконавчому документі. Оскільки сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищував суму платежів за три місяці, 13.11.2019 відповідно до вимог частини 2 статті 71, статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови про арешт майна та коштів боржника. 02.12.2019 державним виконавцем обчислено розмір заборгованості зі сплати аліментів на вказану дату та складено відповідний розрахунок, згідно якого заборгованість по аліментах складає 38 862 грн. Жоден з розрахунків заборгованості зі сплати аліментів боржник не оскаржив. Зважаючи на те, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищував суму платежів за чотири місяці, 02.12.2019 державним виконавцем відповідно до вимог частини 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання. Після надання боржником доказів сплати аліментів було здійснено перерахунок заборгованості по аліментах та встановлено, що розмір заборгованості становить 7 206 грн. Дві квитанції про сплату коштів на суму 3 500 грн. не були враховані в розрахунок заборгованості по аліментах з тих підстав, що їх було складено без дотримання вимог пункту 103 Інструкції про проведення касових операцій банками України від 25.09.2018 № 103, а саме: квитанції не містять ідентифікації платежів. 09.12.2019 боржник надав до відділу дві квитанції від 09.12.2019 про сплату аліментів в розмірі 3 706 грн. кожна. Дане звернення боржника було розглянуто у строк, визначений статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження», та 17.12.2019 складено новий розрахунок заборгованості по аліментах, відповідно до якого заборгованість відсутня. Цієї ж дати державним виконавцем було винесено постанову про скасування заходів примусового виконання. Зважаючи на викладене, державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження».
17.03.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про підтримання вимог скарги та розгляд справи за його відсутності.
17.03.2020 суд відклав розгляд справи на 20.08.2020.
20.08.2020 від ОСОБА_1 надійшла повторна заява про підтримання вимог скарги та розгляд справи за його відсутності, державний виконавець та стягувач в судове засідання не з'явилися без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на нез'явлення учасників справи, суд розглянув скаргу без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали скарги, копії матеріалів виконавчого провадження № 59744068 та письмові пояснення учасників справи, суд встановив такі обставини.
Постановою головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва Ушенко Ю.П. відкрите виконавче провадження № 59744068 з виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва 12.08.2019 у цивільній справі № 753/16331/17 про затвердження мирової угоди, згідно з умовами якої ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей - синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі двох прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку - по одному прожитковому мінімуму на кожну дитину.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлялась боржнику за адресою, зазначеною у заяві стягувача, однак повернулась без вручення з відміткою «інші причини вз К-88 не знаходиться».
12.11.2019 державний виконавець Ушенко Ю.П. здійснила розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з 01.01.2019 по 01.11.2019, згідно з яким розмір заборгованості за вказаний період становить 37 186 грн.
Водночас державним виконавцем визнано, що при складенні даного розрахунку заборгованості була допущена арифметична помилка, яка полягає у невірному підрахуванні суми двох прожиткових мінімумів на дитину віком від 6 до 18 років за період з серпня по жовтень 2019 р., що призвело до невірного визначення загального розміру заборгованості в бік її зменшення.
Цієї ж дати державний виконавець Ушенко Ю.П. направила боржнику виклик, яким зобов'язала з'явитися до неї 22.11.2019 для надання пояснень щодо невиконання виконавчого документа або підтверджуючих документів про сплату.
13.11.2019 державний виконавець Ушенко Ю.П. винесла постанови про арешт рухомого і нерухомого майна боржника та про арешт коштів на його рахунках в банківських установах.
02.12.2019 державний виконавець Ушенко Ю.П. здійснила розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з 01.01.2019 по 01.12.2019, згідно з яким розмір заборгованості за вказаний період становить 38 862 грн.
Цієї ж дати державний виконавець Ушенко Ю.П. винесла постанови, якими тимчасово, до погашення заборгованості зі сплати аліментів, обмежила ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у праві полювання, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та у праві керування транспортними засобами.
06.12.2019 боржник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про скасування арештів його майна та інших заходів примусового виконання, до якої додав докази сплати ним аліментів у 2019 році.
За результатами розгляду заяви боржника 09.12.2019 державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості по аліментах та складено відповідний розрахунок, згідно з яким станом на 01.12.2019 розмір заборгованості становить 7 206 грн.
З листа державного виконавця від 09.12.2019 вбачається, що квитанції про сплату коштів на суму 3 000 грн. від 27.02.2019 та на суму у 500 грн. від 25.08.2019 не були прийняті до уваги з огляду на відсутність у них такого обов'язкового реквізиту касового документа як призначення платежу.
09.12.2019 боржник ОСОБА_1 надав до Дарницького РВ ДВС м. Києва дві квитанції від 09.12.2019 про сплату аліментів на загальну суму 7 412 грн. та звернувся до державного виконавця із заявою про невідкладне скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
11.12.2019 боржник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про надання актуального розрахунку заборгованості по аліментах.
17.12.2019 державним виконавцем складено новий розрахунок заборгованості по аліментах, відповідно до якого заборгованість відсутня.
Цієї ж дати державним виконавцем було винесено постанови про скасування заходів примусового виконання, скасування тимчасових обмежень боржника у праві виїзду за межі України, у праві полювання, у праві користування зброєю, у праві керування транспортними засобами та про зняття арешту з майна.
Даючи оцінку доводам скарги про неправомірність рішень та бездіяльності державного виконавця, суд керується нормами Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень).
Так, відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 2 цього Закону засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Судом установлено, що вимоги боржника ОСОБА_1 про неправомірність постанови про відкриття виконавчого провадження з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам закону вже були предметом судового розгляду (справа № 753/393/20), та ухвалою суду від 24.01.2020 у задоволенні його скарги було відмовлено з підстав її необґрунтованості.
За таких обставин суд відхиляє доводи скарги про необізнаність боржника з існуванням виконавчого провадження з огляду на направлення йому копій виконавчих документів за невірною адресою.
Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 18 Закону № 1404-VIII зобов'язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
Частиною 2 статті 71 Закону № 1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (пункти 1-4 частини 9 статті 71 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
За нормою статті 56Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Пунктом 3 розділу XVIІнструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Судом установлено, що до 06.12.2019 боржник ОСОБА_1 не надавав органу державної виконавчої служби квитанції про перерахування аліментів, такі відомості не надавались і стягувачем, тобто до вказаної дати державному виконавцю не було відомо про самостійну сплату аліментів боржником.
Оскільки дії стягувача не є предметом розгляду даної скарги, суд не надає оцінки доводам боржника про те, що стягувач ввела в оману державного виконавця щодо обставин добровільної сплати ним аліментів та його реального місця проживання,
Отже згідно з матеріалами виконавчого провадження як станом на 01.11.2019, так і станом на 01.12.2019, у ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за чотири місяці, а відтак державний виконавець правомірно, з дотриманням вимог Закону № 1404-VIII, виніс постанови про арешт майна і коштів боржника та встановлення тимчасового його обмеження у праві виїзду за межі України та у праві полювання.
Вирішуючи вимоги скарги про визнання неправомірним та скасування розрахунку заборгованості по аліментах від 09.12.2019 суд виходить з того, що пунктом 104 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 25.09.2018 № 103, визначені обов'язкові реквізити, які повинні містити касові документи, серед яких такий реквізит як призначення платежу.
Дослідженням матеріалів виконавчого провадження встановлено, що надані боржником на підтвердження самостійної сплати аліментів квитанції про сплату коштів на суму 3 000 грн. від 27.02.2019 та на суму у 500 грн. від 25.08.2019 дійсно не містять такого обов'язкового реквізиту касового документу як призначення платежу.
З огляду на положення статті 1 Закону № 1404-VIII, суд визнає обґрунтованими дії державного виконавця щодо неврахування вищевказаних квитанцій для розрахунку заборгованості ОСОБА_5 по аліментах, а відтак підстави для визнання неправомірним та скасування розрахунку заборгованості по аліментах від 09.12.2019 відсутні.
Порядок зняття арешту з майна (коштів) боржника регламентований статтею 59 Закону № 1404-VIII.
Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з пунктом 6 розділу XVIІнструкції з організації примусового виконання рішень тимчасові заходи, передбачені пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону, припиняються у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження.
Пункт 19 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначає, що у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Судом установлено, що всупереч вищевказаного положення Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець Ушенко Ю.П. не винесла постанови про скасування заходів примусового виконання у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом, яким є 09.12.2019.
Однак ураховуючи, що заходи примусового виконання були скасовані державним виконавцем 17.12.2019, тобто станом на день розгляду скарги вказане порушення усунуте, права боржника поновлені і підстави для їх судового захисту відсутні.
Керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 59744068.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: