15 січня 2021 року м. Київ
справа № 752/5033/19
провадження № 22-ц/824/334/2021
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Іванової І.В. (судя-доповідач), Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
сторони :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес»,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року у складі судді Хоменко В.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», третя особа яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про стягнення коштів,
встановив:
У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Юнівес» на його користь недоплачене страхове відшкодування (виплату) в розмірі 63 12825 грн., пеню в розмірі 22 407,93 грн., 3% річних в розмірі 3 377,79 грн. та інфляційні витрати (збитки) в розмірі 12 657,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.12.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля «Nissan Qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «Chery Kimo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи ОСОБА_2 , який був визнаний винним в скоєнні даного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Станом на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК Юнівес» з лімітом відповідальності 100 000 грн., франшиза - 0,00 грн.
13 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача страхової компанії з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, й 24.05.2017 року ПрАТ «СК «Юнівес» перерахувало йому 37 016,34 грн.
Проте, відповідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 19.05.2017 року, який складений ТОВ «Експертна компанія «Контакт» на замовлення позивача, та додатком до нього від 29.09.2017 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу позивача, станом на 18.02.2017 року склала 105 465,49 грн., тому позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення невідшкодованої частини матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
За розглядом даної справи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.09.2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2018 року, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто на користь позивача з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 5 465,49 грн.
При цьому суди дійшли висновку про покладення на винного в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 обов'язку відшкодувати на користь позивача 5 465,49 грн., тобто різницю між фактичним розміром шкоди визначеної експертом в сумі 105 465,49 грн. і страховим відшкодуванням, з лімітом відповідальності 100 000 грн.
Таким чином, позивач вважає, що страховою компанією йому проведено виплату страхового відшкодування не в повному обсязі, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Відповідач ПрАТ «СК «Юнівес» просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, на обґрунтування своєї позиції вказав на звіт № 26 від 15.05.2017 року про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля позивача, складеного СОД Крупович М.Ю. на замовлення страхової компанії, згідно якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 37 016,34 грн. В той же час, вказав на те, що поданий позивачем звіт про визначення вартості матеріального збитку від 19.05.2017 року та додаток до нього є неналежним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам законодавства.
Щодо безпідставності стягнення інфляційних втрат, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та пені в силу ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посилався на те, що позивачем заява про виплату страхового відшкодування була подана 19.07.2019 року, а тому проведення виплати страхового відшкодування будо здійснено страховою компанією в межах законодавчо визначних 90 днів, через що стягнення сум, котрих вимагає позивач, є безпідставним, крім того, страхова виплата не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року позов задоволено частково.
Суд стягнув з відповідача ПрАТ «СК Юнівес» на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування (виплату) в розмірі 62 983,66 грн., пеню в розмірі 22 294,49 грн., 3% річних в розмірі 3 355 грн., інфляційні збитки в розмірі 12 328,67 грн. та судовий збір у розмірі 1 020,89 грн.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року стягнуто з відповідача ПрАТ «СК Юнівес» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року, відповідач ПрАТ «СК Юнівес» подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року сторонами не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач ПрАТ «СК Юнівес» зазначає, що оскільки саме позивач не погодився с розміром виплаченого страхового відшкодування за наявністю двох різних звітів останній не заявив клопотання про призначення судової експертизи. При цьому в звіті ТОВ «Експертна компанія «Контакт», який надав позивач до справи, завищено ціни на нормо-години робіт, необґрунтовано заміну деталей, що підлягають ремонту, завищено ціни на запасні частини і матеріали. Крім того, відповідач зазначив, що всупереч закону, не дивлячись на відсутність підтверджуючись документів про проведення ремонту взагалі, оцінювач у звіті збільшив вартість робіт, запчастин, матеріалів на розмір податку на додану вартість (ціни +20%), а саме на 15 203,86 грн., що не відповідає вимогам закону.
Також страхова компанія вважає, що оскільки вони в строк здійснили страхове відшкодування, розмір відшкодування заявлений позивачем у даній справі є спірним, тому не може вважатись заборгованістю.
Позивач подав відзив на скаргу, де зазначив, що розмір завданого позивачу збитку є преюдиційним фактом, оскільки під час розгляду справи про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, судами взятий за основу звіт про визначення вартості матеріального збитку від 19.05.2017 року, який складений ТОВ «Експертна компанія «Контакт» на замовлення позивача, та додаток до нього від 29.09.2017 року, згідно яких вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу позивача, станом на 18.02.2017 року склала 105 465,49 грн., при цьому ПрАТ «СК Юнівес» цей висновок не заперечував і вказане рішення суду не оскаржував і воно набрало законної сили. Також позивач послався на висновки Верховного Суду, якими визначено, що порушення страховою компанією зобов'язань щодо повноти виплати страхового відшкодування, є підставою для стягнення страхового відшкодування з урахуванням пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 3% річних.
Крім того, позивач подав до апеляційного суду заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, що поніс позивач в суді апеляційної інстанції в розмірі 14 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 18.12.2016 року в м. Борисполі по вул. Київський шлях, 33 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілю позивача були спричинені механічні пошкодження.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 17.01.2017 року залишеною без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 10.04.2017 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини третьої особи у даній справі ОСОБА_2 (т.1 а.с.19-24).
Встановлено, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ №9873380 від 17.06.2016 року на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, спричинену третім особам під час експлуатації автомобіля марки «Chery Kimo» була застрахована в ПрАТ «СК «Юнівес» з лімітом відповідальності 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. (т.1 а.с.33).
13.04.2017 року позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та 24.05.2017 року йому було перераховано страхове відшкодування у розмірі 37 016,34 грн. на підставі звіту № 26 від 15.05.2017 року про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Nissan Qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного СОД Крупович М.Ю. за заявою страховика, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Nissan Qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 37 016,34 грн. (а.с. 47, 132-155).
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 19.05.2017 року, який складений ТОВ «Експертна компанія «Контакт» на замовлення позивача, та додатком до нього від 29.09.2017 року вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, становить загалом 105 465, 49 грн. (88277,77 + 17187,72) (т.1 а.с.48-79).
Крім того, судом встановлено, що після виявлення додаткових пошкоджень позивач повторно звертався до ПрАТ «СК «Юнівес» з метою повного відшкодування матеріального збитку. Проте, виплати йому проведені не були, і не було повідомлено про відмову у їх проведенні.
Суд першої інстанції у даній справі, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що ПрАТ «СК «Юнівес» не виконав в повній мірі зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі, тому наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення недоплаченого страхового відшкодування з урахуванням пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 3% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 36.2. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Судом встановлено, що 13.04.2017 року позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування у сумі 100 000 грн. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 19.05.2017 року, який складений ТОВ «Експертна компанія «Контакт» на замовлення позивача, та додатком до нього від 29.09.2017 року вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, становить 105 465, 49 грн. з урахуванням ПДВ на запасні частини та без врахування ВТВ.
Але, на виконання договору обов'язкового майнового страхування відповідач ПрАТ «СК «Юнівес» 24.05.2017 року сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 37 016,34 грн. на підставі звіту № 26 від 15.05.2017 року про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля позивача, складеного СОД Крупович М.Ю. за заявою страховика.
У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.09.2018 року у цивільній справі № 359/4335/207 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ «СК «Юнівес», залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2018 року, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 5 465,49 грн. При цьому в обґрунтування часткового задоволення позовних вимог, суд керувався звітом про визначення вартості матеріального збитку від 19.05.2017 року, складеним ТОВ «Експертна компанія «Контакт», та додатком до нього від 29.09.2017 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження транспортного засобу позивача станом на 18.02.2017 року склала 105 465,49 грн. зазначивши, що звіт від 15.05.2017 року, виготовлений на замовлення страховика спростовується звітом від 19.05.2017 року, з додатком до нього, складеним ТОВ «Експертна компанія «Контакт» та показаннями оцінювача ОСОБА_4 , який склав цей звіт, допитаного судом в якості свідка, тому суд дійшов висновку, що саме у ПрАТ «СК «Юнівес» виник обов'язок відшкодувати позивачу матеріальну шкоду в межах ліміту відповідальності 100 000 грн.
Зазначене рішення набрало законної сили та відповідачем ПрАТ «СК «Юнівес» не оскаржувалось.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов вірного висновку про те, що у даній справі обов'язок з відшкодування шкоди, визначеного звітом ТОВ «Експертна компанія «Контакт» у межах страхового ліміту покладається на страховика.
Водночас колегія суддів не може погодитися із визначеним судом розміром відшкодування у сумі 62983,66 грн., який суперечить вимогам закону.
Так, відповідно до пункту 36.2. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Оскільки матеріали справи не містять доказів про проведення позивачем ремонту автомобіля, тому суд помилково стягнув витрати на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, із включенням податку на додану вартість, таким чином збільшивши суму стягнення на 15 203, 86 грн., що вбачається з калькуляції звіту наданого позивачем.
Отже виплата без врахування суми податку на додану вартість дорівнює 90 261,63 грн. (105 465,49 - 15 203,86).
Як встановлено судом страховик виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 37016,34 грн., отже залишок відшкодування у межах ліміту становить 53245,29 грн. (90 261,63 грн.- 37016,34 грн.), а не 62983,66 грн. як встановив суд.
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 3% річних та інфляції.
Відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, де Велика Палата погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про застосування до страхових правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України, вказала, що хоча потерпілий в ДТП і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.
Такі ж роз'яснення містить п.21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, згідно якого при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.526, ч.2 ст.625 ЦК).
За таких обставин доводи відповідача у апеляційній скарзі є помилковими.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Проте, колегія суддів не погоджується із визначеним судом розміром пені, інфляційних втрат та 3 % річних, як помилковим.
Так, обрахунок вказаних сум здійснений судом із суми боргу 62 983,66 грн., що є невірним, бо сума недоплаченого страхового відшкодування становить 53245,29 грн.
За таких обставин нарахування від суми боргу 53245,29 грн. за вказаний період з 13.07.2017 року по 22.04.2019 року інфляційні втрати становлять 9291,25 грн., 3 % річних - 2840,22 та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 18899,79 грн.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення коштів підлягає зміні із визначенням наступних сум стягнення з ПрАТ «СК «Юнівес» на користь позивача ОСОБА_1 : недоплачене страхове відшкодування у сумі 53245,29 грн., інфляційні втрати - 9291,25 грн., 3 % річних - 2840,22 та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 18899,79 грн.
Відхиляючи доводи страхової компанії у скарзі про те, що в звіті ТОВ «Експертна компанія «Контакт», який взятий судом до уваги, завищено ціни на нормо-години робіт, необґрунтовано заміну деталей, що підлягають ремонту, завищено ціни на запасні частини і матеріали, колегія суддів враховує, що згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач був зобов'язаний довести свої доводи, надавши відповідні висновки чи інші, передбачені ст.76 ЦПК України докази, чого не зробив. Самі лише посилання на неналежність звіту, взятого до уваги судом, не є достатніми підставами для його неприйняття судом.
Решта доводів апеляційної скарги відповідача враховані при зміні та частковому скасуванні судового рішення.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про юридичні послуги, чек про сплату 14 000 грн., опис наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З опису робіт (наданих послуг) вбачається, що вказані послуги надавалися на підготовку відзиву на апеляційну скаргу та додаткових письмових пояснень, тому зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтована кількість витраченого часу у розмірі 10 годин на їх підготовку, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року в частині стягнення грошових коштів змінити, стягнувши із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 53245,29 грн., інфляційні втрати - 9291,25 грн., 3 % річних - 2840,22 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 18899,79 грн. та судові витрати у розмірі 585,56 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційній інстанції в розмірі 5000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді :