15 січня 2021 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 754/11102/19
номер провадження: 22-ц/824/694/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвоката Піхотенко Анни Сергіївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року у складі судді Панченко О.Я., у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат і трьох процентів річних та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення коштів,
У липні 2019 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03 жовтня 2019 року, остаточно просило стягнути з відповідачів суму боргу у вигляді інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 4 746 грн 89 коп. та три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 011 грн 75 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ВL8518, відповідно до умов якого банк встановив позичальнику ліміт кредитної лінії у межах суми 70 000 грн 00 коп. З метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №ВL8518, 11 серпня 2009 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ВL8518/1. У подальшому, з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № ВL8518/1, 20 квітня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ВL8518/1/1. Також 21 лютого 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ВL8518/3, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 76 078 грн 36 коп. для погашення заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором № ВL8518/1/1.
20 квітня 2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань, що виникли з кредитного договору № ВL8518/1/1 від 20 квітня 2010 року. Також 21 лютого 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 всіх її зобов'язань, що виникли з кредитного договору №ВL8518/3 від 21 лютого 2011 року.
Позивач зазначав, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №ВL8518 від 22 серпня 2008 року у розмірі 60 930 грн 46 коп.
Вказував, що на виконання вказаного рішення суду позивачем було отримано виконавчі документи та пред'явлено їх до виконання. Оскільки відповідачі частково погашали заборгованість та рішення суду виконали лише 03 серпня 2018 року, позивач просив застосувати до відповідачів правові наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України. Зазначав, що інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов'язань з 02 серпня 2016 року по 03 серпня 2018 року становлять 4 746 грн 89 коп., а три процентів річних за вказаний період - 1 011 грн 85 коп. З наведених підстав АТ «Універсал Банк» просило задовольнити його позовні вимоги.
Не погоджуючись із указаною позовною заявою, у лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до АТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_1 , у якій просив стягнути з АТ «Універсал Банк» на свою користь грошові кошти у розмірі 21 458 грн 62 коп. та понесені ним судові витрати.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що АТ «Універсал Банк» у своїй позовній заяві визнало ту обставину, що заборгованість за кредитним договором була погашена в повному обсязі 03 серпня 2018 року, що також підтверджується випискою по особову рахунку № НОМЕР_1 , складеною за період з 21 лютого 2011 року по 07 листопада 2019 року. Тому вважав, що після 03 серпня 2018 року він помилково сплачував грошові кошти на користь банку з 07 вересня 2018 року по 04 червня 2019 року у загальному розмірі 20 000 грн 00 коп. в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №ВL8518/3 від 21 лютого 2011 року, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 . На думку ОСОБА_2 вказана сума грошових коштів безпідставно була набута АТ «Універсал Банк», а відтак підлягає поверненню йому на підставі ст.1212 ЦК України. Також вказував, що за користування чужими грошовим коштами з АТ «Універсал Банк» підлягають стягненню три відсотки річних за період з 10 вересня 2018 року по 10 лютого 2020 року у розмірі 633 грн 02 коп. та інфляційні збитки за період з вересня 2018 року по грудень 2019 року у розмірі 825 грн 60 коп. на підставі ст.536, ч.2 ст.625 ЦК України.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 21 458 грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Універсал Банк» - адвокат Піхотенко А.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що АТ «Універсал Банк» не надало суду об'єктивних і переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки банком до позовної заяви було додано рішення суду про солідарне стягнення з боржників заборгованості, копію кредитного договору, копію договору поруки та розрахунок заборгованості, які є належними доказами та містять інформацію щодо предмета доказування. Також судом було витребувано виписки по рахунках позичальника, які містяться в матеріалах справи. Однак суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні вказаним доказам правової оцінки не дав та не мотивував свої висновки щодо ненадання банком об'єктивних і переконливих доказів на підтвердження позовних вимог.
Зазначає, що оскільки рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року, яким на користь банку стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, набрало законної сили та є обов'язковим для його виконання, однак відповідачі це рішення суду виконали несвоєчасно, то у банку виникло право на застосування наслідків порушення виконання боржниками грошового зобов'язання у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України. Проте суд першої інстанції наведеного не врахував, не дав оцінки наданим банком доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк».
Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2 у період з 07 вересня 2018 року по 04 квітня 2019 року перераховував кошти у загальному розмірі 20 000 грн 00 коп. не на виконання рішення суду, а в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, які не виконані до цього часу та заборгованість не погашена, що підтверджується наданою відповідачем ОСОБА_3 копією відповіді АТ «Універсал Банк» від 16 липня 2019 року №36858, відповідно до якої станом на 16 липня 2019 року залишок заборгованості по кредитному договору ВL№8515/3 від 21 лютого 2011 року становить 65 818 грн 93 коп. При цьому суд не звернув уваги на те, що згідно наданих ОСОБА_2 меморіальних ордерів отримувачем платежів у них вказано ОСОБА_1 , банк отримувача - ПАТ «Універсал Банк», призначення платежу - погашення. Тобто, ОСОБА_2 перераховував кошти на поточний рахунок ОСОБА_1 , який відкритий в AT «Універсал Банк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Тому отримання банком цих коштів не може вважатись набуттям без достатніх правових підстав у розумінні ст.1212 ЦК України. Зазначає, що доводи ОСОБА_2 у зустрічному позові про те, що банк визнав ту обставину, що заборгованість за кредитним договором була погашена в повному обсязі 03 серпня 2018 року, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Також зазначає, що суд не прийняв до уваги те, що, якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст.536 ЦК України з того часу коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто, в даному випадку судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , яким обрано неналежний спосіб захисту.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції, оцінивши всі докази у справі, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову АТ «Універсал Банк» та про задоволення його зустрічного позову й ухвалив законне рішення. Тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» - без задоволення.
Відповідач ОСОБА_1 не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна за первісним позовом становить 5 758 грн 64 коп., а за зустрічним позовом складає 21 458 грн 62 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), перейменоване в подальшому на АТ «Універсал Банк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ВL8518, відповідно до умов якого банк встановив позичальнику ОСОБА_1 ліміт кредитної лінії у межах суми 70 000 грн 00 коп.
11 серпня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ВL8518/1 з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №ВL8518 від 22 серпня 2008 року.
20 квітня 2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ВL8518/1/1 з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № ВL8518/1 від 11 серпня 2009 року.
21 січня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ВL8518/3, за умовами якого банком надано ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 76 078 грн 36 коп. з цільовим призначенням для погашення заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором № ВL8518/1/1 (п.1.4 кредитного договору) (а.с.13-20, т.1).
Також судом першої інстанції встановлено, що 20 квітня 2010 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № ВL8518/1/1, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань, що виникли з кредитного договору № ВL8518/1/1 від 20 квітня 2010 року.
21 лютого 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № ВL8518/3, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 всіх її зобов'язань, що виникли з кредитного договору № ВL8518/3 від 21 лютого 2011 року (а.с.21-23, т.1).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» та стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №ВL8518 від 22 серпня 2008 року у розмірі 60 930 грн 46 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 609 грн 38 коп. Вказане рішення суду набрало законної сили 28 лютого 2014 року (а.с.10-12, т.1).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вказаного рішення суду позивачем отримано виконавчі документи та пред'явлено їх до виконання.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 03 серпня 2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року виконане в повному обсязі.
Також судом першої інстанції встановлено, що поручитель ОСОБА_2 після 03 серпня 2018 року продовжував сплачувати грошові кошти на користь банку в рахунок виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № ВL8518/3 від 21 лютого 2011 року. Зокрема, ОСОБА_2 було перераховано банку: 07 вересня 2018 року - 2 000 грн 00 коп.; 10 жовтня 2018 року - 2 000 грн 00 коп.; 09 листопада 2018 року - 2 000 грн 00 коп.; 06 грудня 2018 року - 2 000 грн 00 коп.; 03 січня 2019 року - 2 000 грн 00 коп.; 05 лютого 2019 року - 2 000 грн 00 коп.; 05 березня 2019 року - 2 000 грн 00 коп.; 03 квітня 2019 року - 2 000 грн 00 коп.; 07 травня 2019 року - 2 000 грн 00 коп.; 04 червня 2019 року - 2 000 грн 00 коп., а всього - 20 000 грн 00 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» та, задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що АТ «Універсал Банк» не надало об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а ОСОБА_2 надано докази того, що ним було виконано рішення суду в повному обсязі 03 серпня 2018 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 20 000 грн 00 коп. відповідно до ст.1212 ЦК України, як безпідставно набутих банком, оскільки рішення суду виконано в повному обсязі 03 серпня 2018 року, а поручитель ОСОБА_2 після 03 серпня 2018 року продовжував сплачувати грошові кошти на користь банку в рахунок виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № ВL8518/3 від 21 лютого 2011 року а саме, у період з 07 вересня 2018 року по 04 червня 2019 року ОСОБА_2 перерахував банку грошові кошти на загальну суму 20 000 грн 00 коп.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 трох процентів річних у розмірі 633 грн 02 коп. та інфляційних збитків у розмірі 825 грн 60 коп. за період користування банком грошовими коштами з 10 вересня 2018 року по 10 лютого 2020 року відповідно до положень ст.ст.536, ч.2 ст.625 ЦК України.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК Українизобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ст. 625 ЦК Українирозміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже в ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають із приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України). Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року в справі № 6-2491цс15, за яким дія ст.625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а ч.5 ст.11 ЦК України не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Отже, положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року, згідно з яким стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №ВL8518 від 22 серпня 2008 року у розмірі 60 930 грн 46 коп., виконано в повному обсязі 03 серпня 2018 року.
Вказані обставини свідчать про те, що солідарні боржники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 допустили прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року щодо сплати на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №ВL8518 від 22 серпня 2008 року, яка утворилась станом на 20 серпня 2013 року у розмірі 60 930 грн 46 коп.
За таких обставин у АТ «Універсал Банк» виникло право на застосування наслідків такого прострочення відповідно до ст.625 ЦК України.
Із наданого АТ «Універсал Банк» розрахунку вбачається, що у період прострочення виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів з 02 серпня 2016 року по 03 серпня 2018 року загальний розмір інфляційних втрат становить 4 746 грн 89 коп., а розмір трьох процентів річних за вказаний період становить 1 011 грн 85 коп. (а.с.165-166, т.1).
Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Колегія суддів вважає, що вказаний вище розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних є вірним, складений банком відповідно до установленої законом трьох процентної ставки річних, встановлених індексів інфляції, розміру заборгованості з урахуванням здійснених проплат та періоду прострочення, який підписаний директором департаменту кредитного адміністрування АТ «Універсал Банк» - Малиновською Ю.А. та скріплений печаткою банку, а відтак є належним та допустимим доказом у справі.
Боржниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не спростовано належними та допустимими доказами вказаний вище розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Таким чином АТ «Універсал Банк» доведено наявність у нього права на стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсаційних виплат, передбачених ст.625 ЦК України, а також розмір таких виплат.
Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України на наведені вимоги закону уваги не звернув, належної оцінки вказаним вище доказам відповідно до ч.3 ст.89 ЦПК України не дав, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про те, що АТ «Універсал Банк» не надало суду об'єктивних і переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог та відповідно, помилково відмовив у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» за його недоведеністю.
Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Ефективність як критерій способу захисту цивільного права полягає в тому, що його реалізація призведе до відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 658/3048/17.
Враховуючи наведене, а також те, що рішенням суду стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором, а відтак їх обов'язок щодо сплати компенсаційних виплат, передбачених ст.625 ЦК України, є неподільним відповідно до ст.541 ЦК України, колегія суддів вважає, що з метою відновлення порушених прав АТ «Універсал Банк» ефективним способом захисту його права є солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 4 746 грн 89 коп. та трьох процентів річних у розмірі 1 011 грн 85 коп.
Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 ,виходячи з такого.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11, ч.ч. 1,2 ст.509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з ч.1 ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 564/1814/15-ц (провадження № 61-4804св18).
Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 зазначав, що АТ «Універсал Банк» у своїй позовній заяві визнало ту обставину, що заборгованість за кредитним договором була погашена в повному обсязі 03 серпня 2018 року, що також підтверджується випискою по особову рахунку № НОМЕР_1 , складеною за період з 21 лютого 2011 року по 07 листопада 2019 року. Тому вважав, що він помилково сплачував після 03 серпня 2018 року грошові кошти на користь банку з 07 вересня 2018 року по 04 червня 2019 року у загальному розмірі 20 000 грн 00 коп. в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №ВL8518/3 від 21 лютого 2011 року, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та випискою по особову рахунку № НОМЕР_1 .
Заперечуючи проти зустрічного позову, АТ «Універсал Банк» посилалось на те, що доводи ОСОБА_2 про те, що банк визнав ту обставину, що заборгованість за кредитним договором була погашена в повному обсязі 03 серпня 2018 року не відповідають дійсності та не ґрунтуються на матеріалах справи. Позивач вказував, що обгрунтовував свої позовні вимоги тим, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором було виконане в повному обсязі 03 серпня 2018 року, проте банк не вказував, що заборгованість за кредитним договором була погашена в повному обсязі. Зазначав, що заборгованість за кредитним договором боржниками не погашена до теперішнього часу.
Як зазначалось вище, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» поточну заборгованість за кредитним договором №ВL8518 від 22 серпня 2008 року у розмірі 60 930 грн 46 коп. Зі змісту рішення вбачається, що вказана заборгованість виникла станом 20 серпня 2013 року, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 52 004 грн 021 коп.; заборгованості за процентами у розмірі 7 580 грн 55 коп.; заборгованості за підвищеними процентами у розмірі 1 345 грн 90 коп.
Даних про те, що у зв'язку з ухваленням рішення суду зобов'язання позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №ВL8518 від 22 серпня 2008 року припинились, матеріали справи не містять, а тому виконання цього рішення у повному обсязі 03 серпня 2018 року не свідчить про припинення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором відповідно до ст.599 ЦК України.
Крім того, із копії відповіді АТ «Універсал Банк» від 16 липня 2019 року №36858 вбачається, що станом на 16 липня 2019 року залишок заборгованості за кредитним договором ВL№8515/3 від 21 лютого 2011 року становить 65 818 грн 93 коп. (а.с.58, т.1).
З наявних у матеріалах справі меморіальних ордерів, наданих ОСОБА_2 , видно, що ОСОБА_2 у період 07 вересня 2018 року по 04 червня 2019 року щомісячно сплачував АТ «Універсал Банк» грошові кошти у розмірі по 2 000 грн 00 коп. на загальну суму 20 000 грн 00 коп. Отримувачем цих платежів є ОСОБА_1 , банк отримувача - ПАТ «Універсал Банк», призначення платежів - погашення (а.с.60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, т.1).
Обставини сплати ОСОБА_2 грошових коштів АТ «Універсал Банк» на рахунок ОСОБА_1 у вказаний період також підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , складеної за період з 21 лютого 2011 року по 07 листопада 2019 року (а.с.198-216, т.1).
Також із наявних у матеріалах справи копій заяв на договірне списання, наданих ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб доручав AT «Альфа-Банк» здійснювати договірне списання з його поточного рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у AT «Альфа-Банк», вказаних вище грошових коштів у загальному розмірі 20 000 грн 00 коп. з метою подальшого їх перерахування на рахунок ОСОБА_1 (а.с.61, 63,65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, т.1)
Отже, оцінивши наведені вище докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 сплачено грошові кошти у період 07 вересня 2018 року по 04 червня 2019 року у розмірі 20 000 грн 00 коп не на виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року, а на виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 перед AT «Універсал Банк», а тому отримані AT «Універсал Банк» ці грошові кошти не є безпідставно набутим майном відповідно до положень ст.1212 ЦК України.
За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України та, відповідно, стягнення з AT «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 20 000 грн 00 коп., як безпідставно набутих.
Оскільки зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 20 000 грн 00 коп. задоволенню не підлягають, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на вказану суму.
Суд першої інстанції у порушення ст.263 ЦПК України на наведене належної уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та не дав належної оцінки наявним у справі доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову АТ «Універсал Банк» та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , з наведених вище підстав.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
АТ «Універсал Банк» за подання до суду позовної заяви сплатило судовий збір у розмірі 1 921 грн 00 коп. (а.с.9, т.1), за подання апеляційної в частині оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні його позову - 2 881 грн 50 коп. (а.с.13, т.3), а в частині оскарження рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 - 1 260 грн 60 коп. (а.с.34, т.3).
Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє позовні вимоги АТ «Універсал Банк», а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовляє, то понесені АТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні його позову підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» у рівних частинах по 2 401 грн 25 коп., з кожного. Водночас понесені АТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» у розмірі 1 260 грн 60 коп.
Таким чином із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 401 грн 25 коп., а із ОСОБА_2 - 3 661 грн 85 коп.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвоката Піхотенко Анни Сергіївни задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовну заяву акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат і трьох процентів річних - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, місто Київ, вул.Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352) інфляційні втрати у розмірі 4 746 грн 89 коп., а також три процентів річних у розмірі 1 011 грн 75 коп.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення коштів - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, місто Київ, вул.Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352) судовий збір у розмірі 2 401 грн 25 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, місто Київ, вул.Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352) судовий збір у розмірі 3 661 грн 85 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: